Наш уряд щороку видає сотні постанов і розпоряджень, і навіть всюдисуща преса не здатна уважно стежити за такою масою нормативних актів. А стежити не завадило б: серед циркулярів Кабінету Міністрів часом трапляються справжні "перлини". Наприклад, залишилося непоміченим розпорядження Кабміну від 19 серпня 2009 року № 1007-р з "необразливою" назвою "Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами соціально-культурної сфери". Тим часом, цей "рядовий" документ може привести до сумних наслідків.
Відповідно до цього розпорядження, Держказначейство зобов'язане відкрити для кожної бюджетної установи освіти, охорони здоров'я, культури, соціального захисту населення, фізкультури і спорту реєстраційний рахунок (щоб ураховувати фінансові операції в рамках загального фонду кошторису), а також спеціальний рахунок, за допомогою якого повинні зараховуватися і використовуватися кошти спеціального фонду (тобто, гроші, що надходять до бюджетної організації від платних послуг, у вигляді благодійних внесків, грантів і подарунків). Крім того, уряд установив, що керівники бюджетних установ відтепер мають право першого підпису на платіжних документах при здійсненні витрат, а головні бухгалтери централізованих бухгалтерій – право другого підпису. І лише потім обидва підписи повинні скріплюватися печаткою тієї організації, при якій діє централізована бухгалтерія.
Не кожен рядовий читач зрозуміє, у чому тут справа. Тому розшифрувати суть нововведення погодився начальник Ренійського райвідділу культури Ірина Желєзова:
– Відразу ж хочу сказати, що ми не встигнемо виконати вказівки уряду у стислий термін. У нас попереду ціла бюрократична катавасія, зокрема внесення змін до статутів тих або інших установ. Але це ще півбіди. Непокоїть, насамперед, те, що розпорядження № 1007 може зруйнувати систему централізованого управління всією бюджетною сферою на місцях – систему, налагоджену і перевірену протягом багатьох років. Добрі наміри Кабміну на практиці призведуть до штучного породження конфліктів між керівниками окремих бюджетних установ та їхніми безпосередніми начальниками.
Не секрет, що "вибивання" і розподіл убогих бюджетних коштів – найболючіше питання і для освіти, і для охорони здоров'я, і для культури. Якщо ж кожен директор школи, кожен керівник БК і кожен завідувач медичного підрозділу одержить право першого підпису на платіжних документах, то у нього може виникнути спокуса "захищати" власний бюджет на шкоду іншим установам відомства. Таким чином, у будь-якого начальника з перерахованої категорії з'явиться можливість "стати в позу" і не підписати грошові витрати, що не задовольняють його особисто. І що тоді? А тоді начальник районного (міського) відділу освіти буде змушений іти на поклін до директора школи, а головний лікар центральної районної лікарні – до головлікаря сільської лікарської амбулаторії.
Давайте розглянемо ситуацію на прикладі культури. Сьогодні я як начальник райвідділу можу досить ефективно керувати своїми підлеглими в місті і селах, а також ухвалювати рішення щодо витрати бюджетних коштів. Оскільки грошей катастрофічно не вистачає, доводиться "латати діри" там, де це найбільш необхідно. Припустимо, одному Будинку культури виділяємо кошти на ремонт даху, через якийсь час замінюємо вікна другому або допомагаємо третьому. Звичайно, при такому підході завжди є "скривджені" і незадоволені, однак іншого виходу поки що немає. За нинішнього мізерного фінансування просто неможливо виконати запити всіх і одразу! Але якщо начальник райвідділу потрапить у залежність від підпису директора БК або бібліотеки, то ми одержимо хаос і параліч управління.
З побоюваннями Ірини Іванівни важко не погодитися. Досить згадати про те, що в Україні вже провадилися експерименти з децентралізації бюджетної сфери. Наприклад, свого часу багато районів Одеської області передали будинки культури і лікарські амбулаторії – сільрадам. Це обернулося тим, що сільська "швидка допомога" найчастіше не могла довезти хворого до райцентру через відсутність бензину, а сільський колектив художньої самодіяльності не міг знайти гроші на поїздку для участі у фестивалі або конкурсі. У підсумку місцевій владі довелося докладати величезних зусиль для того, щоб повернути сільських бюджетників під крило централізованого управління.
І от – "ті ж яйця, тільки в профіль"... Незрозуміло лише, чому Кабмін вирішив посилити цільове використання бюджетних коштів саме таким способом. У нас що, уже не діють прокуратура, казначейство, КРУ, податкова інспекція та інші контролюючі органи?
Наостанок залишається гірко пожартувати з приводу номера урядової директиви – 1007. Складається враження, що якийсь закордонний агент 007 (просто-таки Бонд) підступно проник до головного органу виконавчої влади нашої країни, щоб здійснити адміністративну диверсію в регіонах. І, схоже, він близький до успіху.
