– Вже бридко дивитися у той «ящик» (телевізор – авт.). Коли не увімкнеш, так і волають: «Криза! Криза!». І жодної ділової пропозиції, конструктивної думки. Значить – криза в головах! Але ж впрягались в голоблі державного воза, аби, хоч поволі, та все ж тягти його вперед, а не постійно виправдовуватись, що віз надто тяжкий, що він то примерз до землі, то загруз у багнюці, то застряг у піску…
Ось так приблизно висловлюються сьогодні люди під час зустрічей з нами, першими керівниками району, – сказала голова Татарбунарської райради Наталя Кожухаренко.
З нею та з головою райдержадміністрації Олександром Мусіхіним ми говорили про підсумки зробленого торік у сфері соціально-економічного розвитку району.
– У нас з Олександром Миколайовичем існує принципова домовленість, – продовжила Наталя Григорівна. – Нам нічого ділити у цьому степовому краї. Тут є родюча земля, на котрій господарюють роботящі люди. Наше завдання – не заважати їм і, виходячи з фінансових можливостей, спрямовувати зусилля депутатського корпусу, виконавчої влади на вирішення проблем, котрих зараз на селі чимало.
46 депутатів, які увійшли до складу райради 5-го скликання і представляють в ній інтереси 18 сільських та міської громад, працюючи у 8 постійних комісіях, визначилися з пріоритетами. Левову частку коштів з бюджетних статей різних рівнів вирішено було спрямовувати минулого року на забезпечення потреб шкіл, дитячих садків, закладів охорони здоров’я.
– Найперше, що зробили ще влітку, так це повністю забезпечили усі об’єкти сільської інфраструктури вугіллям, – підключився до розмови голова райдержадміністрації. – Причому не лише до кінця минулого року, але й на перше півріччя поточного. І як у воду дивилися. Ви ж самі бачили, що творилося з доларом та гривнею у минулих листопаді – грудні і наскільки подорожчало тверде паливо у зв’язку з недавньою газовою кризою, – підкреслив Олександр Мусіхін.
Усього ж впродовж минулого року в районі було освоєно 6 мільйонів гривень капіталовкладень (4 – з обласного бюджету розвитку, 2 – з районного). Завдяки цим коштам вдалося покінчити, зокрема, з довгобудом – корпусом Дмитрівської загальноосвітньої школи. Нині тут розмістилися дитячо-юнацька спортивна школа із суперсучасною залою для занять всіма видами боротьби та шахово-шашковим клубом, а ще – три просторих класи для діток підготовчого відділення.
В цілому для підготовки шкіл до навчального року і їх роботи в осінньо-зимовий період витрачено близько мільйона 650 тисяч гривень бюджетних і спонсорських коштів. Було капітально відремонтовано Тузлівський навчально-виховний комплекс, систему опалення у Трапівській і спортивний зал у Жовтоярській загальноосвітніх школах. У десяти з сімнадцяти навчальних закладів району з’явилися нові меблі, для районного Будинку дитячої творчості придбано комп’ютерний клас, майже у всіх школах здійснено поточні ремонти вестибюлів, кабінетів, харчоблоків, актових і спортивних залів, майстерень, котелень тощо.
Для низки їдалень закупили нове технологічне обладнання: газові та електричні плити, холодильники, морозильні камери, електродуховки. До речі, на сьогодні безплатним гарячим харчуванням забезпечені всі учні 1 – 4 класів (майже 1600 дітей), а також школярі пільгового контингенту 5 – 11 класів. У Кочкуватській школі вже шостий навчальний рік поспіль усіх дітей без винятку забезпечує гарячими і смачними обідами місцеве фермерське господарство, очолюване Б. Ярошенком. Щодня підвозяться гаряче молоко і свіжий хліб для учнів Базар’янської школи з відкритого акціонерного товариства «Чорноморська перлина».
Усі діти (близько 200 чоловік по району), які потребують доставки на навчання з віддалених сіл та у зворотньому напрямку, забезпечені цією вкрай необхідною, особливо в зимовий період, послугою. Шкільні автобуси мають у своєму розпорядженні Жовтоярська, Трапівська, Тузлівська, Рибальська, Базар’янська школи.
– Ми й надалі надаватимемо найпильнішої уваги нашим школам і дошкільним закладам, – підкреслює голова райради. – Адже в силу отієї «Кризи! Кризи! Кризи!», про котру так лементують наші київські політики і політикани з екранів «ящиків», багато молодих батьків у пошуках заробітку щодня їздять до сусідніх міст і селищ – Татарбунар, Сарати, Білгорода-Дністровського, Арзица, Кілії. А школа чи дитсадок стають для їхніх дітей другим домом, як кажуть, з досвітку і до смеркання.
– Пережити б місяць-другий, – додає голова райдержадміністрації, – далі будемо з робочими місцями. По-перше вимагатимуть додаткових рук десятки тисяч гектарів оброблюваних земель, а по-друге, на п’ятидесятикілометровому чорноморському узбережжі району у нас є три курортних зони: Лебедівка, Росейка і Катранка. На їхніх територіях зараз розташовані понад 120 будинків, комплексів та баз відпочинку, популярність котрих зростає рік у рік як серед наших співвітчизників, так і серед громадян близького і далекого зарубіжжя. Захоплення тих, хто хоч раз побував у цих краях, викликають розкішні пляжі, чисте море, незаймана природа і незрівнянний ні з чим повітряний полиново-йодистий коктейль. Зростанню інтересу до цього мальовничого куточка Бессарабії сприяли наша участь у 4-му та 5-му Міжнародних асамблеях туристичного бізнесу та відкриття в інтернеті курортного сайту «Буджак». Так от розвиток туристичної галузі істотно сприяє вирішенню питання зайнятості населення. Адже, якщо у 2001 році працюючих у цій сфері налічувалося 360 чоловік, у 2005-му – вдвічі більше, а вже торік ця цифра сягнула позначки майже у 800 осіб.
На думку обох керівників району, розвиток туризму і масового відпочинку, потребує істотного вдосконалення всієї інфраструктури і, зокрема, таких найважливіших її складових, як автошляхи (у районі відсутнє залізничне сполучення) та водопостачання. Скажімо, з 280 кілометрів доріг майже половина потребують капітального ремонту. А централізованим водопостачанням забезпечена лише третина населення. Вирішення вказаних проблем, вочевидь, питання не одного року. Особливо у частині ремонту доріг. Та й на спорудженні групового водогону Кілія – Татарбунари, що має кардинально вирішити проблему якісної питної води у таких великих селах, як Дмитрівка, Струмок, Баштанівка, Спаське, Глибоке, Борисівка, зі 147 мільйонів гривень кошторисної вартості об’єкта освоєно за два роки лише неповних 33 мільйони. Але, як образно висловилася Наталя Кожухаренко:
– Від того, що ми волатимемо вусибіч «Криза!», вона не щезне. Під лежачий камінь вода ніколи не текла, але крапля завжди його точила…
