В Ізмаїлі буде створено банк інвестиційних проектів
Криза в економіці України, згідно зі статистичними даними за грудень-січень, найвідчутніше вдарила по будівельних підприємствах Ізмаїла, про що розповідалося в замітці «Почали втрачати ще вчора» (17 лютого ц.р.). Не менше інших постраждало ПП «Родник», що вважалося одним з передових, яким керує наш постійний читач Ігор Дехтярьов. Було цікаво дізнатися його думку – чи тільки становищем у світі і країні обумовлені кризові явища в столиці Придунав’я?
– Ні, далеко не лише цим, – відповів він. – Так, виступ газети вчасний. Однак причини сьогоднішньої кризи, якщо говорити про наше місто, набагато глибші. І пов’язані вони, якщо говорити відверто, із прорахунками, допущеними в інвестиційній політиці колишнім керівником нашого міста Георгієм Дубенком.
– Вже півроку минуло, як його немає, чи варто згадувати минуле?
– Та не хотілося б, а доводиться. Поміркуйте самі – за два попередні роки саме з його вини було зірвано кілька великих будівництв.
– Конкретизуйте.
– По-перше, я маю на увазі спорудження нового торговельного комплексу не де-небудь на задвірках міста, а в найжвавішому місці, у центрі, у районі універмагу і Будинку побуту. Інвестором була та ж компанія, що і будувала комплекс «Дельта» поруч із кінотеатром «Україна». Планувалося влаштувати двох’ярусний паркинг, він повністю б розвантажив центр і територію навколо ринку від транспорту, дозволив би упорядкувати рух маршрутів, відкрити нові. Передбачалася загальна вартість об’єкта близько 70 мільйонів гривень. Планувалося, що на спорудженні об’єкта буде зайнято не менше 300 чоловік з гідною, звісно, легальною зарплатою. Зрозуміло, що і відповідними були б відрахування до бюджету.
Прораховувалося, що комплекс надасть місця представникам малого і середнього бізнесу за типом закритого ринку зі створенням максимально зручних і комфортних умов роботи. Це дало б ще один шанс для виживання даним категоріям підприємців. Спорудження такого багатопрофільного комплексу, як я розумію, відкрило б нові робочі місця, дало б до того ж можливість відкрити нові транспортні лінії, необхідні для довезення товарів – спочатку тих же будматеріалів – з Києва, Одеси, інших великих міст країни.
–Але що ж сталося?
– На жаль – ескізний проект із пропозиціями інвесторів і відповідною їхньою заявою Г.М. Дубенко… благополучно поклав під сукно і жодного рішення щодо нього так і не ухвалив, незважаючи на численні прохання і звертання. Усе закінчилося тим, що інвестори, бачачи, що, як кажуть, у місті голова лише номінальний і проявляє зовсім незрозумілу, якщо не сказати, шкідливу для економіки міста пасивність, просто відмовилися від своїх початкових планів.
Упевнений, якби на його місці була інша команда, зокрема, і той керівник, який сьогодні очолює місто, усе могло бути інакше. І тепер, незважаючи на проблеми в країні, почате будівництво навряд чи зупинилося б. Ви подивіться – адже і зараз у багатьох містах, таких як Севастополь, Дніпропетровськ, інших триває спорудження подібних об’єктів, тому що інвестору, який вклав велику частину коштів, вже не цікаво зупиняти роботи через валютні коливання, вигідніше завершити будівництво. І у нас, почавши будівництво завчасно, інвестор, швидше за все, продовжував би вкладати в нього кошти. А це означає, робота тривала б, даючи додаткові гарантії для зайнятості не лише будівельникам, але і суміжникам. Дивно, що Ізмаїльський завод ЗБВ сьогодні переживає дуже тяжкі часи – немає замовлень! А у разі спорудження він також обов’язково був би задіяний, як і весь виробничий ланцюжок, необхідний для організації безперервної роботи.
Вважаю, що і ситуація навколо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці Енгельса, про що ваша газета також розповідала, могла вирішитися інакше при більш прагматичному підході і своєчасній роз’яснювальній роботі серед мешканців сусідніх будинків. Так і не розпочато будівництво автосалону «Одеса-Авто». Цьому об’єкту теж земля була виділена лише в передкризовий час. Інвестори, бачачи, що починати будівництво пізно, навіть не стали складати проект.
Сьогодні під великим сумнівом спорудження парогазової електростанції. Дуже шкода, що за всіма цими об’єктами було бездарно втрачено час.
– У чому Ви вбачаєте вихід?
– Лише в одному – у пошуку інвесторів, у тому, щоб зацікавлювати їх. Отримані кошти активно вкладати в інфраструктуру, спорудження необхідних місту об’єктів. Як депутат міськради, бачу, що останнім часом, хоч і з запізненням, спостерігається позитив. Бачу, що в цьому напрямі йде цілеспрямована робота. Ні я, ні мої колеги по депутатському корпусу, звичайно ж, не залишаємося осторонь, намагаємося підставити своє плече нинішній команді міської влади. Тому і у плані затвердженого депутатським корпусом соціально-економічного розвитку міста на нинішній рік першим пунктом значиться створення банку інвестиційних проектів соціальної спрямованості з метою залучення інвестиційних ресурсів і ціла низка інших позитивних моментів, над якими ми зараз усі спільно працюємо.
– Які плани на майбутнє у вашого підприємства?
– Сподіваємося, що після виділення відповідних коштів зможемо продовжити роботи на спорудженні нового будинку школи в селі Комишівці Ізмаїльського району. З районним керівництвом щодо цього в нас повне взаєморозуміння. Таке ж взаєморозуміння, як вже говорив вище, з нинішнім керівником міськради. Тому сподіваємося і на продовження робіт на інших наших об’єктах, на повернення інвесторів. Адже кризи приходять і ідуть, а життя триває.
