Наприкінцігрудняминулого2009 рокуветерануВеликоїВітчизняноївійни, ветерануДержавноїприкордонноїслужби, полковникуувідставці, одномузнайдосвідченішихвикладачівПетровіГригоровичуКурочкінувиповнилося95 років, 75 зякихПетроГригоровичприсвятивслужіннюБатьківщинітавихованнюмолоді. З1970 рокуідосьогоднішньогоднявінпрацюєвОдеськомутехнікуміпромисловоїавтоматики, дезаймаєтьсявійськово-патріотичнимвихованнямстудентів. Скаржиться ветеран лише на те, що йому «малувато викладацького навантаження»…
Народився Петро Григорович у 1914 році, у рік початку Першої світової війни у невеликому старовинному російському містечку Михайлов, який спочатку входив до складу Московської губернії, згодом був повітовим містом Рязанського намісництва. Сьогодні це районний центр Рязанської області. До речі, з цих же місць відомий земляк Петра Курочкіна автор військового маршу «Прощання слов'янки» Василь Агапкін...
Закінчивши школу, у 1930 р. Петро вступив до педагогічного технікуму, а у 1934 одразу ж після одержання диплому «учитель молодших класів» пішов служити в армію, про яку завжди мріяв, як і більшість хлопчиків того часу. Служити довелось у 19-му прикордонному загоні, розташованому на кордоні з Польщею, яка на той час, за висловом Петра Григоровича «була постійно діючим фронтом». Через цей відрізок кордону в країну постійно намагалися проникати групи диверсантів, з якими не раз доводилося вступати у смертельну сутичку.
Після закінчення строкової служби в армії Курочкін вступив до Другої об'єднаної прикордонної школи імені Ф.Е. Дзержинського, яка була розташована у Харкові. А у 1939-му йому запропонували залишитися там викладачем. У 1941 році воював на Південно-Західному фронті і був удостоєний нагород, першою з яких стала медаль «За відвагу», яку одержав з рук командувача фронту маршала Семена Костянтиновича Тимошенка.
Але незабаром його відкликали назад до Харківського училища готувати кадри молодшого комскладу, яких потребував фронт. Пізніше був тисячокілометровий марш-кидок від Харкова до Сталінграда, куди спочатку перекинули училище. Потім була Алма-Ата, згодом Владивосток, де він служив на посаді начальника відділу бойової та оперативної підготовки штабу військ Тихоокеанського прикордонного округу. А потім після демобілізації полковник у відставці Курочкін оселився в Одесі.
Незважаючи на свій вік, і сьогодні Петро Григорович бере активну участь у ветеранському русі Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Він має величезний авторитет серед керівництва органів охорони Державного кордону Одеського гарнізону, прикордонників, ветеранів війни і військової служби, керівництва, колег і студентів технікуму, які у день його народження щиро і тепло привітали ветерана з ювілеєм, піднесли подарунки, а ще, силами художньої самодіяльності організували на його честь невеликий концерт.
