«Косміаді в місті діда і батька» – під такою назвою відкрилася художня виставка у виставковій залі Одеського історико-краєзнавчого музею
Хто він – цей загадковий майстер, про якого несподівано заговорили на зламі ХХ – ХХІ століть? Завдяки співпраці доньки художника пані Надії Саннов-Косміаді (Німеччина) з інтелігентськими колами м. Рівного, зокрема тамтешньою українською гімназією, основні віхи життя та творчість цієї непересічної особистості стали відомі ширшому загалу. Починаючи з 1992 року ретроспективні виставки Георгія Петровича Косміаді відбулися в Рівному, Києві, Одесі, а також у Москві та Берліні. Раніше з творчістю російського емігранта мала можливість ознайомитися лише німецька публіка.
Походив Георгій Косміаді з роду греків-судновласників. Його дід Костянтин Косміаді прибув у 1844 році до Одеси, де й обзавівся сім’єю. Тут народився Петро – батько Георгія, який згодом організував власну справу в Тифлісі та Нальчику. Своїм дітям цей підприємець зумів дати ґрунтовну освіту. Зокрема, Георгій після Тифліської школи закінчив факультет архітектури технічної школи в Баку. Після переїзду до Москви (1905) це дозволило йому стати помічником окружного архітектора міста (доглядав архітектуру Кремля). Москва дала нові імпульси для розвитку художніх здібностей Георгія: відвідування виставок, музеїв, театру, зближення з такими митцями як Валентин Сєров і Єгор Хруслов (у яких Косміаді студіював рисунок і живопис) сформували його як живописця. Помітний вплив на Косміаді справив композитор Сергій Рахманінов, з ним він був знайомий особисто. Класична, особливо оперна, музика й театр назавжди увійдуть у його життя і визначатимуть естетичні уподобання художника. Згодом, під час еміграції до Гамбурга (1940), театр навіть на деякий час стане місцем застосування його професійних здібностей як оформлювача сцени.
Естетика Георгія Косміаді часто співпадає з естетичною платформою представників «Мира искусства», але зі своїми чітко визначеними індивідуальними пріоритетами. Для нього як художника, не обтяженого догмами академізму, характерні пошуки нової образотворчої мови на ґрунті національного мистецтва. На творчості Косміаді до певної міри позначився вплив трансформованого до російських умов імпресіонізму, символізму та модерну. Окремі архітектурні проекти відображають загальну тенденцію в руслі національного, неоруського модерну (подібно до Сергія Малютіна). Вихований на досвіді пленерного живопису, Косміаді вносить у свої живописні роботи відчутний експресивний момент. Цьому сприяє захоплення такими «перехідними» станами природи як світанок, ранок, сутінки чи вечір, що вимагало миттєвого втілення, роботи великими планами. Ці твори часто нагадують закінчені етюди або ескізи декорацій. Виконані вони темперними фарбами на картоні. Художник віддає перевагу краєвидам Росії і включає в композицію архітектурні пам’ятки. Зустрічаються також гірські мотиви або ж «дворянські гнізда». До речі, серед улюблених письменників і поетів Косміаді були Ф. Тютчев, І. Тургенєв, І. Бунін, а також російські поети – представники «срібного століття».
Більшість репрезентованих творів написані по пам’яті, що не в останню чергу стало можливим завдяки його попередній багаторічній роботі з натури. Наскільки дозволяє судити знайомство з даною виставкою, найближчими для Георгія Косміаді були москвичі С. Жуковський, В. Сєров, а також петербуржець М. Рерих. Окремі мотиви ріднять його з Борисовим-Мусатовим. Щодо методу, то, на моє переконання, він передусім прагнув гармонізувати площину неба (світло) з ближнім планом; визначав колорит, як і К. Коровін, пишучи «акордами», через одночасне співставлення двох-трьох сусідніх тонів («Монастир у лісі», 1963; «Кавказ», 1967). У роботах митця переважає холодний колорит, який утворюють, наприклад, співвідношення платиново-жовтого з чорно-фіолетовими, сіро-блакитними тонами тощо. На відміну від згаданих майстрів, Косміаді – представник іншого покоління, якого як М. Волошина, І. Буніна чи О. Блока, захопив вир воєн і революцій. Тому на зміну поетичній мрійливості приходять тривога, нервовий неспокій та пристрасність (що властиво скоріше романтикам або містикам). Захоплення ж музикою і тяжіння до символічності дозволяють провести паралелі навіть з М. Чюрльонісом, але тенденція на синтетичність мистецтв у Косміаді перебуває, швидше, на емпіричному рівні. Значне місце в його творчості займає монотипія, яка дає несподівані живописні ефекти, що лише підсилюють метафоричність образу.
