«Я все життя мріяв працювати головою колгоспу. . . »

Цього року заступник голови Болградської райдержадміністрації Микола Георгійович Чанєв (на знімку) збирається на заслужений відпочинок. Втім, це питання ще не вирішене – не за горами чергова виборна кампанія, а в народі кажуть: коней на переправі не міняють.

М.Г. Чанєв – людина, яка як свої п'ять пальців знає рідний Болградський район, знає людей, вміє знайти оптимальні шляхи розв’язання численних проблем. Це – життєвий досвід, який накопичувався з молодості, із найнижчих посад. Після технікуму працював у колгоспі механіком, помічником бригадира, а вже після закінчення вузу – головним агрономом великого колгоспу в Молдавії, який обробляв 12 тисяч гектарів землі.

Для фахівців, відзначає Микола Георгійович, раніше створювалися усі умови – молодій сім’ї було надано будинок та позачергове право придбання автомобіля. Можна було пірнати в роботу, особливо не замислюючись про життєві питання. Але партія відбирала кращих. Марно просив Микола Георгійович залишити його на господарській роботі.

– Я і в молодості, і в більш зрілі роки мріяв про одне – працювати головою колгоспу, – зізнається М.Г. Чанєв. – Чому? З одного боку, ти зайнятий конкретною справою, виробництвом, з другого боку, реалізуєш себе як керівник, що визначає тактику та стратегію, організовує колектив. Головне для мене – бачити реальні результати роботи.

Якщо говорити про партійний шлях, то багато чого було не зрозуміло. Чому до лав керівної й провідної активно приймали робітників та колгоспників, а кандидата історичних наук, наприклад, який виявив бажання вступити до партії (без цього про кар'єру не могло бути й мови), бюро могло вигнати з ганьбою? Чому, якщо призначався директор сільської школи, то він неодмінно повинен був бути партійним? Але найбільше не подобалася "паперова робота" – доповіді, звіти, виступи.

Які ж періоди держслужби були найцікавішими та найпродуктивнішими?

– Напевно, 1988-1991 роки, коли я працював на посаді голови райвиконкому, – говорить мій співрозмовник. – Треба відзначити, що багато було зроблено моїми попередниками, у "спадщину" також дісталася велика кількість проектної документації. За тих часів у нашому районі були міцні сільгосппідприємства, які вкладали кошти у розвиток соціальної інфраструктури сіл, а потім одержували відповідну компенсацію держави. У господарствах та на підприємствах району працювали грамотні фахівці. Справ була сила-силенна – і це радувало. Наприкінці вісімдесятих у нашому районі будувалися типові дошкільні заклади. І, звичайно, відкриття чергового дитячого садка, коли на свято збираються ошатні діти, їхні батьки, педагоги, приносило багато радості.

У перші роки демократії, наслідки якої були часто непередбачувані, М.Г. Чанєв вирішив піти з посади, а тоді він працював заступником голови райради. У той незрозумілий час, однак, збулася мрія всього життя – Миколу Георгійовича обрали головою рибальського підприємства "Ялпуг". Господарство це, щоправда, було доведено до розвалу, а люди – до розпачу. Але бессарабські болгари ніколи не опускають рук, знаючи від усіх бід один вірний рецепт: робота та будівництво. М.Г. Чанєв взявся за облаштування старих причалів на озері та спорудження нового на Дунаї, упорядкував склади, налагодив облік.

– Не хочу сказати, що вдалося кардинально змінити стан справ у господарстві – час був дуже важким. Але з'явилося сто робочих місць, а навкруги виробництво згорталося...

Однак займатися рибовидобутком на озері Ялпуг довелося лише сім років – М.Г. Чанєв був обраний головою Болградської районної ради.

На які б посади не призначався і не обирався Микола Георгійович, він, як щирий син Бессарабської землі, ніколи не залишав роботи у полі. У вільний час на особистому подвір'ї із задоволенням займається живністю, городом, виноградником. І, як кожен житель села Криничного, щороку працює на плантаціях гарбажійки – цибулі-сівка. Скільки років М.Г. Чанєв перебуває на державній службі, але чиновником його ніяк не назвеш. Напевно, тому, що він ніколи не втрачав живого зв'язку із землею.

Що стосується так званого заслуженого відпочинку... У лексиконі Миколи Георгійовича взагалі немає слова "відпочинок".

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті