Жити і навчатися за НАТО

Кабмін України розробить річну національну програму

Віктор Ющенко підписав указ-доручення уряду Юлії Тимошенко протягом найближчих двох місяців розробити і внести йому на затвердження проект річної національної програми з підготовки України до набуття членства в Північноатлантичному альянсі. Президент просить уряд при підготовці документа передбачити не лише конкретні заходи на найближчий рік, а і перспективні– на 3-5 наступних років. Ці кроки допоможуть «ефективно вирішити багато завдань у суспільно-політичній і соціально-економічній сферах, у сфері оборони і державної безпеки, у сферах ресурсного забезпечення і безпеки інформації».

На тлі парламентсько-урядового скандалу, що не припиняється, пов'язаного з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком і принциповою позицією Партії регіонів, поява чергового президентського указу пройшла практично непоміченою. Якщо не вважати скептичних коментарів окремих політологів, які побачили в дорученні Ющенка спробу розколоти надвоє політсилу його конкурентки напередодні майбутніх президентських виборів.

Як відомо, прихильників зближення з альянсом у Блоці Юлії Тимошенко – менше половини. Сама ж Юлія Володимирівна, у принципі не заперечуючи факту ефективності різнобічної співпраці з державами-членами НАТО, завжди знаходить вагомий привід, щоб ухилитися від прямої відповіді на запитання: «Чи готові ви приступити до завершального етапу процедури набуття Україною повноцінного членства в блоці?». Та ж тактична гнучкість властива і Віктору Януковичу, який неодноразово заявляв під час перебування Прем'єр-міністром країни про бажання всіляко розширювати взаємовигідну співпрацю із країнами альянсу і до того ж підписали низку досить важливих документів на користь проголошеного Києвом стратегічного курсу на євроінтеграцію України. Віктор Федорович свою нинішню «нерішучість» західним партнерам пояснює просто: Україна для НАТО поки що не готова. Ні морально, ні матеріально.

Останні соціологічні дослідження фонду «Демократичні ініціативи» підтверджують цю тезу. Ідею вступу країни до НАТО підтримують 31 відсоток громадян України і навряд чи ця цифра стрімко зросте після обнародування Кабміном річної національної програми з набуття членства в організації Північноатлантичного договору. Тим паче, що Юлія Тимошенко і «вдома», і під час закордонних візитів підкреслює: будь-які «порухи» України в напрямі НАТО повинні бути схвалені всенародним референдумом. І якщо українці, як і раніше, будуть вбачати в НАТО недругів – «навіть політики не ризикнуть виступити проти волі народу!..».

У Секретаріаті Президента дотримуються іншої точки зору на проблему. Мовляв, в Естонії наприкінці 90-х років минулого століття фіксувалося приблизно таке ж співвідношення прихильників і супротивників вступу країни до альянсу. А зараз естонці переконані: членство в НАТО для їхньої держави конче потрібно і важливо. Цієї позиції дотримуються три чверті населення прибалтійської країни. І що примітно, серед них більшість – російськомовні естонці!..

Недавній голова зовнішньополітичного відомства України, а нині перший заступник голови Секретаріату Президента Володимир Огризко вважає реалізацію річного національного плану вступу до НАТО ідентичною набуттю Україною ПДЧ (Плану дій щодо членства), у якому їй відмовили на двох останніх самітах альянсу. Володимир Станіславович переконаний: втілення в життя положень ще не розробленої Кабміном програми анітрохи не залежить від позиції Росії. За-Огризком, «жодні треті країни не можуть стати чинником, що впливає на ухвалення рішення альянсом». Правда, екс-голова МЗС відзначає при цьому і важливість проведення консультацій з російською стороною...

Чи здатен підписаний позавчора Ющенком «Натовський указ» пересварити між собою верхівку БЮТ?

Політолог Дмитро Видрин(він у минулому скликанні Верховної Ради був саме у фракції імені Юлії Володимирівни) вважає подібні побоювання необґрунтованими. Тому що, на думку Дмитра Ігнатовича, БЮТ насправді – це і не партія, і не блок, він скоріше схожий на хитро організовану секту, свого роду фантом. Якщо навіть депутати від БЮТ раптом вирішать відвернутися від Тимошенко і з нею залишаться лише секретарка і водій, – ці троє... наберуть ті ж самі відсотки, які БЮТ набрав би у будь-якому своєму стані, розколотому або згуртованому. Іншими словами, якщо в президентському указі є елемент політичного підступництва, – авторитету Тимошенко в народних масах воно нітрохи не зашкодить, при будь-якому рівні виконання вказівки Ющенка лідер БЮТ, як і раніше, залишиться найпопулярнішим українським політиком.

Коментар експерта

Андрій Шкіль, член Комітету з іноземних справ Верховної Ради (фракція БЮТ):

– Взаємини України і НАТО зараз переживають серйозну кризу. Вона обумовлена і невмілими діями нашого МЗС, і внутрішніми проблемами країни. Віктор Ющенко покладав великі надії на згоду Барака Обами відвідати Україну з офіційним візитом. Однак у Держдепі США офіційне запрошення «відклали вбік». Мовляв, лідер нашої нації у принципі не проти прилетіти до вас, – але тільки після обрання нового Президента України, не раніше. Барак Обама, як і його попередник і однопартієць Біл Клінтон, до України ставиться зарозуміло. Це не Джордж Буш-молодший, який бачив майбутнє Європи в посткомуністичних східноєвропейських державах і який доклав всіх зусиль для прибавляння Україні іміджу держави, яка НАТО, як і Грузія, таки «гостро необхідна».

Проте, уряд Юлії Тимошенко найближчим часом гранично чітко заявить про свій вибір – між європейською оборонною доктриною або євроатлантичною. Третього варіанту в природі не існує.

Выпуск: 

Схожі статті