Голова Тарутинської райдержадміністрації Іван Георгійович Кюссе говорить, що в районі, насамперед, розраховують лише на свої сили.
А минулий рік щодо фінансів склався досить вдало. Уже на 20 грудня районний бюджет за власними доходами був виконаний на 100 відсотків, і річний його показник склав не менше 105%. Саме це дозволило виплатити зарплату за грудень всім працівникам бюджетної сфери, а деякі їх категорії – і преміювати. Ну, а забезпеченість бюджетних організацій у повному обсязі вугіллям – вже давно не проблема. Та і продуктами харчування запаслися школи, лікарні. Є і вільний залишок. У 2009 році ця сума знадобиться для фінансування капітального будівництва, вирішення багатьох поточних питань.
– Іване Георгійовичу, минулий рік був особливо успішним для сільгоспвиробників. Зібрано солідний вал зерна – понад 205 тисяч тонн. Тепер справа за його збутом?
– Мені керівник одного господарства сказав: хоча в пам'ятному посушливому році врожай зерна був невеликий, проте ціни на нього були прийнятні. Тепер же зерно є, та лише задурно віддавати його не хочеться. Я його розумію. Через відсутність в Україні нормальної цінової політики проблеми капіталізації наших підприємств перетворюються на непереборні. Це, однак, не означає, що наші сільгоспвиробники здалися на милість таким обставинам. Сьогодні родючі землі в районі оброблені. Усе спрямовується на виконання районного бюджету. Вважаю плюсом той факт, що тарутинці зуміли зберегти колективну форму господарювання. Усім уже зрозуміло: майбутнє – за великотоварним сільськогосподарським виробництвом, що наочно і доводять наші ВАТ «Петросталь», «Правда», «Зоря», імені Калініна, СВК «Іскра» і «Ярівський», ЗАТ «Дружба», великі фермерські господарства «Попаз», «Світоч», «Світлана» та інші. А труднощі – що ж, вони завжди були. І не сільгоспвиробники їх створюють. Адже в районі і урожай винограду був дуже непоганим. Але знову ж із вступом України до СОТ господарства уже відчувають великі проблеми з реалізацією цієї продукції і, зауважу, – високоякісної, екологічно чистої. Залишається лише дивуватися вмінню наших виноробів – того ж ТОВ «Карпати» – знаходити ринки збуту в умовах дуже жорстокої конкуренції. Вони далі розширюють плантації. У районі за два останніх роки посаджено понад 2,5 тисячі гектарів молодих виноградників. Зауважу, що в районі далі успішно працюють солідні інвестори – «Агропрайм», «Укрзернопром», а також заводи – Ужгородський коньячний і Київський – шампанських вин.
На одній із зональних нарад, проведених управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації, дуже принципово говорилося про нинішній стан тваринницької галузі. Тарутинському району, можливо, і не дуже перепало на горіхи. Проте, проблеми у нас є. Саме тому в районі взято курс на відродження тваринництва і особливо – вівчарства. Лише вже відоме в області і за її межами ТОВ «Бородіно-А», котре очолює Олександр Андрійович Паларієв, збільшило поголів'я овець на 5 тисяч. Тут побудовано один із найбільших у Європі сучасний комплекс із механізованим доїнням овець.
– Іване Георгійовичу, я знаю, що щорічно Ви визначаєте головні напрями в спільних діях райдержадміністрації і райради. Традиція залишилася?
– Звичайно ж, ні. Наприклад, 2007 рік у нас був роком реконструкції опалювальних систем шкіл і капітального ремонту дахів. У цілому на це було витрачено понад 2 млн гривень із обласного бюджету розвитку, державного і районного бюджетів. У 2008 році дано лад усім ФАПам, капітально відремонтовані інфекційне відділення і основний корпус центральної районної лікарні. 2009 рік у нас буде роком реконструкції будівель клубів і бібліотек, зміцнення спортивної бази, розвитку масового спорту. Продовжимо газифікацію населених пунктів, ремонт доріг і залучення інвестицій для створення нових промислових підприємств. Є, наприклад, вже ідея використання потужностей колишнього пластикового заводу в селищі Бородіно.
– А в якій стадії перебуває створення в районі державного ландшафтного парку «Тарутинський степ»?
– Сподіваємося, що і «Тарутинський степ», і туристичний комплекс «Бессарабське село» згодом стануть одним із семи чудес України.
– Сил на такий великий обсяг робіт вистачить?
– Ми виконали, по суті, усе, що намічали для себе на 2008 рік. Тому що ніколи порожніх обіцянок не давали. Усе, чого досягли, – результат спільної праці всіх жителів району, районної ради, органів місцевого самоврядування і згуртованої команди райдержадміністрації. Всі проблеми намагаємося вирішувати самі, на місцях. Це добре проглядається і за кількістю звертань громадян до районної і обласної інстанцій. Їх – мінімум. А є села, звідки за весь рік не надійшло жодної скарги. Наприклад, з Надрічного, Вознесенки, Перемоги, Лісного. Не випадково, такі шановані в районі сільські голови Ольга Дмитрівна Асташкіна, Марія Леонтіївна Гавриліна, Іван Миколайович Бахчиванжи, Юрій Григорович Глигало. Так, роботи в районі непочатий край. Але вона до снаги нашим чудовим людям. До того ж, ми завжди відчуваємо підтримку і розуміння з боку обласної ради і облдержадміністрації. Тож з новими силами візьмемося за здійснення нових планів.
