Міська дитяча лікарня № 1, яка носить ім’я свого засновника академіка Бориса Яковича Рєзніка, була організована у 1994 році як міський лікувально-діагностичний центр. У 2002 році до нього приєднали відділення стаціонару на сто двадцять ліжок у Валіховському провулку, 5 (кардіологія, гастроентерологія та грудне відділення). У 2007 році – неонатологічні відділення на вісімдесят ліжок, серед них для недоношених дітей із відділенням інтенсивної терапії (Лідерсівський бульвар, 11). Загальна потужність лікарні сьогодні – двісті двадцять ліжок плюс амбулаторно-поліклінічне відділення.
Якщо на час створення центру по допомогу зверталося двадцять – двадцять дві тисячі дітей, то тепер ці показники майже утричі вищі – до шістдесяти тисяч на рік. Багато звертань до хірурга, логопеда, дитячого психіатра.
Наша розмова із головним лікарем клініки, головою профільної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства та дитинства Людмилою Сергіївною БУДЯК почалася зі спогадів про точку зору, якої дотримувався академік Рєзнік. Борис Якович вважав, що педіатрія має залишатися окремою спеціальністю.
– Педіатрія – це досить тонке поле діяльності у медицині, – говорить Людмила Сергіївна. – Дитина не завжди може поскаржитися, точно сформулювати, що саме її непокоїть. У цьому полягає складність роботи педіатра. Крім того, він займається не лише лікуванням, але й формуванням здорової дитини, значною мірою і її вихованням. Дитячий організм складний, у ньому відбувається багато різних процесів. Лікареві сімейної практики буває важко правильно зорієнтуватися у ситуації, оцінити її. Усе це сприяє тому, що педіатрія як окрема спеціальність буде існувати довго.
Більше того. Збільшення кількості патологічних пологів, вроджених вад розвитку призвело до подальшої диференціації: є лікарі-перинатологи, які вивчають внутрішньоутробний розвиток плоду, лікарі-неонатологи, які займаються проблемами життя немовляти до одного місяця.
На думку Людмили Сергіївни, освоєння терапевтами педіатричної спеціальності гальмує відсутність у них матеріальної та моральної мотивації. Так, виходжують лікарі маловагих – від п’ятисот до тисячі грамів, дітей, які народилися на терміну двадцять два тижні вагітності. Але далі обов’язково виникнуть проблеми їхнього навчання, адаптації до навколишнього середовища, інвалідизації. Адже недоношена дитина – це недорозвинені мозок, нервова та м’язова системи. Крім того, спадкові проблеми розвитку становлять до шістдесяти семи відсотків. Тому на усіх етапах дорослішання такого маляти діалог з педіатром буде обов’язковим.
У міській дитячій лікарні № 1 за п’ятнадцять років роботи накопичений величезний досвід. І до рекомендацій її провідних спеціалістів варто прислухатися.
Світлана Григорівна Павленко, лікар-ендокринолог, завідує амбулаторно-консультативним відділенням:
– Зверніть увагу, у більшості сімей накопичується цілий арсенал медикаментів на випадок, якщо дитина хворіє. Це неправильний підхід. Нервова, ендокринна та імунна система існують у рівновазі трикутника здоров’я, щоб дитина могла протистояти інфекціям. Вони є своєрідним внутрішнім тренінгом, який навчає організм дитини ефективно захищатися від хвороб. Температура, почервоніння горла – свідчення гарної імунної реакції. І лише за життєвими показниками потрібно давати жарознижуюче або іммуномодулятор.
Матері ж, найчастіше, як тільки-но трохи піднялася температура або дитина один раз кашлянула, починають її збивати ліками, дають іммуномодулятори. І дитина, оскільки медикаменти чинять навантаження на імунну систему, зсередини залишається зовсім незахищеною.
А потім вони дивуються: чому, тільки-но видужавши та прийшовши до дитсадка, маля знову хворіло? Та тому, що його іммунітет був пригноблений необґрунтованим застосуванням лікарських засобів. І дитина потрапляє до групи так званих дітей, які часто довгостроково хворіють (ЧДХД).
– Як часто батьки цікавляться Вашою думкою з приводу застосування для лікування дітей біологічно активних добавок?
– Ми не дозволяємо їхнє застосування, тому що ця група препаратів не проходить фармакологічного контролю, не має фармакопейного допуску, не має результатів їхнього довгострокового застосування, тобто не досліджені віддалені наслідки вживання.
Ці препарати не мають конкретних показників до застосування. Якщо почитаєш анотацію, виходить, що вони підходять усім і при усіх захворюваннях. Але так не буває.
– Зростає кількість виявлених випадків патології щитовидної залози. Буває, матері про запас дають дітям препарати, які містять йод.
– Щитовидна залоза – це орган, який реагує на усі зміни в організмі людини. Понервував він, перегрівся, переніс застуду – на усе реагує щитовидна залоза. Буває, вона збільшується в розмірах, коли в дитини відбувся стрибок в рості. Нічого патологічного в цьому немає. І напихати дітей просто так препаратами йоду не потрібно.
Оскільки серйозна патологія щитовидної залози помолоділа, рекомендують провадити профілактичне УЗД щитовидки дітям, які йдуть до школи. Робиться це для раннього виявлення структурних змін.
