Коли підходиш до Новоєлизаветівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, то найперше звертаєш увагу на те, що вона розміщена посеред ще досить молодого парку. А пам’ятник загиблим сільчанам у роки Великої Вітчизняної війни розташований на одній з алей парку, прямо перед входом до шкільного приміщення. З другого ж боку школи тягнуться до неба величні куполи православного храму. Таке сусідство безперечно позитивно впливає на виховання підростаючого покоління. Причому не тільки села Новоєлизаветівки. Адже, як розповіла директорка цього навчального закладу Валентина Василівна Юдіна, до школи ходять дітки із восьми сіл. Щоденно на навчання підвозять майже 80 учнів. Для цього за ЗОШ закріплено «газельку».
Тривалий час батьків та вчителів непокоїло питання харчування діток. Оскільки облаштованої шкільної їдальні не було, то доводилося обмежуватися бутербродами. Нещодавно одночасно із під’єднанням села до газової мережі було відкрито шкільну їдальню. Для учнів, вчителів та їхніх батьків – незабутня радісна подія.
Школа іде в ногу з життям. Наприклад, тут серед учнів проводилось анонімне опитування, в ході якого було визначено кращого вчителя школи. Ним став викладач фізкультури, молодий педагог Олександр Миколайович Наконечний, який працює тут всього чотири роки. Зрозуміло, що мені захотілося з ним познайомитись. Як виявилось, Олександр Миколайович родом із сусіднього села Софіївки, свого часу закінчував Новоєлизаветівську школу. Любов до вчительської справи прищепила мати Любов Ярославівна, яка була вчителькою початкових класів, а ще тривалий час працювала заступником директора. На вибір безпосередньо фаху вплинув вчитель фізкультури Олександр Іванович Цинів, який викладав у Олександра цей предмет. Наскільки молодий педагог любить свою справу і вболіває за неї, було видно з тієї реакції, як він просто по дитячому радів, коли школі подарували мати, набір м’ячів, кругів та інший спортивний інвентар. Адже тепер можна буде урізноманітнювати уроки. А це означає, що спортивна зала заживе новим життям.
Люблять діти у цій школі й інші предмети. Наприклад, частенько можна застати їх в комп’ютерному класі. Це вже заслуга заступника директора з навчальної та виховної роботи і викладача інформатики Наталії Іванівни Гаврилюк. Як сучасна людина, вона добре розуміє важливість якісного засвоєння дітьми комп’ютерної грамоти. Тож докладає для цього чимало власних сил, знань та часу.
Тішить, що багато дітей люблять рідну мову. А учениця одинадцятого класу Вікторія Рожанович розширює свій кругозір та поглиблює знання з цього предмета, займаючись у Малій академії наук. В цьому її підтримує і постійно допомагає викладач української мови та літератури Тетяна Сергіївна Кривошеєва. Учениці і вчительці є про що поспілкуватися і в позаурочний час. Саме тому їх часто можна бачити разом і в класі, і в бібліотеці, і на вулиці.
В цій школі не можна не помітити того, що всі педагоги, заступники директорки і вона сама працюють, підтримуючи одне одного. Таке ставлення до колег і до всієї шкільної родини передається учням. Коли діти бачать, як їхні вчителі чемно спілкуються між собою, то їм хочеться наслідувати старших.
Виходячи зі школи, ще раз обвела поглядом парк, пам’ятник та золотаво-блискучі куполи храму. Справді вдалішого поєднання для виховання дітей і не придумати. Хтось дуже добре все обміркував.
