Ще 25 липня директор НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівки Веніамін Дмитрович Коломійченко відрапортував у районному відділі освіти, що навчальний заклад готовий до нового навчального року.
Ремонт класів, кабінетів та коридорів зроблено дбайливими руками технічного персоналу школи. Понад тонну фарби, не враховуючи інших будівельних матеріалів, було використано під час ремонтних робіт. Троє дверей замінили на металопластикові, їх безкоштовно встановив приватний підприємець Євген Соловйов. Надали посильну допомогу керівник фермерського господарства «Основа-2» Андрій Високий і директор ПП «Основа-2009» Іван Чесноков. Вчасно надійшли і 6,6 тисячі гривень, які директор ВАТ «Любашівський елеватор» Зінаїда Сорока перерахувала як дворічну батьківську плату своїх працівників. З державного ж бюджету на ремонт не було виділено жодної копійки. Як завжди, обійшлися батьківськими грішми та спонсорською допомогою.
З тих пір, як В.Д. Коломійченко став директором (а сталося це у березні 1995-го) не було жодного року, щоб у освітньому закладі щось не будувалося, не оновлювалося, не устатковувалося.
– Почали ми з елементарного, з того, щоб створити належні умови для школярів та вчителів, – згадує Веніамін Дмитрович. – Розпочали газифікацію нашого навчального закладу. В кабінети і класи прийшло тепло. Потім замінили дах на головному корпусі.
Здавалося б, що тут складного – взяв кошти і будуй, що хочеш. Та в тому й заковика, що потрібних коштів у бюджеті завжди не вистачає. Але директор ніколи не опускав руки. На допомогу йому завжди приходили спонсори, однодумці. Спрацьовує його авторитет.
Коли в країні почалось реформування освітньої галузі, яке вимагало кардинальних нововведень на місцях, було змінений статус школи. Вчорашня Любашівська СШ № 2 стала навчально-виховним комплексом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівки. Зверніть увагу, високий статус гімназії у нашому районі має лише одна школа. Більше того, за короткий час вона стала базовою для запровадження новітніх освітніх технологій в районі, стала справжньою школою майбутнього.
Ця чудова метаморфоза, звісно ж, сталася не за велінням чарівника. Кілька років освітянський колектив жив і працював на одну спільну ідею. І в результаті докладених зусиль школа здобула новий статус і оновилася. Нині всі 15 навчальних кабінетів оформлені за сучасними європейськими стандартами. Крім того, обладнано три комп’ютерні класи, де ПК мають вихід в інтернет. Окремо хочеться сказати про кабінет інформатики. Тут працює суперсучасний електронний посібник – мультимедійна дошка. Не кожен вуз може похвалитися подібним обладнанням і подібним кабінетом інформатики. До речі, школа розміщує інформацію про себе в інтернеті. Тож, заходьте на сайт, знайомтесь, отримуйте інформацію з перших уст.
Мріє Веніамін Дмитрович піти далі – створити центральний комп’ютерний сервер школи, аби завдяки можливостям електронних носіїв удосконалити викладання таких дисциплін, як фізика, біологія, хімія. Але поки що реалізацію цієї мрії доведеться відкласти на невизначений термін. Що поробиш, світова фінансова криза від усіх вимагає затягти паски.
– Втішно, що торік ми встигли зробити капітальний ремонт у приміщеннях, які найбільше того потребували, придбали парти, побудували туалети для дітей всередині приміщень, – розповідає директор. – Тепер, сподіваюсь, зможемо без проблем пережити тимчасові труднощі.
48 років віддав В.Д. Коломійченком справі виховання підростаючого покоління. Кожен наступний день був не схожий на попередній. Дитячі колективи – це жива субстанція, яка ніколи не стоїть на місці. Життя у класах та довгих шкільних коридорах вирує навіть тоді, коли наступає тимчасове затишшя після дзвінка на урок. Юна енергія шукає виходу в найнеочікуваніших напрямах. Щоб уміло спрямувати цю різновекторну енергію в єдине, правильне русло, потрібні талант, сила волі, терпіння, здатність переконувати. А ще – уміння прощати. Без нього, вважай, у школі робити нічого.
Дитині властиво змінюватися, рости фізично і морально. Веніамін Дмитрович щиро переконаний, що для цього завжди повинен бути вільний простір. Навіть для дитячих пустощів та незрілих помилок, на яких юні покоління, зазвичай, вчаться.