– Світлано Григорівно, наскільки помолодів цукровий діабет?
– Навіть при підозрі на це захворювання ми направляємо пацієнтів до спеціалізованої лікувальної установи, де діагноз буде уточнений. І якщо буде потреба, вирішені питання забезпечення інсуліном та глюкометром.
Справжній цукровий діабет у дітей, коли в результаті перенесеного кору, краснухи, паратиту повністю зупиняється підшлункова залоза, не надто помолодів. У цих випадках допомагає лише інсулінотерапія. Натомість через ожиріння у дітей почав зустрічатися цукровий діабет ІІ типу. Буває, по кілька років ні на спрагу, ні на схуднення, ні на постійні головні болі в дитини ніхто не звертає уваги. Такий цукровий діабет зазвичай виявляється випадково. Тому особливо актуальною сьогодні стає пропаганда здорового способу життя, правильного харчування, занять фізкультурою та спортом, обов’язковості проходження медичних оглядів.
– Добре відомо: епідемії не розвиваються в суспільстві, де великий прошарок людей із міцним імунітетом. Спалах дифтерії кілька років тому був пов’язаний із попередньою практично масовою відмовою від щеплень. Нинішні відмови теж відгукнуться. Чому так складно пояснити батькам, що прищеплювати дітей необхідно, нічого ефективнішого, ніж захист від багатьох хвороб у світі ще не придумали?
– Люди не довіряють щепленням. І певні підстави для цього є. Адже лише останнім часом почали говорити і про якість туберкуліну, і про якість вакцин.
Так, медицина – суб’єктивна наука, вона не може дати стовідсоткових гарантій. Але гарантії безпеки та нешкідливості вона надати зобов’язана.
Олексій Григорович Шаповалов, лікар-кардіолог амбулаторно-консультативного відділення:
– У моїй практиці часті випадки заперечення батьками діагнозу дитини. Особливо, якщо йдеться про вроджені пороки серця, тобто про серйозні, часом життєнебезпечні патології. Моє завдання полягає у пошуку додаткової мотивації для батьків у продовженні досліджень, спрямованих на уточнення або підтвердження діагнозу. Доводиться зустрічатися із родичами, пояснювати, переконувати. Там, де потрібна операція, гаяти час неприпустимо. Але батьки, відповідальні за дитину, іноді вперто цього розуміти не бажають.
– Як Ви ставитеся до моди на заняття у спортивних секціях? Інтерес батьків до певного виду спорту автоматично робить його заручником дитину.
– У сучасній кардіології існують комп’ютеризовані навантажувальні ЕКГ-тести – велоергометрія та тредміл. Вони дозволяють оцінити загальну тренованість організму, реакції серцево-судинної системи на навантаження, особливості відновного періоду та вчасно виявити приховані проблеми, які можуть негативно позначитися на здоров’ї дитини під час заняття тим або іншим видом спорту.
Тому, ухвалюючи рішення щодо початку занять у спортшколі, добре було б попередньо обстежити дитину. Довідатися, чи під силу їй вимоги, пропоновані даним видом спорту.
– Раніше вважалося, що плавання – це вид спорту, який ідеально підходить для профілактики серцево-судинних розладів.
– Сучасні уявлення істотно змінилися. Якщо в дитини знижений артеріальний тиск, уповільнений серцевий ритм, бувають запаморочення, непритомні стани, то ізольовані заняття плаванням, які навантажують уже змінений відділ вегетативної нервової системи, можуть лише погіршити стан. Тому плавання треба чергувати з іншими видами спорту. Або віддавати перевагу плаванню у природних умовах, у морі, наприклад. Там на організм позитивно впливають солона вода, іонізоване повітря, сонячні промені.
– Останнім часом з’явилося чимало повідомлень щодо негативного впливу на очі та психіку дітей комп’ютерів. Чи страждає від них серцево-судинна система?
– Ми часто стикаємося із кардіологічними аспектами комп’ютерної залежності, негативним впливом комп’ютерних ігор. У дітей починає стрибати артеріальний тиск, погіршується пам’ять, відбувається розконцентрація уваги, постійно змінюється настрій. Без медикаментозного втручання допомогти таким пацієнтам надзвичайно складно.
– У підлітковому віці у багатьох дітей діагностують шуми в серці. Раніше це сприймалося як сигнал про дуже серйозні проблеми. Чи змінилися оцінки сьогодні?
– Так, причому радикально. Раніше у розпорядженні лікарів не було сучасних методів діагностики. Нині ж ехокардіографія дозволяє визначити природу шуму. Виявилося, що багато шумів не становлять жодної небезпеки. Вони можуть бути пов’язані із особливостями будови серця.
Треба пам’ятати й про те, що серце – це барометр в організмі людини. Збої в його роботі бувають пов’язані із проблемами в інших органах та системах. Тому треба шукати першопричину проблем.
Наприклад, якщо є зміни у шийному відділі хребта, остеохондроз, патологія дисків, виникають болі в області серця, порушується ритм його роботи, погіршуються обмінні процеси у серцевому м’язі. У такій ситуації прагнення лікувати тільки серце ні до чого не призведе.
