Дорогі друзі!
Прийміть сердечні привітання з нагоди професійного свята – Міжнародного дня музеїв!
Зберігаючи безцінні духовні та інтелектуальні aюдством, музеї виконують важливу місію бути пам’яттю народу, сприяють вихованню загальнолюдських моральних норм і цінностей.
Сьогодні музеї Одещини є потужним чинником культурного, освітнього та наукового потенціалу нації, невід’ємною частиною духовного середовища, що поєднує різні верстви населення.
Минулі роки, хоч і не були легкими, довели, що в особі музейних працівників Одещини ми маємо справжніх пат
Голова Одеської
обласної ради
М. СКОРИК
ріотів та ентузіастів, які зберігають і примножують традиції нашого народу, розвивають творчі ресурси, гідно представляють державу у світовому духовному просторі.
Щиро вдячні вам за багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність, за самовіддане служіння музейній справі.
Переконані, що ваш високий професіоналізм та подвижництво і надалі слугуватимуть утвердженню гуманістичних ідей в українському суспільстві.
Зичимо вам, дорогі друзі, міцного здоров’я, творчої наснаги та нових успіхів у виконанні вашої благородної місії.
Голова Одеської обласноїдержавної адміністрації
М. СЕРДЮК
Історія – поруч
…Напевно, кожен, хто бував у скромних сільських історико-краєзнавчих музеях, виходив звідти з теплим почуттям. Навіть якщо цей музей –одна невелика кімната. Втім, саме в таких, «кімнатних музеях», звичайні, що давно вийшли із вжитку предмети домашнього побуту, вироби народних промислів і декоративно-прикладного мистецтва сприймаються по-особливому. Здається, що зберігають вони тепло рук своїх господарів, які вдихнули в них живу душу.
Іванівський районний історико-краєзнавчий музей затишно розміщується в чотирьох залах. У його фондах –близько двох тисяч дуже цікавих експонатів, з них до основного фонду увійшло понад шестисот. Це предмети побуту, фотознімки, документи, спогади місцевих жителів –очевидців історичних подій. В експозиції чотири розділи: «Наш край у минулому», «Велика Вітчизняна війна», «Творці державності і незалежності України», «Знатні люди рідного краю». Таким чином, відвідувачі музею можуть одержати досить повне, чітке уявлення і про історію району, невіддільної від історії країни, і про матеріальну культуру минулого. Привертають увагу і численні фотографії, документи, і прості речі, які нині лише в музеях і можна побачити: шкільна чорнильниця-непроливайка, прес-пап’є, пір’яна ручка, прядка, громіздкий фотоапарат, патефон, радіола, керогаз... А відвідують музей і жителі Іванівки, серед яких багато школярів, і гості із сіл району, Одеси та інших місць.
Справляють враження не лише кількість і розмаїтість експонатів, але і продумане до дрібниць їхнє розташування. Напевно, працював над розміщенням експозиції, нехай невеличкий, але все ж таки колектив музейників? Але виявляється, у штаті музею одна людина – Ілля Якович Поляк. Він і директор, і хранитель, і збирач, і екскурсовод, і на всі руки майстер: багато чого в музеї (обладнання, оформлення експозиції) зроблено ним. Коли Ілля Якович прийняв музей, у ньому було чотириста експонатів –тепер же їхня кількість збільшилася майже в п’ять разів. Про кожен з них він може довго і цікаво розповідати. Ілля Якович написав присвячену музею брошуру, що може служити і свого роду посібником з вивчення історії району.
В Іванівці Ілля Якович Поляк користується не лише популярністю, але і заслуженою повагою і авторитетом. Близько сорока років він викладав у школі малювання і креслення, і донині звертаються до нього по допомогу ті, хто хоче вдосконалити свої знання з цих двох предметів. Ілля Якович –цікавий, самобутній художник. Його роботи знайдеш у оселях багатьох іванівців. Часто друзі і близькі одержують від нього «творчі подарунки» до дня народження. А коли у Іллі Яковича був ювілей, скільки добрих, щирих слів прозвучало на його адресу! Пенсіонер за соціальним статусом, Ілля Якович Поляк за своєю духовною сутністю, за способом життя –справжній інтелігент, подвижник. Зробити якнайбільше добра для людей –його кредо.
…Якщо чесно, не хотілося залишати затишний іванівський історико-краєзнавчий музей, де такий добрий, гостинний, ерудований господар.
Ірина ГОЛЯЄВА,«Одеські вісті», Іванівський район
У пошуках скарбів народних...
Напередодні професійного свята хочемо розповісти про те, чим сьогодні живе наш історико-краєзнавчий музей Придунав’я і подякувати відвідувачам, які сприяли поповненню музейної колекції.
Одним з основних напрямів роботи музею Придунав’я є комплектування фондів. Його фонди нараховують понад 30 тисяч одиниць зберігання. Основна група – історико-краєзнавча. У кожного експоната своя історія. По-різному потрапляють вони до музею. В основному, предмети музейного значення збирають наукові співробітники, дуже часто на довірчих особистих контактах. А буває і так, що заходячи до нас, люди приносять сімейні реліквії, пам’ятні і дорогі серцю речі, щоб зберегти їх для нащадків на віки.
