Серед бджолярів поганих людей немає

Василь Сергійович Захаров у самому Арцизі і в районі людина відома, шанована. Колись очолював народний контроль. Сьогодні на пенсії, займається бджолами. Бджоляр він досвідчений, постійно вдосконалює себе у цій цікавій и дуже корисній справі. За багато років сформував велику бібліотеку з останніми новинками. Їх Василь Сергійович вивчає уважно. Чому ж дивуватися, що на своїй пасіці з 15 вуликів він зібрав від кожної бджолосім’ї близько 46 кілограмів меду. А загальний доход склав майже 10 тисяч гривень.

– Я коли чую, – говорить, – як дехто скаржиться – мовляв, грошей немає, жити немає на що, – вибухаю. Немає безвихідних ситуацій. Просто потрібно працювати. Шукай свою справу – і ти знайдеш. А люди завжди порадять, підкажуть.

Власне, і Василь Сергійович став пасічником завдяки знайомому. Той дав почитати йому книжку «Методи бджільництва» – він і захопився. Сьогодні у бібліотеці Захарова є вже і роботи учених. Ретельному їх вивченню він відводить зимові місяці. Стверджує: людині у бджіл багато чому можна навчитися. Працелюбності, взаємовиручці, шанобливим сімейним відносинам. Помітив також ось що:

– Якби ми жили за законами бджолиної сім’ї – давно б жили у розкошах. Мед у Захарова не затримується. Забирають увесь. Замовляють з Києва, Одеси, багатьох баз відпочинку.

Та прикро, що пасічників з кожним роком стає все менше. Життя подорожчало. Зробити самому один вулик – і то 200 гривень потрібно. А якщо купити готовий? І одна рамка 30 гривень коштує. А їх хоча б десяток треба мати з ранньої весни. За сезон, щоправда, можна і до трьох кількість бджолосімей збільшити. Треба лише знати прийоми, інстинкти бджіл. Ну, і бажання, звичайно.

Заняття бджолами тому добре, що це – і робота, і відпочинок.

– По-перше, весь день на природі, – посміхається Василь Захарович. – Вдихаєш запахи воску, прополісу. А маточне молочко корисніше навіть за жень-шень. Покладеш під язик трішечки, а стимулює увесь день.

А от пилок Захаров купує. Жаль трудяг-бджіл обкрадати. Він пилок подрібнює, з медом змішує, на ніч ложечку – здоров’я додається. І вранці натще серце – столову ложку меду. Ним же лікує хворі місця, суглоби.

Бджоли у Захарова сильні. Навіть колеги визнають. Тому що все він робить за наукою. І ліки останніх розробок виписує, захисні засоби. Адже ворогів у бджіл безліч. Ті ж самі мурахи. А бджолоїдка скільки їх з’їдає! Хоча і занесена до Червоної книги.

За 30 років, які Захаров займається бджолами, великий і безцінний досвід напрацював. І дуже вдячний своїм старшим вчителям Івану Максимовичу Баранову і Степану Яковичу Алексєєву. Степану Яковичу вже 80 років. Багато років викладав у Теплицькому ПТУ. Пізніше з головою поринув у бджолярство. Радий кожному дати консультацію, підказати, допомогти. І медком пригостить, друзів – медовухою. Нещодавно я зустріла його під час мого приїзду до Теплиці. Швидкий, стрімкий. Ні за що не даси йому його років. До того ж має надзвичайне почуття гумору. Про бджіл може говорити годинами. З любов’ю і повагою до них.

Правду сказав Василь Захарович:

– Серед бджолярів поганих людей немає. Бджола виховує і дисциплінує. Злих – жалить. А от Василя Сергійовича вони не чіпають. Тут любов обопільна. Він – їм, вони удвічі – йому. Як у житті і повинно бути.

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті