Настрій у Василя Сергійовича Чакира – начальника комунального підприємства «Водопостачальник», далеко не святковий, коли я зустрілася з ним після того, як на вулицях Татарбунар з людьми поговорила про те, як їм постачається питна вода. Багато років у місті водопостачання було проблемою номер один. Не сходила вона з порядку денного сесій і міської, і районної рад.
Для жителів Татарбунар й досі жахливим сном уявляється той час, коли воду із центрального водопроводу подавали на декілька годин вранці та увечері. Було, і в сусідів позичали дорогоцінну вологу. Тому ображалися люди, що за такої незручності тарифи на воду зростали неухильно. Їм, звичайно, пояснювали у комунальному підприємств ЖГ, що, мовляв, тиснуть усілякого роду витрати, дорожчає електроенергія тощо. Лише від цього обуреному споживачеві було нелегше. Але, згнітивши серце, плату все ж вносили більш-менш справно. До останнього, і досить болісного, підвищення тарифів за кубометр. Це було тією останньою краплею, після чого слід було вживати якихось кардинальних заходів. У підсумку, договір про водопостачання та водовідведення із комунальним підприємством було розірвано та укладено – із КП «Водопостачальник».
Вже незабаром стало очевидно, що крок цей був вірним. Справи на підприємстві помітно покращилися з того дня, як очолив його Василь Сергійович Чакир – високопрофесійний фахівець, із великим досвідом роботи у цій непростій на сьогоднішній день галузі. Набувався він ще за того часу, коли Чакир очолював дільницю на підприємстві «Дунайводбуд». Тож усі огріхи в системі водопостачання він бачив, що називається, наскрізь. Тому перше, що зробив, – знизив удвічі витрату електроенергії на кубометр води. Це автоматично знизило ціни на воду споживачів. На цьому Чакир зупинятися не збирається. Є в нього реальний план подальшого зниження витрати електроенергії. Усі татарбунарці дуже вдячні Василю Сергійовичу. Адже, наприклад, лише привізна або колодязна вода була раніше на вулиці Колгоспній. А тепер вона із центрального водопроводу подається по 18 годин, а на інших вулицях – і цілу добу. Встановлені лічильники. Причому не лише на вулицях, але й на кожній свердловині. То ж там, де це вже можливо, налагоджено суворий облік витрати води.
Сам Чакир налаштований на те, що до кінця року воду постійно буде мати вже усе місто. Для нього – фахівця «вищого пілотажу», ця робота – задоволення. І виконує її він із високою якістю. І навіть старезні, ще 50-х років минулого століття, водопровідні мережі не лякають, а планомірно ремонтуються. Зараз сили кинуто на обводнювання мікрорайону «Південний» (є такий у Татарбунарах).
Скільки зроблено за такий короткий термін, що можна було бути спокійним, а Чакир незадоволений. Тим, що дисципліна проплати за використану воду погіршилася майже пропорціонально збільшенню часу її подачі. Я швидко поспілкувалася з однією із боржниць. Вона так усе пояснює:
– А нехай контролер приходить, коли я вдома…
Замучило працівників «Водопостачальника» і розкрадання води. Втратили, скажімо, 21 тис. кубів, а проплачено лише за 8 тис. тому і зарплата на підприємстві більш ніж скромна. Йдуть з підприємства кращі фахівці.
Аналіз показав, що там, де водоводи побудовано заново і лічильники на виду, проплата майже стовідсоткова. То ж Чакир вихід вбачає єдиний – подальша реконструкція водоводів. Тому з перших днів укладання договору із міськрадою саме за це і взявся. Вірив: міськрада, яка взяла на себе фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації та виробництва земельних робіт, буде послідовною. Тільки помилився. «Водопостачальник» істотний обсяг робіт виконав, а відповідного фінансування не надійшло. Непокоїть працівників «Водопостачальника» і те, що нині усі послуги в бік збільшення, а тарифи на оплату води залишаються попередніми.
Коли татарбунарці вдячні Василю Сергійовичу, називаючи його своїм рятівником, то повинні також долучатися до розв’язання проблеми. Тим більше, наприклад, жителі вулиці Миру самі зібрали кошти на виготовлення нової водонапірної вежі і заміну частини водопроводу. До речі, ми вже писали про подібну ініціативу, проявлену мешканцями Прямої Балки та Кам’янського в Арцизькому районі.
А взагалі-то Чакир вважає, що, за великим рахунком, «Водопостачальник» – служба міська. Тому й повинна утримуватися за рахунок міського бюджету. І водокористувачі повинні розраховуватися саме із міськрадою.
Міський голова Михайло Леонтійович Гусаренко досить незатишно почувається у ситуації невиконання головної умови договору із «Водопостачальником». Це той класичний випадок, коли, що називається, зусилля не розрахували. Тобто з фінансовими можливостями. І все ж заключні слова міського голови були обнадійливими:
– Ми вихід шукаємо. І гроші виділені. Розумію, що вони потрібні сьогодні, зараз. Але вони будуть трохи пізніше. Тим більше, що зрушення дуже істотні. Василь Сергійович – справді чудовий керівник, зробив за ці декілька місяців дуже багато.
