Віктор Васильович Бондаренко при виборі професії особливо не замислювався. Він хлібороб з діда – прадіда, нікого не здивував тим, що став агрономом. А згодом люди обрали його головою колгоспу. Було то понад двадцять років тому.
Коли ж почалися всілякі реорганізації, реставрації, приватизації, Віктор Васильович створив власне фермерське господарство. Та нестабільність, безупинне зростання цін поставили його, як і більшість сільськогосподарських товаровиробників, у досить скрутні умови.
– Чого тільки ми не перепробували, – горорить Віктор Бондаренко. – Всі, які тільки є, форми організації праці застосовували у себе. Але врешті-решт зрозуміли, що без серйозного інвестування ми не виживемо.
Рік тому селянське фермерське господарство «Бондаренко» почало співпрацювати із фірмою «Біолент – Вінниця». Нині в Чогодарівці базується Ширяївський відділок ТОВ «Біолент – Вінниця». По суті, це нове агроформування. Завдяки інвестиціям з боку останнього та землям фермерського господарства справи почали налагоджуватись. Нині це сільгосптовариство має 30 одиниць нової сучасної техніки. У ньому трудиться понад тридцять штатних працівників. А в період польових робіт наймають ще 15 – 20 сезонних. Вирощують зерно-бобові та технічні культури. У перший же рік такої співпраці значно поліпшилась культура землеробства. Вчасно провадяться всі агротехнічні заходи, бо застосовують засоби захисту рослин, добрива, купується якісне насіння.
Як розповів Віктор Васильович, така співпраця дала позитивні результати. На сьогоднішній день обробляється вся земля. А цього останніми роками фермерське господарство самотужки робити вже не могло. Значно підвищилась врожайність. Нинішнього літа, наприклад, на 1000 – гектарній площі зібрали по 32 центнери пшениці з кожного гектара. У попередні роки такого врожаю тут не мали жодного разу. Ще варто зазначити, що землі цієї зони дуже еродовані, а грунти вважаються важкими. Тож така врожайність майже рекордна.
Та, навіть маючи надійне інвестування, керівництво відділку по – господарському ставиться до кожної копійки. Під час виробничого процесу теж намагається ефективно використовувати техніку, пальне. Наприклад, на малих ділянках досі застосовують стару, менш потужну, техніку, а вже на основних площах – нові імпортні трактори, сівалки, обприскувачі, комбайни.
Одержавши добрі сходи озимих, обстежили їх. Виявили наявність мишовидних гризунів. І одразу ж взялися за роботу. Бригада на чолі із головним агрономом господарства Галиною Терентіївною Кошелап щоденно виходить у поле і веде боротьбу із цими шкідниками.
Крім того, що Віктор Васильович добрий господар та фахівець, він ще й патріот свого села. Колись за кошти місцевого колгоспу було побудовано Будинок культури, середню школу, адмінбудинок, в якому розташовані відділення зв’язку, сільрада, контора агроформування. Тепер підтримує всю соціальну сферу села. У цьому році допоміг відремонтувати Чогодарівський будинок культури, допомогає з ремонтом і місцевому храму. До речі, православна церква Олександра Невського одна з найдавніших у районі. Їй вже понад сто років. Віктор Васильович з гордістю каже:
– У цьому році з нашою допомогою відреставрували іконостас, зробили ремонт приміщення церкви.
Опікується керівник відділку ТОВ «Біолент – Вінниця» й сільським стадіоном. Віктор Васильович радіє, що молодь займається спортом, що є де провадити спортивні змагання, всенародні гуляння, відзначати державні свята. Саме на цьому стадіоні приймали гостей, коли проходила естафета « Моє село – для мене ти єдине».
– Хотілося б зробити значно більше, – говорить Віктор Бондаренко, – але для цього потрібні кошти. Та щоб їх мати, нам, сільгосптоваровиробникам, необхідна підтримка держави, якої ми, на жаль, уже давно не відчуваємо. І, найперше, вона мала б бути у стабілізації цін. Адже ми купуємо техніку, запчастини, пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння за високими цінами, а свою продукцію продаємо за копійки. Чомусь уже не один рік виходить так, що ціни, скажімо, на пальне починають стрімко зростати саме перед початком посівної або жнив. Виникає підозра, що все це робиться навмисне, аби повністю знесилити вітчизняного товаровиробника. Кому це вигідно?
Як на мою думку, держава мала б гарантувати нам закупівлю нашої продукції за гідними цінами, щоб вони не були нижчими від собівартості того ж зерна. На жаль, у нас часто так не виходить. А про пільгові кредити я вже й не кажу.
Проблеми, що хвилюють Віктора Васильовича, дуже типові для всіх аграріїв, причому не тільки Ширяївщини, а напевне, і всієї України. Шкода, що до них не дослухаються ті, хто мав би виправити ситуацію.
