Як ви гадаєте, наскільки відчутно настрій підлеглих залежить від настрою начальника? Мої спостереження доводять, що останнім часом, коли тільки і розмов про кризу, цей вплив став вирішальним. Приходячи на роботу, люди насамперед хочуть дізнатися, чого чекати від начальника. Адже якщо ранок починається з розгону і розбирань, то, зрозуміло, що і день видасться нервозним і не дуже ефективним за результатами діяльності. Недарма за кордоном питанням профілактики некоректного поводження керівників (проявів брутальності, нервозності, розмов на підвищених тонах) приділяють найпильнішу увагу. Особливо актуальним це стає в умовах кризи, коли саме начальник повинен вселити в підлеглих упевненість в завтрашньому дні і допомогти їм створити спокійну, ділову атмосферу на робочих місцях.
Приголомшливий приклад того, як треба вірно планувати роботу з колективом, подає директор з виробництва ТОВ «Нова справа» Сергій Хомич Жуков. Насамперед, на підприємстві, що випускає понад вісімдесят видів хлібобулочних виробів, постаралися обійтися без скорочень. Так, перейшли на оплату за відпрацьовану кількість годин. Але керівництво пішло на такий крок, щоб зберегти людей, добре розуміючи: всі кризи колись закінчуються, а от фахівців хлібопекарського виробництва знайти не так-то просто.
Крім того, саме зараз на заводі з’явився двірник. Валентина Зіновіївна Олійник ставиться до своїх обов’язків дуже відповідально. І тепер територія не те що чиста, вона сяє. Тут відчувається зацікавлений господарський підхід. І, звичайно, настрій людей, які йдуть на зміну по доглянутій території підприємства теж поліпшується.
Сергій Хомич взагалі вважає, що в поганому настрої людині краще не працювати. Адже хліб це відчуває. Та і колеги навколо теж. Тому тим, у кого якісь неприємності трапилися, Сергій Хомич рекомендує побути вдома. А на роботу йти з позитивом, правда, якщо буде потреба, його запаси можна поповнити і на роботі.
Є на підприємстві одна незвичайна традиція. Тут прийнято регулярно ходити на вистави Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька. З’явилася вона знов-таки завдяки Сергію Хомичу, який одного разу зайшов до театру на виставу «Сватання на Гончарівці».
– Мене вразила сама атмосфера, – говорить Сергій Хомич. – Інтелігентна публіка, не дзвонять нескінченно мобільні телефони. Білетери проводжають глядвчів до їхніх місць. Люди спокійно налаштовуються на виставу. А як актори грають, – справжні профі! З огляду на ціну квитків від трьох до двадцяти гривень, стає зрозуміло, що це ентузіасти, патріоти своєї справи, люди, для яких театр – їхнє покликання. Лише такі люди можуть бути настільки віддані тому, чим вони займаються. Потім я подивився практично весь репертуар театру. І тепер ми знайомимо співробітників з афішею кожного місяця. Вони обирають, на яку виставу хочуть піти, і підприємство купує їм квитки. Я впевнений, що в колосальному потоці негативної інформації, що звалюється сьогодні на людей, обов’язково потрібно знаходити можливість для перемикання. І театр таку чудову можливість дарує.
Після розмови із Сергієм Хомичем залишилося дивовижне відчуття того, що якщо людина хоче перебороти кризу насамперед у собі самій, починає із себе, то потім їй вдається створити свій невеличкий острівець, облаштувати його так, щоб кожен, хто входить, міг трішечки відігрітися, порадіти життю, у якому завжди є чому дивуватися і чим захоплюватися, а, отже, знайти в собі сили жити і творити далі.
