В «ОВ» було опубліковано низку матеріалів, у яких висловлювалася критика на адресу комунальних служб Ізмаїла у зв'язку з тим, що міський житловий фонд занепадає, тоді як квартплату вимагають щомісяця. За рахунок чого поліпшити ситуацію? Наша розмова з в.о. міського голови Ізмаїла Іриною Рудніченко саме про це.
– Так, справді, протягом тривалого часу житловому фонду міста не приділялося належної уваги. Вкладення коштів ішли куди завгодно, але тільки не на ремонти будинків – на жаль, спрацьовував залишковий принцип, чому є і об'єктивні, і суб'єктивні причини. Не виправдовую комунальників. Якість виконуваної ними роботи найчастіше бажає кращого. Але скажу про нинішні фінансові реалії: для того, щоб комунальники могли виконувати більший обсяг послуг, необхідно значно підвищити тарифи. Без цього робити послуги в більшому обсязі не вдасться. А оскільки питання це, що має соціальне значення, кардинально вирішувати важко, то йшли шляхом скорочення видів послуг до мінімуму, часом обмежуючись прибиранням прибудинкових територій і вивезенням сміття.
– То що ж слід зробити, щоб поліпшити стан житлового фонду, щоб жити людям у багатоквартирних будинках було затишно, щоб було менше претензій і скарг на адресу міської влади та його комунальних служб? У чому вбачаєте вихід Ви?
– У місті давно назріла необхідність створення ОСББ. Досвід в Ізмаїлі вже є. У нашому місті діє 15 таких об'єднань. Співвласники одержують можливість самостійно управляти своєю власністю, обстоювати свої права і захищати інтереси кожного мешканця. А це головне. Плюс до цього, вони можуть самостійно вирішувати – з ким укладати договори на обслуговування будинків, домагатися конкретної оплати за конкретно виконану роботу. Втім, здається, розписувати далі подробиці не варто – вони широко відомі, кожен охочий може ознайомитися з основами їхньої організації та роботи.
На мій погляд, сьогодні без ОСББ руху у кращий бік не буде. Їхня кількість в нашому місті повинна відповідати потребам.
– Чому ж в Ізмаїлі новації поки що не одержують належного розвитку?
– Мабуть, і влада недопрацьовує в цьому, недостатньою можна вважати роз'яснювальну роботу з людьми. На жаль, має місце і пасивність – нам самим доводиться «підштовхувати» городян, ініціативи від них поки що обмаль. Таке відчуття, що багато людей бояться самостійності.
– Але якийсь прогрес є?
– Звичайно. Наскільки мені відомо, мешканці будинків, які створили об'єднання, сьогодні вже відійшли від найбільш гострих проблем. Вони самостійно збирають кошти на ремонти і здійснюють їх, укладаючи договори з виконавцями. Причому далеко не завжди з працівниками житлосервісу, виходячи із цін і якості. Користуються вони і відповідною програмою підтримки ОСББ. І спільно вирішують питання благоустрою.
Наведу приклад, який може здатися не до теми, але все-таки він – з того ж, скажімо так, розряду. Разом з підприємцями міста вирішуємо сьогодні питання, пов'язані з наведенням порядку на вулицях. Багатьом не подобається та «клаптева ковдра», на яку перетворені наші тротуари. Першим етапом можна вважати нашу домовленість із підприємцями щодо спільного упорядкування дільниці однієї з центральних вулиць. Вона буде викладена однаковою тротуарною плиткою. Сподіваюся, у цього початку буде велике продовження, і в підсумку зможемо дати лад усій центральній вулиці.
Наводжу тут цей приклад тому, що, розмовляючи з підприємцями, ми пояснювали – краса, чистота, упорядкованість міста залежить від нас самих, від того, чи любимо ми своє місто, свою вулицю, свій будинок насправді чи тільки декларуємо любов на словах і пальцем об палець не вдаряємо для спільної користі.
Втім, я вірю у здоровий глузд моїх земляків – ізмаїльців, як і в те, що, нехай не одразу, але нове обов'язково приживеться.
