Василь Сад – художник зосереджений і самозаглиблений, навіть в товаристві, – принаймні таким було перше враження. Його роботи цілком виправдовують таку характеристику – їх могла породити лише інтроверсійна особа. Виставка творів митця нещодавно відкрилася в Галереї сучасного митецтва NT-Art, продовживши серію виставок «Мамай-2009» – проекту Анатолія Димчука.
У непідготовленого глядача картини Сада можуть викликати лише здивування, адже зображення як таке на них відсутнє – майже однотональна суцільна площина фактурного полотна, заповненого цяточками фарби, що нагадують мерехтливі різнокольорові сніжинки. Ця структурно організована пуантилістична вібрація в межах однієї кольорової гамми і є змістом картини. Квадрат Малевича – то ще форма, а тут суцільно безпредметний живопис в його чистому вигляді, навіть лінія як така відсутня (хоч на виставці є кілька зразків в дусі абстрактного конструктивізму). Теоретики мистецтва визначають такий напрям, як концептуалізм, що вважається найбільш відстороненим, позаособистісним і об`єктивним серед існуючих нині напрямів постмодернізму. В таких творах важливий підтекст. І справді, ці композиції якісь аж занадто холодні й відсторонені, вони нагадують напівзастиглі енергетичні структури, що переходять зі стану активного в пасивний. Це якесь “живописне шарудіння” – так-так, ці роботи, якщо їх сприймати зосереджено в абсолютній тиші, здатні викликати у глядача навіть звукові асоціації.
Слід відзначити, що твори Василя Сада, не виходячи в цілому за межі названої концепції, перш за все індивідуальні, бо в подібні зразки “чистого живопису” він вкладає певний душевний стан, як наслідок медитацій. Важливий не тільки і не стільки результат, як сам процес творення. У цьому, на мою думку, Василь Сад близький іншому “мамаївцю” – Сергію Савченку (чия виставка в цій галереї відбулася не так давно), однак живопис останнього є не таким стриманим, а більш імпульсивним і асоціативно розмаїтнішим. Слід відзначити, що природа концептуалізму Василя Сада різниться від європейського й тим, що як художник, вихований на традиціях південної школи (у 1977 році закінчив ОХУ ім. М. Грекова), він велике значення надає культурі живопису, прагнучи досконалої техніки виконання. Без цього його твори втратили б долю привабливості й виразності. Подібні полотна дуже доречні в сучасному, перш за все, мінімалістичному інтер’єрі.
Споглядаючи картини Сада, переконуєшся, що створити їх міг лише аскет, особа з сильною самодисципліною, що здатна обмежувати себе й відмовлятися в своїй творчості від чуттєвої розкоші світу в ім`я абстрактної ідеї. Небагатьом відоме інше творче обличчя цього митця, як автора імпресіоністичних, колористично вишуканих пейзажів, що передають найбільш споглядальні стани сходу і заходу сонця. На таких, цілком реалістичних картинах, художник ніби відпочиває, набирається снаги. Як уроженець Рівненщини, він особливо любить лісові мотиви. За задумом організаторів, ці твори не були включені до даної експозиції, бо це, можливо, зруйнувало б її цілісність.
Василь Сад – учасник багатьох виставок, зокрема міжнародного Бієнале “Імпреза”, кількох бієнале всеукраїнського масштабу. Він бере активну участь у проектах об`єднаня “Мамай”, членом якого став ще у 80-ті роки. Твори митця знаходяться в приватних колекціях України, США, Канади, а також в Хмельницькому музеї сучасного мистецтва.
