Кар'єра Василя Петровича Цушка розпочалася у рідному селі Надрічному Тарутинського району, де він працював економістом. Потім працював на посаді заступника директора радгоспу «Прогрес», згодом очолив інше господарство. У 2005 році В.П. Цушко був призначений головою Одеської облдержадміністрації. Депутат ІІ, ІІІ, IV і V скликань Верховної Ради. З 1 грудня 2006 року по 18 грудня 2007 року працював на посаді міністра внутрішніх справ України.
– Василю Петровичу, яке крісло було найбільш комфортним?
– Завжди віддавався роботі до останку. Я за родом своєї діяльності управлінець, і, запевняю Вас, завжди трудився напружено і чесно.
– Скажіть, що зараз відбувається з нашими органами внутрішніх справ?
– На жаль, у 2005 році професіоналів просто вимили, викинули, видушили із системи. При цьому були задіяні і політичні, і соціально-економічні мотиви. Працюючи міністром, я постарався відновити справедливість, повернув до органів професіоналів. На жаль, після моєї відставки все повернулося на старе.
– Ви бачили систему зсередини. Які реформи, на Вашу думку, потрібні нашій міліції?
– Будь-які реформи успішні тільки при забезпеченні якісного добору особового складу. Такий добір неможливий без кількох умов. Перша і головна – гідна оплата праці співробітників міліції. У найкращих кадрів повинен бути міцний фінансовий тил.
Біда системи МВС у тому, що тилові підрозділи Міністерства стали більш популярними, ніж власне міліцейська робота. Тому друга умова – відродження престижу роботи співробітників карного розшуку, оперативних працівників, дільничних.
Наступний пункт. Міністром внутрішніх справ мусить бути цивільна людина, яка повинна забезпечити гідні соціальні умови для своїх підлеглих. А головним міліціонером, його першим заступником, слід призначати справжнього професіонала. Без цього успіху не домогтися.
І, нарешті, остання умова. При створенні законодавства про міліцію держава повинна залучити до цього процесу представників інших правоохоронних органів і обов'язково правозахисників! У цьому плюс цивільного міністра – він дивиться на МВС очима громадянина. Ми повинні не боротися з населенням, не залякувати, а допомагати йому. Мій девіз такий: не громадяни для міліції, а міліція для громадян.
– Ви зустрічаєтеся з рядовими співробітниками міліції. Як вони зараз живуть?
– Вони щиро кажуть: «При Вас було краще!» Це не похвальба і не лестощі. Ставши міністром, я переконав Главу уряду збільшити зарплату міліціонерам удвічі. Збільшили. Однак, з тих пір матеріальний добробут захисників правопорядку не покращився. Оклади залишилися ті ж, а ціни зросли утричі. Цілком природно, що процвітає корупція, а професіонали звільняються.
– Згадаймо, як Ви з колегами запобігли захопленню Генеральної прокуратури. Після цього міністр Цушко був підданий страшному політичному та адміністративному тиску. Скажіть, серед Вашого оточення були люди, які Вас зрадили?
– Було все. І я був готовий до зради. Без неї не обійшлося, але прізвище зрадника не те що називати, навіть згадувати не хочу. Найважче у ті дні було членам сім’ї. Мене отруїли...
– ... і з цієї причини Ви навіть боїтеся пити наш чай?
– (Сміється). Ні, чай я люблю... Отож, після отруєння я виїхав лікуватися. А по телебаченню повідомляють, що я помер. Уявіть, як було моїм дітям і дружині?
– Коли Ви очолювали Одеську облдержадміністрацію, відносини між губернатором і «Одеськими вістями» не завжди були хорошими. Але у той важкий для Вас період цькування ми опублікували кілька матеріалів на Ваш захист.
– Спасибі вам за це. Коли нечистим на руку журналістам наказали «мочити», «Одеські вісті» знайшли у собі мужність надрукувати об'єктивні статті. Я – і не тільки я – дуже ціную цей громадянський вчинок.
На щастя, спроба знищити мене провалилася. Я їжджу по всій країні без охорони. Люди мене упізнають, і жодного разу я не почув на адресу екс-міністра Василя Цушка поганого слова. Ні в очі, ні позаочі.
– Ми Вас запам'ятали як переконаного соціаліста. Чим же пояснити той факт, що Ви підтримуєте Віктора Януковича?
– Черчілль сказав: «Погляди мої незмінні, а от ситуація змінюється». Я – безпартійний, а за переконанням – соціаліст. З липня минулого року – довірена особа Віктора Федоровича Януковича. Я хочу, щоб ми жили, як у Швейцарії. Або Австрії. Або Швеції. І Вікторові Федоровичу до снаги таке завдання.
Всіх управлінців, лідерів я ділю на три категорії людей. Одні говорять: «Рота, за мною!» – і першими йдуть в атаку. Другі наказують іти вперед, а самі сидять в окопах. А треті чекають, коли у супротивника скінчаться патрони, і лише тоді з пафосом піднімаються в атаку при повній відсутності ризику, вдаючи із себе героїв. От зараз правлять ці треті. А Янукович – людина з першої категорії.
– Проте і в команді Віктора Януковича є дуже заможні люди, як заведено говорити, олігархи. Як Ви, соціаліст, уживаєтеся з ними?
– Так склалося, що в країні є дві найбільші політичні сили, кожна з яких представляє, в основному, великий капітал. І у Партії регіонів, і у Блоці Юлії Тимошенко є люди різного соціального рівня – і мільярдери, і середній бізнес, і дрібні підприємці, і інтелігенція, і пенсіонери.
Але навколо Віктора Януковича згуртувалися національні виробники. А Юлію Володимирівну оточують переважно імпортери і представники торговельно-спекулятивного капіталу. Природа капіталу визначає його патріотизм, причому, патріотизм діловий, без пишних фраз. Тому я обрав Януковича. Але хочу підкреслити: ми всі в одному човні під назвою «Україна». Почнемо боротися – він перекинеться і потоне. Навіть якщо сьогодні ми опоненти, давайте не будемо ворогами.
