За адресою Ришельєвська, 4, відбулося відкриття музею-кафе воскових фігур «У Баби Уті».
Раніше кафе, яке називалося колись «У Баби Уті», було на розі Дерибасівської та Ришельєвської (зараз у цьому приміщенні йде ремонт). А музей воскових фігур розташовувався поруч. Створив його одеський бізнесмен та меценат Олександр Павловський. А його донька Інна вже після смерті батька вирішила дати музею друге життя. При цьому була здійснена мрія Павловського щодо розширення експозиції. У старому музеї було близько 25 фігур, а у новому їх 64, і до вересня має стати 75.
Крім того, музей набув двох додаткових функцій. По-перше, з’явилася невеличка арт-галерея. Зараз там експонуються одеські пейзажі Олександра Силантьєва – молодого художника, який виконував для музею замовлення щодо розпису стін «Тронної зали». По-друге, у музеї відкрилося дитяче кафе. Діти можуть посидіти за склянкою соку з тістечком, розглядаючи при цьому фігури улюблених персонажів у «Дитячій залі». А можуть купити (щоправда, дуже дорого) шоколадні копії цих персонажів.
Ще однією мрією Олександра Павловського було створення макетів будинків центра міста, щоб охочі могли милуватися цими пам’ятками архітектури. У музеї виставлено макет частини вулиці Дерибасівської. Дуже точні копії дозволяють розглянути усі деталі. А деякі будинки в реальності вже зруйновані, і залишилися увічненими лише на фотографіях і в цих макетах.
Фігури для музею виготовляють в одній із кращих майстерень Європи, у С.-Петербурзі, але за ескізами архітектора музею Андрія Черненка, який брав активну участь не лише у формуванні експозиції, але й у пошуку назви для музею. На відкритті він сказав:
– Я подумав: якщо Лондонський музей воскових фігур називається музеєм мадам Тюссо, чому б одеському не називатися іменем місцевої «мадам» – баби Уті».
Андрій навіть розшукав в інтернеті спогади тих, хто знав цю жінку. Відповідно до них, вона була грузинкою на ім’я Надя. За радянських часів, коли Надя працювала в кафе, вона, зрозуміло, не могла бути його власницею, але сприймалася справжньою господинею.
Є три версії походження прізвиська Утя. Чи то вона кульгала і при ходьбі перевалювалася, мов качка. Чи то прізвисько виникло через її звичку сюсюкати з дітьми: «Уті-уті». Або ж причина у тому, що в кафе подавали дуже смачних смажених качок.
У «Дитячій залі» музею репрезентовано героїв кіно та мультфільмів, і не лише дитячих. Тут є Шрек із Фіоною та осликом, Гаррі Поттер та його друзі, Бетмен, Спайдермен, пірати Карибського моря, Астерикс і Обелікс та інші. У цій залі фігури не з воску, а із суміші на основі силікону. Їх можна торкати руками, і це не завдасть їм шкоди. В інших залах фігури справді воскові. Кого тут лише немає: Катерина Друга, Пушкін із Наталею Гончаровою, Борис Годунов, Омелян Пугачов, кіношні мушкетери із келихами вина, Арнольд Шварценнегер, Денні де Віто, Брюс Уілліс, Луї де Фюнес, учасники групи «Бітлз», Гліб Жеглов зі спрямованим на відвідувачів пістолетом та ін. Одеса поки що репрезентована Йосипом Дерібасом, Єлизаветою Воронцовою, Григорієм Котовським, Леонідом Утьосовим та народженою у нашому місті Ганною Ахматовою (яка скромно сидить у кутку).
У найближчих планах музею поповнення експозиції фігурами Остапа Бендера, Мішки Япончика, Соньки Золотої Ручки, Григорія Потьомкіна, Сильвестра Сталлоне, Девіда Копперфільда.
