Спадкування за законом
Відповідно до цивільного законодавства, за відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом. Крім того, спадкування за законом відбувається і тоді, коли заповідана лише частина майна; коли заповіт в цілому або в частині визнано недійсним; спадкодавець за заповітом не прийняв чи відмовився від прийняття спадщини; спадкоємець помер раніше спадкодавця.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до чинного законодавства існує п’ять черг спадкоємців.
Перша черга– діти спадкодавця (зачаті за життя та народжені після його смерті, усиновлені); той з подружжя, який його пережив; батьки.
Друга черга– рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Третя черга– рідні дядько та тітка.
Четверта черга– особи, які проживали зі спадкодавцем однієї сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.
П’ята черга– інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також утриманці спадкодавця – неповнолітні чи непрацездатні особи, які не були членами його сім’ї, але не менш ніж п’ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до чинного законодавства спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. А спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець може надіслати заяву про прийняття спадщини поштою, нотаріус приймає таку заяву, але пропонує надіслати її в належному виді або особисто з’явитися до нотаріальної контори.
Після подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, нотаріус заводить спадкову справу.
Для прийняття спадщини цивільним законодавством встановлено строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений строк, вважається, що він її не прийняв. Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який з поважних причин пропустив строк, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви.
Цивільним законодавством передбачено, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її або взагалі відмовитись від прийняття спадщини.
Кожен спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на одержання свідоцтва про право на спадщину. Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Спадкоємець, який отримав спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Строк для звернення спадкоємця за отриманням свідоцтва про право на спадщину законодавством не обмежений.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
При видачі свідоцтв про право на спадщину за законом нотаріусу обов’язково подаються необхідні документи: паспорт спадкоємця; ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків; свідоцтво органу РАЦС про смерть спадкодавця; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження; рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення фактів, які необхідні для видачі свідоцтва; пенсійна книжка або довідка, видана відповідним органом медико-соціальної експертизи; довідка з останнього місця проживання спадкодавця та інші.
Видача свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, в тому числі наявності чи відсутності податкової застави за даними відповідних реєстрів. Після видачі свідоцтва на нерухоме майно, спадкоємець повинен здійснити реєстрацію нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про нотаріат», за вчинення нотаріальних дій справляється державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Розмір ставок державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину та пільги щодо його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.02.1993 року № 7-93. Так, за видачу свідоцтва про право на спадщину встановлюється державне мито у розмірі 0,5% суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (пай) одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі стягується мито у розмірі – 0,1% суми спадщини, іншим спадкоємцям – 0,5% суми спадщини.
Передбачені пільги щодо сплати державного мита. Зокрема, від сплати звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину:
– на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартири, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
– на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства; інваліди І та ІІ групи; інваліди Великої Вітчизняної війни та інші.
Згідно з вимогами п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб», доходи, отримані у спадщину, оподатковуються. Вищезазначеною статтею, передбачено, що при отриманні спадщини, об’єкти оподатковуються за нульовою ставкою у разі успадкування нерухомого та/або рухомого майна один із подружжя або іншим членам сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Відділ нотаріату Головного управління юстиції в Одеській області
Запитуйте – відповідаємо
Допомогаприусиновленнідитини
З метою державної підтримки сімей, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування урядом 4 лютого поточного року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
Допомога при усиновленні дитини призначається особам, які після 1 січня 2009 року усиновили дитину, незалежно від віку дитини.
Зазначена допомога призначається на кожну усиновлену дитину у розмірі 12240 гривень. При цьому виплата допомоги здійснюється одноразово в сумі 4800 гривень, решта суми виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 гривень щомісяця).
Усиновлювачу допомога при усиновленні дитини призначається і виплачується органами праці соціального захисту населення за місцем його реєстрації на підставі:
– заяви одного із усиновлювачів;
– копії свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;
– копії рішення суду про усиновлення дитини.
Людмила МАРІЧЕНКО, завідувачка відділу Головного управління праці та соціальної політики облдержадміністрації
Неправомірність витребування довідок, які підтверджують
наявність права на пільги
У зв’язку з численними звертаннями громадян стосовно неправомірного витребування довідок, які підтверджують наявність права на пільги, працівниками організацій-надавачів житлово-комунальних послуг Головне управління праці та соціальної політики обласної державної адміністрації інформує:
відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, у разі отримання права на пільги, споживач повинен звернутися до організації, яка надає послуги, з письмовою заявою та документами, що підтверджують його право на пільги.
Щорічного підтвердження права на пільги чинним законодавством не передбачено.
Згідно з Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, підприємства і організації, що надають послуги, щомісяця надають рай (міськ) управлінням праці та соціального захисту населення розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці. Управління звіряють інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємства, і у разі виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків або розміру пільг, не провадять розрахунків щодо виявлених розбіжностей до уточнення цієї інформації.
Отже, всі зміни стосовно пільговика (зміна статусу, кількості членів сім’ї, виїзд на постійне проживання в інший район, смерть та інше) повинні з’ясовуватися шляхом електронного обміну з управлінням праці та соціального захисту населення.
І. МАРКЕВИЧ, заступник начальника Головного управління – начальник управління соціального захисту
Ще раз про пільги
дітям війни
Зважаючи на численні звертання громадян з приводу пільг дітям війни, Головне управління праці та соціальної політики облдержадміністрації роз’яснює.
Згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» статус «дитина війни» набуває особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Дітям війни надаються такі пільги:
– право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
– використання чергової відпустки в зручний для них час, одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до 2-х тижнів на рік;
– виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
– першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.
Згідно з Законом «Про соціальний захист дітей війни» громадяни мають право на 25-відсоткову знижку при оплаті за користування комунальними послугами (газ, електроенергію, теплопостачання, водопостачання тощо). Квартирна плата (див. Закон України «Про житлово-комунальні послуги») не є комунальною послугою, тому діти війни права на 25-відсоткову знижку при оплаті квартири не набувають. Діти війни мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання.
Пільгове перевезення громадян, які відповідно до чинного законодавства користуються такими правами, здійснюється пасажирськими перевізниками усіх форм власності та підпорядкування. Автобуси (див. Закон України «Про автомобільний транспорт»), що працюють в режимі маршрутного таксі, відносяться до транспорту загального користування, на який розповсюджується дія чинного законодавства. Відмова від пільгового перевезення є порушенням закону і тягне за собою відповідальність.
Будь-які обмеження пільгових перевезень, зокрема, по кількості категорій пільговиків, прийняті місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, є порушенням чинного законодавства.
Зауважимо, що пільги фінансуються за рахунок субвенцій, що надходять з Державного бюджету.
Хочемо звернути увагу, що у Державному бюджеті на 2009 рік всі виплати дітям війни збережені у розмірах 2008 року.
Лариса ЛІННИК, начальник відділу Головного управління праці та соціальної політики облдержадміністрації
