Кажуть, що добро не існує якось окремо, воно існує лише як допомога комусь. Ці слова могли б стати девізом незвичайної акції, яка відбулася в Іванівці.
У спортзалі Іванівської школи пройшли змагання із баскетболу серед інвалідів-візочників, а потім – "Веселі старти" за участю шкільних команд. Акцію було організовано за підтримки депутата обласної ради Віктора Волкова та районної організації Партії регіонів. До Іванівки приїхали інваліди-спортсмени із Одеси, Іллічівська, Овідіопольського та Комінтернівського районів. Вони зібралися не для того, щоб скаржитися на життя, а показати – наскільки активними та азартними можуть бути. Це був наочний приклад для інвалідів району, присутніх на змаганнях як уболівальники, і заклик до решти громадськості: "Нам не потрібна ваша жалість, нам потрібна ваша увага".
Того дня було розказано багато життєвих історій про конкретних людей, які не здаються обставинам і всіляко допомагають ближнім. Хлопчик-школяр, який піклується про брата-інваліда, сільський голова, журналіст... Кожен з героїв такої історії одержав на пам'ять символічний подарунок – ялинкову іграшку "Промінчики надії". А ще організатори подарували двом сільським радам по мопеду (адже соціальна допомога на селі пов'язана із роз'їздами). Учні одержали набори солодощів від обласної ради та дитячі книжки авторства Віктора Волкова. Ще Віктор Якович Волков подарував комп'ютер 16-річній Ганночці. Дівчинка страждає на ДЦП, але обстеження показало, що в неї високий інтелект – тому, якщо Ганнуся буде працювати над собою, то в майбутньому зможе стати програмістом. Та що там, клуб "Одеса-баскет", який поєднує спортсменів-інвалідів, теж приїхав із подарунками – гігієнічними наборами від місії "Добрий самарянин". Їх передали інвалідам Іванівського району.
Як розповів депутат облради Віктор Волков, проблемами інвалідів він впритул почав займатися два роки тому. А потім за допомогою своєї команди вирішив провести у підшефному Іванівському районі пілотний проект соціальної програми "Єдність громади". Реалізується вона в одній селищній та двох сільських радах Іванівського району (тобто охоплено близько 10 сіл). Розпочалося усе із анкетування, яке провадили добровільні помічники. Анкети мали дати відповіді на запитання, чого конкретно потребує та чи інша сім’я.
Оcь що розповів один із учасників програми, селищний голова Радісного Віктор Савченко:
– Ми довідалися, що людям потрібно: кому інвалідний візок, кому окуляри, одяг-взуття, ліки або продукти харчування. За допомогою цього анкетування ми забезпечили практично усіх інвалідів інвалідними візками. Організували соціальний магазин, куди завозяться одяг, взуття, продукти харчування. Дуже багато допомагаємо інвалідам... Так, в однієї жінки був інсульт, потрібно було лікування у санаторії імені Лермонтова. Їй не вистачало коштів (путівка коштує 4,5 тисячі гривень). За допомогою Віктора Яковича Волкова змогли організувати путівку, перерахувати гроші, й ця жінка незабаром поїде до реабілітаційного центру.
Про свої заслуги Віктор Дорофійович Савченко скромно промовчав, а тим часом очолювана ним селищна рада успішно бере участь у різних конкурсах. Наприклад, вони вже вигравали грант на 500 тисяч гривень від Фонду всеукраїнських інвестицій і ще 95 тисяч – на Всеукраїнському конкурсі підтримки місцевого самоврядування, які були спрямовані на будівництво водопроводу. А цього року розробили проект "Чистий двір, чиста вулиця, чисте селище". Завдяки цьому проекту селище зможе закупити машину-сміттєвоз та 20 контейнерів – альтфатерів, тобто впритул зайнятися вивезенням та утилізацією побутового сміття.
Але повернемося до основної теми.
– Ми одержали інформацію, яку хотіли одержати, – говорить депутат облради Віктор Якович Волков. – На базі цієї інформації почали створювати безпосередньо у сільських та селищних радах місця, де люди можуть прийти й одержати безкоштовно, припустимо, одяг.
Чесно кажучи, я попросив усіх своїх друзів, знайомих, усіх, хто може надати допомогу, приносити усе, що в них є. А я вже привозив та розподіляв. Звичайно, була якась допомога й від благодійних організацій.
А третім етапом (сподіваюся, що криза не дуже вплине) хочу відкрити пункти безкоштовного харчування – хоча б одноразового, щоб люди могли прийти поїсти. Якщо хтось не може прийти, то до нього тоді будуть приходити наші волонтери й приносити продукти. Так само намагаюся створити молодіжну організацію волонтерів, які могли б взяти під свою опіку тих людей, які потребують допомоги: люди похилого віку, інваліди... Я сподіваюся, що мені це вдасться.
Тут можна додати, що ми спілкувалися із Віктором Яковичем вже не просто як із депутатом облради, а ще і як із керівником нещодавно створеного комунального підприємства...
– У мене були просто жахливі приклади, коли я виїжджав у села, ходив по цих хатах і бачив людей, які просто гнили. Вони просто були нікому не потрібні, – ділиться Волков. – Я піднімав медпрацівників, приїжджали – забирали до лікарні, надавали допомогу, але потім ці нещасні знову поверталися до своїх чотирьох стін і розуміли, що нікуди не виберуться.
Тому за допомогою своїх друзів, команди ми почали розробляти проект створення обласного центру професійної реабілітації. Завдяки підтримці Миколи Леонідовича Скорика та депутатського корпусу у вересні було ухвалено рішення щодо створення такого центру. На сьогоднішній день він вже зареєстрований, його повна назва – "Одеський обласний центр професійної реабілітації "Стратегія життя". І, з огляду на ставлення до цього проекту, я сподіваюся, що буквально у січні буде ухвалено рішення щодо фінансування проекту цього центру. Сподіваюся, що у найближчі два роки він буде побудований – я докладу до цього усіх зусиль.
Сам центр буде розташований у селі Єгорівці Роздільнянського району. Це буквально за 30 км від Одеси – дуже мальовниче місце. Це територія занедбаної лікарні площею близько трьох гектарів. До цього центру люди будуть приїжджати на 6-8 місяців, одержувати медичну реабілітацію та професію, а потім ми будемо допомагати їм працевлаштовуватися і в подальшому контролювати їхню долю...
Як планує Віктор Якович Волков, інваліди зможуть освоювати професії програміста та вебдизайнера, бухгалтера зі знанням комп'ютерних програм, а із урахуванням сільської специфіки – шевську справу, бджільництво та багато інших спеціальностей.
– Перефразовуючи Булгакова і безпосередньо професора Преображенського, я хотів би сказати, що насправді в нас криза не економічна, не фінансова, у нас криза просто в головах, – стверджує Волков. – Я, чесно кажучи, дуже задоволений, що мені вдалося привезти сюди своїх друзів і вивезти велику частину інвалідів, які є в Іванівському районі. Щоб люди подивилися й зрозуміли: це не інваліди, а щасливі люди. Вони усе, що могли перебороти в цьому житті, вже давно перебороли. Нам здається, що в нас криза, а їх криза переслідує усе життя. Але вони знайшли сили. І, дивлячись на них, розумієш: що б не відбулося в житті, завтрашній день однаково настане...
