У давнину кожне село започаткувало своє головне храмове свято, яке називалося на честь одного з великомучеників, іменем якого освячувалась церква, і відзначалося у відповідний день. Цей глибинний звичай так укорінився у життя українського селянства, що навіть знищення храмів, що відбувалося у радянські часи, не завадило віруючим. До цього дня готуються заздалегідь, адже неодмінно на храм завітають родичі та гості з сусідніх сіл. У Любашівському районі в кожному населеному пункті здавна впродовж багатьох десятків, а можливо, й сотень років вшановують своїх покровителів.

У селі Солтанівці храмове свято було започатковано три роки тому, коли у старому, понівеченому часом і людьми клубі було облаштовано церкву Почаївської ікони Божої матері.

У 2000 році жителі Солтанівки звернулися до Одеської єпархії з проханням допомогти відкрити церкву. Через рік громада мала свою парафію, але ні священика, ні приміщення не було. На допомогу прийшов директор ВАТ «Заплазьке ХПП» Юрій Гулінський, який дозволив переобладнати під церковне приміщення заводський клуб. На той час клуб перебував у плачевному стані, від нього залишилася лише коробка без дверей, вікон та стелі.

З 2004 року новопризначений священик Олександр Голубець почав проводити богослужіння, правда, у прицвинтарній капличці. Два роки потому з допомогою меценатів Олексія Чебана, Юрія Гулінського, Анатолія Артеменка, Сергія Паровика, Григорія Байрамова, Володимира Лук’яненка, Віктора Стоцького, Олександра Манзара та на пожертвування парафіян приміщення було відремонтовано частково, але це не завадило на Благовіщення відправити першу церковну службу…

П’ятого серпня на храмове свято до церкви сходиться і з’їжджається люд з усього району, щоб помолитися іконі Почаївської Божої матері (це точна копія православної святині, де вміщено часточки риз преподобного Серафима Саровського) та чудотворній іконі «Матір Божа Одігітрія», яку щороку на храмове свято привозить протоієрей Антоній з села Байтали Ананьївського району. Урочиста літургія відбулася за участю настоятеля Солтанівського храму отця Олександра та протоієреїв Іоанна з Любашівки, Костянтина із Гвоздавки, Георгія із Покровки, Антонія із Байтали, ієрея Павла із Зеленогірського, одеського диякона Андрія.

Серед численних віруючих було багато молодих людей з дітьми та паломників, кількість яких, за словами священика, зростає з кожним роком.