Останнім часом прийнято говорити про те, що Ізмаїл «старіє», а молоді в ньому залишається усе менше, оскільки існує чимало проблем як із житлом, так і з працевлаштуванням на роботу.

Проте, сьогодні ми можемо стверджувати, що майбутнє Ізмаїла за молодими, оскільки тут діє низка вузів та технікумів різного рівня акредитації. Серед них найдавніший у Придунав’ї вуз – Ізмаїльський державний гуманітарний університет.

Наш кореспондент зустрівся з одним із найавторитетніших людей міста – ректором ІДГУ, членом виконкому Ізмаїльської міськради Олександром Михайловичем ЛЕБЕДЕНКОМ.

Бесіда розпочалася з його слів:

– У давнину говорили – усі дороги ведуть до Риму. Стосовно нашого регіону я б її перефразував: усі дороги ведуть до Українського Дунайського пароплавства, Ізмаїльського морського торговельного порту та до нашого університету.

– На чому Ви засновуєте своє твердження?

– На тому, що на підприємствах морського транспортного комплексу, які є, до речі, одними з найбільших не лише в Придунав’ї, але й в Україні, трудиться більша частина працездатного населення міста. А Ізмаїльський державний гуманітарний університет – це регіональний центр духовно-інтелектуального розвитку молоді. У ньому сьогодні навчається близько чотирьох тисяч студентів.

– Додамо до цього і ваших конкурентів – приватні вищі та середні навчальні заклади, яких за останні п'ять-десять років відкрилося не менше десяти, чи не так?

– Так, Ви праві. Але я б перевів питання до трохи іншої площини. Який ступінь затребуваності молодих фахівців після закінчення комерційних навчальних закладів? У нашій державі нараховується близько 1000 приватних вузів. Чи потрібні вони у такій кількості?

– Питання, на мій погляд, звучить трохи крамольно з уст керівника найпотужнішого університету на південному заході України.

– Я постараюся пояснити, чим викликана моя думка. Приватні вузи – це реальна можливість для їхніх творців-бізнесменів заробити непогані гроші. Як правило, не маючи висококваліфікованого кадрового складу, розвинутої матеріально-технічної бази, усілякі "інститути" і навіть "університети" приватно "навчають" молодь модним професіям, які, в більшості випадків, не затребувані на ринку праці. Фактично вузи недержавної форми навчання активно поповнюють своїми випускниками армію безробітних. Тому найчастіше студенти, розібравшись у тому, які знання дають комерційні навчальні заклади, забирають документи та просяться до держвузів, а батьки безуспішно намагаються повернути гроші, викинуті на вітер.

– Який вихід?

– Вихід я вбачаю ось у чому: перше – не допустити можливості купівлі диплома без виконання обов'язкової освітньої програми; друге – провадити постійний моніторинг рівня затребуваності тих або інших спеціальностей на ринку праці. Інноваційний шлях розвитку нашого вузу саме й пов'язаний із визначенням стратегічних цілей та ролі університету в політиці вдосконалення кадрового потенціалу регіону, що дозволяє адекватно реагувати на потреби часу. За останні п'ять років в університеті з'явилися нові напрями та спеціальності, затребувані в сучасних ринкових умовах. Серед них варто назвати такі, як "економіка підприємства", "інформатика", "туризм", "переклад", "практична психологія", "соціальна педагогіка", "виховання у закладах інтернатного типу" та інших.

– Які спеціальності сьогодні в регіоні особливо дефіцитні?

– Гостро не вистачає вчителів математики та фізики, особливо у сільській місцевості. На жаль, ми не можемо відкрити дані спеціальності в університеті через відсутність докторів наук цього профілю. Для того, щоб запросити таких висококваліфікованих фахівців, необхідно надати квартири. А такої можливості в нас немає.

Скажу й ось про що – мені довелось бути депутатом міськради одного із попередніх скликань. Вирішувалося питання щодо виділення 150 тисяч гривень із метою купівлі квартир для висококваліфікованих кадрів. На жаль, через різні бюрократичні зволікання та особисті інтриги гроші так і не були виділені. От і виходить, що "віз і нині там".

– Не за горами вступні іспити. Яка динаміка останніх років?

– Пік популярності університету припав на 2007 рік, коли в нас навчалися студенти на 50 спеціальностях та спеціалізаціях.

Практично на тому ж рівні був і минулий рік. А от як буде нинішнього року, говорити побоююся.

– Яка причина побоювань?

– Основна причина – неблагополучна демографічна ситуація. Передбачається, що по області нинішнього року буде на 2500 випускників менше. Проте, сподіваємося на здійснення набору. Крім чотирьох предметів – фізкультури, хореографії, ІЗО та музики, – з решти прийом буде провадитися за результатами тестування.

– Наскільки, на Ваш погляд, виправдана сама необхідність тестування?

– З одного боку, це прогресивна форма роботи, яка дозволяє об'єктивно оцінити знання абітурієнтів, зупинити корупцію у сфері освіти. З другого боку – система зовнішнього незалежного тестування потребує значного коригування.

– У чому, наприклад?

– На жаль, у тестах досить часто зустрічаються помилки, некоректно поставлено запитання, а також завдання підвищеної складності, які виходять за рамки шкільної програми. Навіть вчителі говорять, що не можуть усі тести пройти від початку й до кінця, ну, а учні – тим більше. Але найголовніше, з мого погляду, оцінювання учнів переважно орієнтовано на відтворення фактологічного матеріалу. А це не дає жодних гарантій, що до університету вступлять саме мислячі та творчі люди.

Я зовсім не вітаю і того факту, що абітурієнтам дозволено подавати документи одразу до кількох вузів. Дуже важко спрогнозувати – хто ж із тих, що вступив, у нас залишиться? На тлі великої кількості поданих заяв на першому етапі "приймальної комісії" спостерігається їхнє значне скорочення на останньому етапі зарахування. Це явище стало згубним для багатьох вузів, особливо провінційних, які внаслідок зниження числа абітурієнтів ризикують залишитися практично без конкурсу, а то й студентів. Наприклад, минулого року для нас стало неприємною несподіванкою саме те, що чимала частина тих, хто вступив до нашого університету, вибула до інших вузів.

І ще одна дуже серйозна ситуація, що склалася навколо заочного відділення. Політика Міністерства освіти та науки може призвести до повного закриття даної форми навчання, і це вже є державною проблемою. Випускники минулих років стають неконкурентоспроможними у порівнянні із випускниками цього року при проведенні зовнішнього тестування, тому що раніше до цього ніхто їх не готував.

– Ви були обрані членом виконкому міськради. Сьогодні у вас є можливість порівнювати, як працює нинішній склад виконавчого комітету у порівнянні із іншими скликаннями, а також і після значних змін, що сталися в керівництві міста у вересні минулого року.

– Я б сказав, що останнім часом виконком та його апарат працюють досить цілеспрямовано і ефективно. Зокрема, мені дуже імпонує, що міська влада у міру можливості вирішує питання молодіжного життя. Я багато чув про ті безлади та збої у роботі виконкому, які спостерігалися останні три роки. Залишається сподіватися, що нинішня команда, врахувавши помилки попереднього керівництва, буде послідовно здійснювати інноваційні процеси в регіоні й сприяти інтерактивній взаємодії органів влади та молоді. Впевнений, що налагодження та розширення такої взаємодії не лише підвищить поінформованість молодих людей щодо діяльності цих органів, але й буде сприяти формуванню в них довіри до влади з погляду пріоритетного розв’язання їхніх проблем. Адже недарма кажуть: під лежачий камінь вода не тече.