…Утепервжедалекому1954 роцінаперехрестідвохпроспектіввІзмаїлірозпочавсвоюбіографіюнавчальнийзаклад, щоставдоленоснимнелишедляжиттябагатьохколишніхйоговихованців, алейуціломудляусьогоІзмаїла, усьогоПридунав’я. ЙдетьсяпроІзмаїльськийтехнікуммеханізаціїтаелектрифікаціїсільськогогосподарства.
Початок п'ятдесятих минулого сторіччя. Сьогодні ми можемо говорити й так: це була інша країна з іншим ладом. Причому досить часто ті часи нині жорстко критикують.
– Критикувати, звичайно, треба, але не заради критики лише, – так вважає колишній вихованець ІТМЕСГ, один із його перших випускників, Герой України, директор агрокомпанії «Свобода» Володимир Видобора. – Проблеми й помилки були завжди. Їх не допускає лише той, хто нічого не робить. А наша країна після дуже жорстокої війни вставала з колін, будувалася, розвивалася – саме за тих часів було створено дуже потужний виробничий потенціал. І у короткий термін ожила, відбудувалася. І домоглася цього завдяки посиленій турботі про виховання кадрів, завдяки тій безупинній увазі, яка постійно приділялися буквально усім галузям народного господарства, зокрема й аграрному сектору. Це не просто ностальгія. Це – факти. Адже за час незалежності України майже нічого нового побудовано не було, а зруйновано дуже багато.
І слава Богу, що залишився в Ізмаїлі технікум, який я закінчив півстоліття тому. Він залишився і далі дає кадри для найскладнішого та найвідповідальнішого сектору економіки країни – аграрного. А головне – у стінах цього навчального закладу, як і раніше, працюють досвідчені викладачі, які продовжують традиції тих, хто колись починав...
Свою нинішню назву технікум набув після того, як у 1960 році тут було відкрито відділення електрифікації сільського господарства. Перші техніки-електрики були випущені у 1963 році.
У 2001 році одержав ліцензію Міністерства освіти та науки України на підготовку молодших фахівців за спеціальністю «Організація і технологія ведення фермерського господарства», а у наступному році – ліцензію на підготовку молодших фахівців за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Тобто, найзатребуваніші спеціальності у приватному, зокрема й аграрному, бізнесі. І, треба сказати, сьогодні, нарівні із традиційними, ці відділення залишаються найзатребуванішими. Причому не вважають для себе соромом заочно навчатися й ті, хто прийшов у аграрний бізнес, не маючи спеціальних знань.
А всього, за увесь період існування технікуму, ним було підготовлено понад 14 тисяч фахівців, які сьогодні працюють не лише у сільському господарстві і не лише в межах України.
Під час свята було названо багато імен тих, хто становив і нині становить кістяк колективу. Сьогодні технікум – це багатопрофільний колектив працівників, лаборантів, майстрів виробничого навчання, викладачів та керівників, що нараховує – 150 чоловік.
Навчально-матеріальна база – це 21 кабінет та 23 лабораторії, спортивний комплекс із тренажерною залою, навчальну майстерню із комплектом устаткування, навчальне господарство, площа угідь якого – 396 гектарів, парк сільськогосподарської техніки.
Пролунало багато привітань та спогадів. Звертаючись до нинішніх студентів, Володимир Видобора побажав їм цінувати той час, який вони проводять у стінах ІТМЕСГ, навчатися – не лінуватися, тому що потім ці знання у житті ой як стануть у пригоді!
Він вручив директорові технікуму М.І. Чолаку пам'ятну адресу, подарував дві книжки, одну з яких – «Як стати особистістю» Дейла Карнегі – передав студентам, а другу – «Мистецтво керувати людьми» – викладачам. Крім того, повідомив, що колектив агрокомпанії перерахував на рахунок технікуму 15 тисяч гривень спонсорської допомоги.
З великою вдячністю звернувся до нинішнього та колишнього викладацьких складів депутат Верховної Ради чотирьох скликань Василь Петрович Цушко, який закінчив технікум у 1982 році.
– Ви не лише дали нам знання. Ви також прищепили нам і, впевнений, далі прищеплюєте такі якості, необхідні для життя, як цілеспрямованість, чесність, вміння ставити й вирішувати завдання на високому професійному рівні. І сьогодні, займаючись вирішенням питання щодо створення у Придунав’ї вільної економічної зони (до чого закликаю відгукнутися і вас), насамперед згадую, як ви, дорогі викладачі, навчали нас домагатися поставленої мети, тим більше, якщо вона – на благо нашого регіону, на благо нашої країни.
Промовців було багато. І усі говорили про одне – про те, що саме тут, у технікумі, розташованому на перехресті двох головних проспектів Ізмаїла, як на перехресті долі, пройшли їхні кращі роки, що стали добрим життєвим загартуванням. Так, є чому повчитися у минулого, перш ніж його безапеляційно відкидати.