Окрема тема – релігійність Косміаді. Його родина зберігала православні традиції предків, що передалися Георгію. Привертає увагу вишуканістю колориту, артистизмом виконання і продуманим відбором «Вівтар»(1950). Цікаво, що в Рівному разом з учнями Косміаді оформив рукописну Біблію – надзвичайно копітка і масштабна робота.
На жаль, представлені твори охоплюють лише повоєнний період творчості Косміаді (1946 – 1960-ті рр.). Їх подарувала Рівненському краєзнавчому музею і Рівненській українській гімназії згадувана вище донька майстра. Частина колекції передана нею також до Будинку-музею російського зарубіжжя ім. О. Солженіцина в Москві. Драматичні події 1914 -1918 років більш як на два десятиліття пов’язали Георгія Косміаді з Україною. У 1917 році він оселяється в місті Рівному, куди згодом перебирається і його дружина Брігітта-Фріде Геєрман. Громадянська війна та умови Варшавської угоди 1920 року, а згодом і Ризького договору, відривають Георгія від Росії. Трагічна доля розстріляних братів, колишніх білогвардійців, унеможливлює його повернення до Москви. Вже як підданий Польщі, Косміаді з успіхом викладає малюнок і архітектуру в російській і українській гімназіях Рівного (викладати в польській йому не дозволили через незнання мови). У 1937 році вихованці Косміаді були учасниками Всесвітньої виставки дитячих робіт в Парижі. В умовах польської експансії він, як людина російської культури, гостро відчував брак культурного середовища, неминучу в перспективі асиміляцію і тому енергійно пропагував здобутки російської культури, брав участь в Естетичному гуртку. Про це, наприклад, свідчить постановка «Бориса Годунова». Унікальну фотографію Косміаді у ролі царя Бориса, як і роботи його учнів, можна бачити на виставці серед особистих речей митця, люб’язно наданих Надією Саннов-Косміаді. Георгію Косміаді притаманна свідома життєва позиція, послідовне втілення певного кредо. За 27 років життя в Німеччині він взяв участь більш ніж у 40 виставках. «Що я вмію, – говорив мистець, – пропаде зі мною, що я передаю – залишиться і буде служити далі». Затребуваність як художника згодом дозволила Косміаді відмовитися від педагогічної діяльності і роботи оформлювача та працювати виключно вільним художником.
Георгій Косміаді прожив досить тривале і плідне життя, створивши близько п’яти тисяч картин і малюнків. Якась частина пропала, багато перебуває в зарубіжних приватних колекціях. Гадаю, що доцільно було б у перспективі провести виставкові акції також на території Польщі, де ймовірно ще збереглася якась частина невідомих ранніх творів Косміаді.
Серйозність підготовки і проведення цієї акції свідчать про ентузіазм і відповідальність її організаторів. З пієтетом до ідеї проведення виставки творів Г.П. Косміаді в Одесі поставилась дирекція Одеського історико-краєзнавчого музею, зокрема завідувачка виставкового відділу Вікторія Германчук – палкий популяризатор творчості Косміаді. Зазначимо, що на відкритті були присутні донька художника Надія Георгіївна Саннов-Косміаді, куратор виставки Наталя Тарасевич, директор Рівненської української гімназії Тетяна Кухарчук та директор музею-гімназії Ганна Карпюк. Вже випущено чудовий каталог робіт митця, готується презентація книжки спогадів про нього. Її вихід прояснить якісь моменти біографії, контактів митця, його художньо-естетичні позиції. Українській і російській культурі повернуто ще одне яскраве ім’я художника й педагога, який є своєрідним взірцем подвижництва у мистецтві.