Він прихильник партнерських стосунків між учнем і вчителем. Демократичність навчально-виховного процесу, про який заговорили останнім часом, В.Д. Коломійченко сповідує з тих пір, як отримав диплом освітянина. Школярі на його уроках ніколи не бувають пасивними слухачами, вони беруть участь на правах партнерів, співдоповідачів чи опонентів. Тепер це назвали б модним терміном «інтерактивний» метод викладання. А тоді все йшло від серця, від особистого розуміння. Вже тоді вчитель інтуїтивно відчував, що за такими методами – майбутнє.
Перші випускники Веніаміна Дмитровича вже стали пенсіонерами, проте й досі раді поспілкуватися з ним. Саме з легкої руки улюбленого вчителя колишні вихованці не забувають дороги до школи. Навідують альма-матер уже як спонсори або ж добровільні помічники, або батьки дітей, котрі сьогодні здобувають середню освіту.
Предмет, який викладає заслужений педагог, – фізика. До легких наук вона не належить. Проте Веніамін Дмитрович так умудряється її подати, що будь-яку нову тему учні можуть довести самостійно на основі знань, отриманих на попередніх уроках. Радість відкриття, радість самостійного мислення дає потужний заряд позитивної енергії школярам. А головне – з’являється впевненість у своїх силах, бажання у всьому розібратися самому. Ось таким чином і розвиває наставник у юних душах здатність нестандартно мислити, а також сприйнятливість до нового, бажання не зупинятися на досягнутому. Не один його вихованець захищав честь школи на районних та обласних олімпіадах з фізики. Тридцять років тому мені самій пощастило навчатися у нього, тому знаю все не з чужих вуст. Гарні спогади про ті роки назавжди залишаться в серці.
Сучасний, енергійний, невтомний – це все про нього. Незважаючи на те, що переступив сімдесятилітній рубіж, Веніамін Дмитрович залишається переконаним новатором, ентузіастом і справжнім сподвижником прогресу у освітній сфері. Втома його не бере. Він – керівник районного методичного об’єднання вчителів фізики. Він – перший, хто почав опановувати комп’ютер. Причому всі новинки, вся його невичерпна життєва енергія спрямована на один об’єкт – рідну школу.
Підкреслю, що слово «рідна» вжите тут не для красного слівця. Колись і нинішній директор хлопчаком бігав цими довгими коридорами, з шкільного порога пішов у доросле життя. А після навчання в інституті повернувся сюди молодим фахівцем, учителем фізики. Багато років був завучем. Сьогодні він талановито керує великим шкільним колективом і не уявляє себе без цього гамірливого дитячого вулика.
Пишається директор, що за важкі роки перебудови зумів не розгубити надбаного своїми попередниками. Збережено шкільні майстерні по дереву й по металу. Працює художня студія «Мальва». Дитячі музичні колективи – вокальні ансамблі «Мрія» та «Мелодія» – стали лауреатами обласного етапу конкурсу «Таланти твої, Україно!».
Предметом його особливої гордості є останні зміни в статусі школи. Нещодавно вона стала Північним центром довузівської підготовки (200 випускників за досить короткий термін отримали можливість навчатись у вищих навчальних закладах на бюджетній основі). Професійно-технічна освіта теж присутня у шкільному розкладі. До останнього часу загальноосвітня школа готувала водіїв автомобілів, а торік додався ще один профіль – операторів комп’ютерного набору.
Із впровадженням зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників торік Любашівська гімназія виборола право стати не тільки пунктом реєстрації учасників ЗНО, а й місцем проведення тестування. Нинішнього року в Одеській області працювало 5 пунктів тестування. Три – у вищих навчальних закладах Одеси, один – в місті Ізмаїлі, і один – в Любашівці.
І наостанок ще один факт із життя школи. Останнім часом кількість учнів у класах почала зростати. Якщо цього навчального року здобували знання 790 дітей, то наступного вже буде понад 800. А відтак і зросте кількість класів. За «густотою населення» цей освітянський заклад традиційно лідирує в районі. Сам факт зростання дуже втішає В.Д. Коломійченка, отже, школа, якій віддано так багато, має гарне майбутнє.
Держава гідно оцінила талановитого педагога, професіонала високого класу, справжнього патріота своєї справи. Багатьма нагородами відзначено працю Веніаміна Дмитровича Коломійченка на освітянській ниві – це і почесне звання відмінника народної освіти, і нагрудний знак Антона Макаренка. А торік він удостоєний найвищої нагороди, яка існує у вітчизняній педагогічній сфері, – В.Д. Коломійченку присвоєно звання «Заслужений вчитель України».
– Якби переді мною сьогодні стояв вибір: бути вчителем чи лікарем (лікувати людей було моєю заповітною юначою мрією), – посміхається Веніамін Дмитрович, – без розміркувань обрав би перше. Школа – це моє, моя рідна стихія. І я вдячний долі, що дала мені змогу це зрозуміти.