Зовсім недавно до нас прийшов ізмаїлець Василь Васильович Петков і приніс речі свого покійного батька (у минулому жителя с. Залізничного) Василя Георгійовича Петкова. Серед них вуличний репродуктор, облігації держпозики 1945-1946 рр., численні подяки і «вимпел передовика» за тяжку працю хлібороба.
Потрапили до нас також і особисті речі члена Національної Спілки журналістів України Луїзи Георгіївни Мазур. Тривалий час вона працювала заступником головного редактора газети «Советский Измаил».
Розширює музей Придунав’я і свою колекцію молюсків і представників морської фауни. Ці експонати особливо затребувані дітьми. Тому удвічі приємно, що в музею з’явилася можливість купувати їх.
Як і у кожному музеї, у нас є свої особливі експонати, що привертають до себе пильну увагу. Безперечно, до них відносяться предмети археології. У фондах є унікальна колекція європейського рівня з розкопок с. Нагірного Ренійського району. Предмети ставляться до черняхівської культури I – IV ст. н.е. Їх передав доктор історичних наук, археолог Олександра Василівна Гудкова (м. Одеса).
Музейна колекція археології досить широко репрезентована в діючій виставці «Сміл, Сініл...Ізмаїл». Тут же і археологічні знахідки наших колег з меморіального парку-музею «Фортеця».
Результатом співпраці з Радою ветеранів стало надходження до фондів музею документів, фотознімків, листів учасників Великої Вітчизняної війни і Червонопрапорної Дунайської флотилії. Вони допоможуть нам у формуванні нової виставки, яка присвячена 65-річчю визволення Ізмаїла і краю від німецько-фашистських загарбників. Відкриття виставки планується на серпень цього року.
Хочеться відзначити, що серед жителів нашого міста є люди, захоплені колекціонуванням. Вони охоче діляться з нами своїми знаннями та досвідом і протягом багатьох років поповнюють музейну колекцію нумізматики. Не забуває музей і регіональна Ізмаїльська митниця. Не так давно звідти передали рідкісну конфісковану монету.
З великою вдячністю музей завжди приймав у дарунок роботи ізмаїльського художника Петра Петровича Чакира. А зовсім недавно ранню акварель художника подарувала нам Галина Федорівна Ткаченко. Роботу свого часу автор сам подарував їй на знак вдячності.
У музею особливе ставлення до художніх творів. Не можна не згадати двох ізмаїльських художників - Олександра Буравікова і Ольгу Друмову. Вони відгукнулися на наше прохання виконати портрети видатних медиків, основоположників вітчизняної медицини М.І. Пирогова, С.П. Боткіна, М.В. Скліфосовського і героїні оборони Севастополя – Даші Севастопольської. Роботи були виконані для нині діючої виставки «Під знаком Червоного Хреста» і передані в дарунок музею.
Користуючись нагодою, запрошуємо вас відвідати наш музей і взяти участь у поповненні музейної колекції. Це можуть бути предмети старовини і цілком сучасні речі, що відображують наше нинішнє життя. Адже те, що для нас сьогодні звична річ, завтра вже стане історією...
Людмила ФІЛАТОВА, головний хранитель фондів музею Придунав’я, м. Ізмаїл
Тут усе наше життя
Повз Тарутинський історико-краєзнавчий музей не пройдеш. Він розташований у самому центрі селища. Побувала у ньому нещодавно і я. У звичайний будній день. Разом з Іриною Степанівною Гончаренко – справжнім патріотом району, в.о. голови районної Ради ветеранів.
– Незабаром, – повідомила вона, – музею виповниться 45 років. Тут уся наша історія, все життя. Дуже багатий матеріал зберігається у ньому.
Основне навантаження щодо його створення лягло на «першовідкривачів», зокрема, на першого завідувача – Бориса Рипенка. У подальші роки активно збиралися матеріали. Цей процес триває і сьогодні. Зростає кількість експонатів. Тамара Глод – досвідчений працівник музею – провела нас залами. Найпопулярніша зала, мабуть, – виставкова. Тут експонуються матеріали, що тільки-но надійшли, провадяться зустрічі з цікавими людьми. Найактивніша публіка – це ветерани війни і праці, школярі. Тут зібрані матеріали про кожного учасника Великої Вітчизняної війни – жителя району. Є документи, які свідчать про те, що перший повітряний таран було здійснено над Тарутиним. Ціною життя ворожий літак знищив льотчик Костянтин Оборін.
Жвавий інтерес викликає колекція грошей – подарунок музею мешканця селища Олега Кацаппа. Вона допомагає старшокласникам повніше вивчити тему «Грошова реформа. У дітей до працівників музею багато запитань. Наприклад, чому селище названо Тарутине? Виявляється, на честь перемоги над наполеонівською армією, розгромленою під Тарутино Калузької області в Росії. А хто ініціатор відкриття музею?
І дізнаються – районний клуб «Подвиг», організований все тим же невгамовним Борисом Рипенком.
Відвідувачі з цікавістю розглядають фотографії із зображеннями срібних наконечників списів та кинджала, великої інструктованої шпильки… Ці предмети – із скарбниці Бородінського скарбу. Його знайшли при добуванні каменю місцеві селяни у 1812 році. А «вік» предметів – друге тисячоліття до н.е.
– Ви вперше у цьому музеї? – поцікавилася я у дівчат, які стояли у виставковій залі.
– Ні, – відповіли вони. Але кожного разу, приходячи сюди, відкриваємо для себе щось нове.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», смт Тарутине
