Група пенсіонерів села Комишівки Ізмаїльського району звернулася до високих інстанцій області з проханням налагодити автобусне сполучення з Ізмаїлом у пільговому режимі.
«На маршруті Муравлівка-Комишівка – Ізмаїл, – пишуть вони, – два рейси вранці – до Ізмаїла, і два після обіду – назад (це, не рахуючи рейсів маршрутного таксі). Перший рейс автобуса на Ізмаїл о 6.00, другий о 8.30 ранку. І чомусь пільговим призначили саме другий рейс, а не перший. Через це люди похилого віку не встигають дістатися до поліклініки, потрапити на прийом до лікаря. Нам доводиться користуватися платним рейсом, а квиток в один кінець коштує 7 грн 50 коп. Нарекли його «експресом», однак автобус гальмує на кожній зупинці, людей набирається дуже багато, їхати важко. Автобуси – старі «пазики», часто ламаються... Графік руху автобусів так складено, що на будь-якому рейсі вигоду має перевізник, а наші законні інтереси забуті. Оскільки ці автобуси транзитні, сісти в них часом складно, бо всі місця вже зайняті на відправній точці маршруту. Забезпечити належний рівень обслуговування пасажирів та їхню безпеку в цих умовах неможливо. Старій і хворій людині їхати в такому автобусі, тим більше вчасно потрапити до поліклініки, не так просто. Ми просили організувати хоча б один рейс тільки на Комишівку – безрезультатно».
Як розповів сільський голова Комишівки Михайло Дрегля, ситуація справді потребує втручання високих інстанцій. Пенсіонери села неодноразово зверталися до голови Ізмаїльської райдержадміністрації, зокрема й під час його особистих прийомів у селі, одержували обіцянки розібратися, однак, доки діє тендерний договір, справа так і не зрушила з місця.
І ще момент. За словами сільського голови, пенсіонерам було запропоновано поїхати до Одеси. У призначений час їхній представник приїхав до райдержадміністрації, однак так вийшло, що плани в районі змінилися, поїздку було скасовано, і все залишилося так, як і раніше.
Керівник територіальної громади вважає, що така ситуація стала можливою через неузгодженість дій при проведенні тендерів: з жителями села, представниками громади ніхто не радився, думки селян не вислухав. Незрозуміло людям і те, що в понеділок немає взагалі жодного пільгового рейсу. Хіба це правильно?
– Звичайно, неправильно, – підтверджує заступник голови Ізмаїльської райдержадміністрації Геннадій Кришко. – Але самі ми, без втручання відповідних структур в області, навряд чи зможемо виправити становище. Проблеми виникли з тих самих пір, як тендери у 2006 році з введенням відповідного законодавства почали провадити в Одесі, в облдержадміністрації, а не в райцентрі. І з нами, повірте, теж не особливо радяться, як краще зверстати графіки руху. От і вийшло те, що вийшло.
Якихось претензій до представників транспортного підприємства, що обслуговує ці села, ми не маємо тому, що власник ПП «Ізмаїлавтоінвест» витримує норми, зазначені у відповідному договорі, графіка руху дотримується. Більше того, іде назустріч, незважаючи на те, що на кілька місяців було затримано компенсацію за пільговиків. Не згоден з твердженням, що у нього автобуси старі. Наскільки мені відомо, він свій автобусний парк оновив.
Зараз готується тендер, до управління морегосподарського комплексу облдержадміністрації на ім’я начальника управління Олександра Голокоза надіслано низку листів, нам залишається сподіватися, що прогрес все-таки буде.
Але у мене є й зустрічна пропозиція. Вважаю, що на обласному та інших відповідних рівнях настав час проробити систему адресної допомоги пенсіонерам у вигляді певних надбавок до пенсій. Чому б не розглянути це питання і на державному рівні? Це дозволить зняти цілу низку проблем, з якими сьогодні зіштовхуються селяни, які живуть у віддалених селах, зіштовхуємося і ми.
До речі, Михайло Дрегля був на Всеукраїнській нараді з питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів, на якому серед інших перед урядом було поставлено питання про доплати до пенсій селянам, які користуються транспортом. Тому що справді виходить, що пільги ніби й є, а ніби їх і немає: хтось щодня їздить до міста, а комусь треба відвідати райцентр раз на місяць або у півроку. І він цього зробити не може, оскільки його другий рейс ніяк не влаштовує. Доводиться платити... Пропозицію було вислухано, але жодних позитивних висновків не зроблено.
– Виходить, нас зібрали, щоб поговорити, – ремствує сільський голова. – І що я повинен відповідати старим?
Та хто ж поставить крапку у цій справі, яка тягнеться два роки? Можливо, треба було все-таки представникам Ізмаїльського району активніше «термосити» високі служби? Але, з другого боку, як би не було складно, слід було б і в управлінні морегосподарського комплексу уважніше прислухатися до пропозицій з місць, якщо вони, зрозуміло, надходили вчасно? Додамо – а чому б і в уряді не прислухатися, нарешті, до пропозицій з місць і впровадити адресну допомогу сільським пенсіонерам?
