Сад захищеного дитинства

"Вас багато що в цьому дитячому садку приємно здивує", – попередила тимчасова виконувачка обов'язків заступника голови Красноокнянської райдержадміністрації Галина Степанівна Обручникова, коли ми вирушили до дитячого садка у селі Малаївцях. І мала рацію.

Дбайливими руками колективу він перетворений на казковий куточок дитинства, де кожна дитина відчуває себе захищеною і найкращою.

Незважаючи на те, що будівлям уже по сорок років, вони добре виглядають. У всьому панують затишок і дбайливе ставлення до кожного метра території.

Зараз тут виховується тридцять дві дитини віком від півтора до шести років. І головна мрія і завідувачки дитсадка Віри Михайлівни Колін, і Малаївського сільського голови Любові Григорівни Бучацької пов'язана зі спорудженням аграрного ліцею, де розмістяться і школа, і дитячий садок, тобто, з'явиться сучасний навчально-виховний комплекс.

– Завдяки постійній допомозі райдержадміністрації нам вдалося провести добрий ремонт, – говорить Любов Григорівна. – Дах перекрили, підлоги і стіни пофарбували. Якщо з'являються якісь проблеми, керівництво району одразу шукає можливості їх розв’язати. Отож, для дітлахів створені чудові умови. А багаторічний досвід роботи Віри Михайлівни дозволяє грамотно і чітко організувати весь розпорядок дня. Діти перебувають під постійним доглядом, багато часу проводять на свіжому повітрі, граються і багато чому навчаються.

Особлива гордість дитячого садка – це чудова їдальня, де всім керує випускниця Котовського кулінарного ліцею-училища, кухар ІІІ розряду Олеся Лисюк.

Її, працьовиту, спокійну дівчину з багатодітної родини, Любов Григорівна примітила давно. У свої двадцять три роки Олеся вже дуже мудра і мужня людина. Вона у всьому допомагає сестрам і братам. А для молодшої сестри стала ще й опікуном.

Що стосується кулінарії, то тут вона теж знає багато секретів: страви приготовлені молодим кухарем, змушують і про дієти забувати, і про підрахунок калорій.

Куштуючи здобу, спечену Олесею, мимоволі згадала розмову із черницею в трапезній при храмі в Сергієвому Посаді. З приводу мого подиву, якою смачною може бути найпростіша їжа, вона відповіла: "Готувати треба з любов'ю. Тоді все не тільки смачне буде, але й на користь піде". У цьому, напевно, і криється загадка того, що змушувати дітей іти до їдальні в цьому дитячому садку не доводиться.

Та й взагалі керівникам дитячих дошкільних закладів з великих міст варто було б повчитися тому, як вміють організувати роботу в невеликих населених пунктах віддалених районів області. Під час усієї нашої розмови Віра Михайлівна акцентувала увагу не стільки на труднощах і проблемах (а їх, безумовно, чимало), скільки на тому, які добрі умови створені для малят, на перспективах розвитку, пов'язаних зі спорудженням НВК. Говорила про те, що треба робити, а не про те, що заважає працювати. Гадається, це дуже правильне налаштування керівників в умовах кризи. Адже якою б важкою криза не була, вона минеться. А піклуватися і виховувати дітей потрібно щодня, щоб після кризи у них були шанси одержати добру освіту і знайти своє місце в дорослому житті.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті