На залізниці пройшла операція «Літо», проведена працівниками управління МВС України на Одеській залізниці. Ця назва не випадково асоціюється зі шкільними канікулами. Сталева колія стала об'єктом уваги не лише станційних обхідників, але й міліції, тому що правоохоронці дуже стурбовані поведінкою дітей на коліях. Коли дізнаєшся, якими попередниками транспортних аварій можуть стати їхні хлоп'ячі витівки, в голові паморочиться.
Як розповідає старший інспектор сектору зв'язку з громадськістю управління МВС України на Одеській залізниці Володимир Павліченко, нещодавно майже на годину було зупинено пасажирський поїзд, який тільки-но відійшов від одеського перону. Причиною незапланованої затримки поїзда стала барикада зі старих гумових шин, кимось споруджена на рейках. У результаті раптового гальмування відбулося розчіплення декількох вагонів, які дивом не зійшли з рейок.
Звичайно, машиніст зателефонував до лінійного відділу міліції на станцію Одеса-Головна, і слідчо-оперативна група помчала на станцію Сортувальна, біля якої сталася НП. На слід злочинця вийшли через добу. Яким же був загальний подив, коли виявилося, що це не маніяк і не закоренілий хуліган, а восьмирічний хлопчик на ім’я Веніамін – учень 2-го класу однієї з одеських шкіл. Він хотів подивитися особисто, що ж вийде, якщо він перегородить колію. Він знайшов старі автомобільні шини і скотив їх зі схилу на рейки. Потім сів збоку й став спостерігати.
Машиністи, збентежені тим, що трапилося, не звернули уваги на білявого хлопчика, який перелякано дивився на справу рук своїх і зовсім не розумів, що усе це могло закінчитися загибеллю людей. Як виявилося, Веня з досить благополучної сім’ї, і його батьки ґрунтовно взялися за викорінювання з дитини схильності до подібних експериментів.
Набагато складніші бувають ситуації з дітьми, які залишені батьками напризволяще. Начальник лінійного відділку міліції на станції Роздільній, майор Валерій Заєць, за родом служби змушений був спілкуватися із такими матерями та батьками, яких шукати потрібно вдень з вогнем по питних закладах. Соціальні складнощі, з якими він зіткнувся, на жаль, не вирішуються силами однієї лише міліції. По суті, у наявності велика міжсекторальна проблема, пов'язана із психічним станом дітей. Для її розв’язання потрібна взаємодія різних служб. У спільних зусиллях повинні об'єднатися психологи, педагоги, працівники соціальних служб, представники правоохоронних органів, зокрема у справах дітей. Тут не обійтися без медиків та психотерапевтів, соціологів та волонтерів. За дев'ять місяців цього року зареєстровано 228 випадків, коли неповнолітні кидали каміння у вікно поїздів, що проходили. Особливо багато таких хуліганів у районі Роздільної та Котовська. На платформі Одеса-Східна 16-річний Андрій випив пляшку пива, а потім пожбурив її у лобове скло тепловоза, що рухався. Що спонукає їх до подібних "подвигів"? Фахівці не дають однозначної відповіді.
Виконавчий директор асоціації "Громадська рада з питань охорони здоров'я" Микола Тищук вважає, що сьогодні діти піддаються сильним стресам, однією з причин яких можна назвати відсутність уваги до дитинства. Стосовно таких підлітків з'явився навіть термін – соціальні сироти. Ті з них, у кого більш вразлива психіка, нерідко вдаються до суїциду. Інші шукають порятунку в алкоголі, психотропних засобах.
Коли дитина неусвідомлено йде знімати стрес на шпали, це явище такого ж роду. Вона жертва розчарувань, тому інстинктивно хоче відволіктися. На поїздах вона виміщує свою неусвідомлену образу на життя.
Розбитий сигнал маневрового світлофора та дві лінзи, зняті під Роздільною хлопцями, могли закінчитися катастрофою поїзда. Те, що далі накоїли троє неповнолітніх, можна порівняти лише з діями диверсантів. Орудуючи ломиком, хлопці, найстаршому з яких виповнилося 12 років, демонтували верхній матеріал залізничної колії. Ними було знято 160 костилів, 12 підкладок, які утримують рейки знизу, і 11 протиугонів, які утримують рейку при вигині. У цілому це було 200 кг металу, що у вигляді лома приймався по одній гривні за кілограм. Трійцю затримали, коли діти волокли ці предмети до тачки. З'ясувалося, що їх спокусила можливість накупити солодощів.
Один з хлопчиків жив з бабусею, інші теж бачили своїх батьків частіше на фотографіях, наклеєних на стіну хати, ніж на власні очі. Оскільки "диверсанти" не досягли віку, із настанням якого можна застосовувати кримінальне покарання, їх відпустили. Вуха їм нам’яти було нікому. Педагоги провели з ними бесіди, але розмови не справили великого ефекту на напівголодних дітей. Можливо, кращим способом перевиховання був би батьківський ремінь. Але хто за це візьметься? Батьків знайшли, попередили їх і оштрафували. А соціальна хвороба залишилася не зціленою. Які вона дасть ускладнення в майбутньому?
