«Проблеми? Є, як же без них. Імпортне насіння нині дуже дороге, довелося відмовитися. Крім того, на полях багато шкідників, боремося з ними». Ось так відповів на моє запитання директор ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного» Олександр Олександрович Родик. Це господарство за підсумками минулорічних жнив, намолотивши дванадцять тисяч тонн зерна ранніх зернових, стало лідером серед агроформувань Березівського району.
Наполяхрайонунемаєзатишшя
Про шкідників, великих і малих, так само як і про інші біди аграріїв району, ми говорили з начальником управління агропромрозвитку Березівської райдержадміністрації Сергієм Цапкаленком. Розпочнемо з комах. Сільгосппідприємства обробили фунгіцидами понад п’ятнадцять тисяч гектарів. Тепер іде боротьба з клопом-черепашкою, найнебезпечнішим ворогом посівів. А посіяно в районі понад 45 тисяч гектарів озимих культур, понад половину з них займає пшениця.
З ріпаком справи погані: у минулому році через примхи погоди були порушені терміни посіву, наприкінці квітня зненацька прийшли заморозки. Більшість посівів загинуло. Страхові компанії, прикриваючись кризою, всіляко ухиляються від виплат. Так само як і банки – від видачі кредитів. На весь район аграрний сектор одержав 9 позик на три з лишком мільйони гривень. Тобто у чотири рази менше, ніж рік тому.
А рідна держава, як висловився Сергій Васильович, ще й підставила аграріям ніжку: до початку червня жодна з бюджетних субсидій на підтримку вітчизняного виробника до господарств Березівського району не дійшла. Мабуть, гроші по дорозі з’їв клоп-черепашка. Ату його!
І хоча майже всі запаси багатого врожаю продано, провідні господарства району і не думають панікувати. Провели підживлення озимих, причому агрофірма «Маяк», «Чорногірське», «Агро-2000» та інші підприємства внесли добрива на 100 відсотках площ. Управління АПР забезпечило аграріїв району науково обґрунтованими рекомендаціями щодо сівозміни. Її, за словами С. Цапкаленка, серйозні господарі і так дотримуються:
– Що таке велике сільгосппідприємство за сучасних умов? Це грамотна сівозміна, це підтримка родючості ґрунту, у результаті – добрий валовий збір зерна. На дрібних ділянках ріллі іноді просто неможливо дотримуватися вимог агротехніки. Тому голова райдержадміністрації Петро Ковальчук особисто переконує одноосібників і дрібних фермерів об’єднуватися. А юридичній особі і кредит у банку легше одержати. Щоправда, доведеться працювати «по-білому» і допомагати територіальній громаді.
Поважають і люди, і влада
Безкрайнім зеленим морем здалися мені поля агрофірми імені Посмітного. Цього року працівники господарства засіяли сім з половиною тисяч гектарів ріллі. Землі розкинулися на території трьох сільрад двох районів. Олександр Родик з гордістю показує мені гарний ячмінь. Еліта! Технології сівби дотримуються чітко, що підтверджує С.В. Цапкаленко.
Але це зараз АФ імені Посмітного – одне з найкращих господарств району. Це зараз вал зерна обчислюється тисячами тонн, а врожайність соняшника доходить до 38 центнерів з гектара. Чотири роки тому, коли кіровоградець Олександр Родик став директором, ситуація була, як дипломатично висловився мій співрозмовник, «трохи занедбаною». Завдяки підступам різних жучків залишився лише в спогадах тваринницький комплекс, яким так пишався колгосп Посмітного, що гримів на весь Радянський Союз... Що ж, нові керівники взяли кредити, засукали рукава і взялися до діла.
– У нас працює понад двісті чоловік. Зізнаюся, з дисципліною були проблеми. Звільняти не звільняв, але декого довелося перевиховувати. Як? Працею. Кілька чоловік не витримали, пішли. Але кістяк зберігся. І в нашій агрофірмі, зверніть увагу, трудяться молоді механізатори.
Молодих, вважає А. Родик, легше навчити роботі на «кейсах» та «лексіонах». Останні випускає Німеччина, і директор не може натішитися з такої закупівлі. Говорить, «німці» працюють якісніше. Механізатори, які обступили мене на дворі бази, дружно підтверджують це. Зав’язується розмова.
– Та ми і забули, що Олександрович родом з Кіровоградщини! Він давно вже наш. Скажемо чесно: якби не новий директор, розвалилося б і господарство, і наше село Розквіт. А так – робота є, зарплату дають вчасно, з пайовими не кривдять. По-людськи ставляться. Суворий наш директор, але справедливий.
Розквітівський сільський голова Олександр Кнорр розповів мені, що з новим керівництвом агрофірми у нього одразу склалися нормальні ділові відносини. Посмітненці упорядковують місцевий водоканал, зокрема, спорудили за свої гроші артсвердловину для села. Агрофірма також допомагає у ремонті кафе і клубу. На її гроші для шкільної їдальні закуплено холодильник, посуд, меблі. Торік кожен випускник школи одержав у подарунок мобільний телефон. Здатність підтримати соціальну інфраструктуру села за умов хронічного дефіциту бюджету – чи не найголовніше достоїнство великого сільгосппідприємства у наші дні.
Нормальний контакт в Олександра Олександровича з керівництвом райдержадміністрації і районної ради. Директор агрофірми характеризує нового голову Березівської райради С. Кухтика як людину порядну, виховану на хороших традиціях, молодого, але який вже заслужив повагу мешканців територіальної громади. І Сергій Кухтик, і Петро Ковальчук – бажані гості у господарстві Олександра Родика.
Де ж ти, державо?
У минулому році посмітненці одержали зерно третього і четвертого класу. Можна пишатися, та от стартову закупівельну ціну у сімсот гривень за тонну навряд чи назвеш справедливою...
– Давно назріла необхідність виходу держави на ринок сільгоспродуктів, – розвиває тему начальник управління агропромразвитку РДА Сергій Цапкаленко. – Якби Аграрний фонд закуповував навіть десять відсотків усього валу зерна за справедливою ціною, це змусило б спекулянтів-трейдерів скоригувати свої розцінки. Ні для кого не секрет, що при діючій системі зерно перепродують за кордон удвічі дорожче.
Чому ж досі рідна держава поводиться так пасивно? Мабуть, цьому сприяють такі могутні «клопи-черепашки», яких не зіб’єш з колоса жодними обприскуваннями.
Поки ж що Олександр Родик робить свою справу. Щодня – і взимку, і влітку – встає о четвертій ранку. Сідає у «ниву» і їде на поля, дає наряди, перевіряє зроблене. Планує установити нову електронну вагарню, робить намітки на майбутнє щодо насінництва. Побажаємо цим людям процвітання. І поменше шкідників!
