У народі кажуть, що будь-яка родина для дитини краща, ніж найкращий та найсучасніший дитбудинок. Однак, із урахуванням жорстоких реалій сьогоднішнього дня, із цим можна і не погодитися. Особливо, якщо життя у дитячому будинку перетворюють на казку.
У єдиному на Одещині Білгород-Дністровському дитячому будинку змішаного типу, який є комунальним підприємством Одеської обласної ради, виховуються 120 дошкільнят та школярів з північних, центральних і південних районів області.
Із 1994 року Білгород-Дністровський дитбудинок очолює педагог та вихователь за покликанням Ольга Сергіївна Форнальчук – депутат Білгород-Дністровської міської ради, керівник Ради директорів шкіл-інтернатів Одеської області, офіційний представник благодійного фонду «Приятелі дітей», що надає допомогу сирітським установам.
На загальновизнану думку результати діяльності цього дитячого будинку заслуговують на найвищу оцінку. Однак найвищі бали йому виставили колишні вихованці різних дитячих будинків України, нинішні волонтери фонду «Приятелі дітей», які гостювали в стінах Білгород-Дністровського дитбудинку у вересні минулого року:
– Ви створили справжню казку. Тому у вашому дитбудинку «бігунів» немає і не буде. Якими ж щасливими можуть бути діти, які тут живуть!
На думку Ольги Сергіївни Форнальчук, досягнутим успіхам багато в чому посприяла реформа, яку тут розпочали на кілька років раніше за проголошену загальнодержавну.
У межах концепції держпрограми реформування установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, підтриманої Кабміном, передбачається відхід від існуючої системи, побудованої за віковим принципом. Тобто, від такої ситуації, коли дитина до досягнення повноліття змінює дві-три установи. Адже найнебезпечніша проблема, що травмує психіку дитини, у цьому випадку, – розрив сімейних зв’язків – коли різновікових братів та сестер розвозять по різних інтернатах.
– Ми пішли шляхом реформування із 2001 року, – розповідає Ольга Сергіївна. – За допомогою обласної ради у короткий термін вдалося змінити статус установи, і сьогодні після досягнення семирічного віку діти залишаються жити у дитбудинку, разом зі своїми братами та сестрами, продовжуючи навчатися у звичайній міській школі. Вони активно відвідують наші та міські спортивні гуртки і секції, беруть участь у змаганнях та фестивалях різних рівнів, включаючи міжнародні, стають їхніми лауреатами і дипломантами. При цьому успішно реалізується головна ідея інтеграції дітей у соціум, так би мовити, комфортна соціалізація, результатом якої стає здатність самостійно будувати свій варіант гідного життя у майбутньому.
Для досягнення поставлених завдань колективу дитбудинку на чолі із директором довелося пройти непростий шлях. Але у результаті за останні три роки за допомогою облради він став зовсім іншим. Переустаткований будинок набув незаперечних зручностей. Декоровані у різних стилях групи-квартири розділені на зони для ігор та відпочинку. Затишні спальні на два, три й більше місця відрізняються за колірною гамою. Крім загальної їдальні із харчоблоком, у кожній групі є невеличкий кухонний куточок, де можна під час вечірнього перегляду телепередач приготувати чай із печивом. Молодші діти готують уроки у спеціальному приміщенні, починаючи від п’ятого класу – у великій бібліотеці. Завдяки спонсорській допомозі шефів облуправління по боротьбі з економічним злочинами під керівництвом В’ячеслава Павловича Сокирка обладнаний просторий комп’ютерний клас, де підключений інтернет. Тут можна не лише опанувати необхідні навички комп’ютерної грамотності, але й попрацювати над твором або рефератом. У вільний час для дітей організовують шахові турніри, які провадять у спеціально обладнаному шаховому класі. Багато вихованців складають шахову партію комп’ютерній грі Гаррі Каспарова або іншого гросмейстера зі світовим рівнем. Для відпочинку та занять дітей призначений зимовий сад із живим куточком, де бігають кролик Панас, хом’ячок Жора, чижики та інші представники фауни. Спортивну підготовку діти проходять у залі із чудовими тренажерами. Для їхніх інтелектуальних занять обладнане зручне, барвисто оформлене приміщення. За бажанням діти можуть самостійно приготувати собі сніданок і навіть обід у спеціальній кухні-їдальні із газовою плитою, мікрохвильовкою та необхідним набором посуду.
Переважно діти живуть тут за сімейним типом. Наприклад, для сестер Тані, Віки та Інни Білоус із Балтського району виділено затишну спальню із усім необхідним. Інтереси в усіх різні: Таня готується до вступу у педучилище і захоплена хореографією. Віка любить займатися плетивом. А Інна створює маленькі вишивки. Поруч окремо живуть ще дві сестрички. А разом дівчата можуть зібратися у великій груповій кімнаті. За допомогою облуправління з майнових відносин у групових відділеннях для хлопчиків та дівчаток встановлені євроблоки із санвузлом, душем, кімнатою для вмивання. У кожній групі є пральна машина-автомат.
– Що стосується відмінної кахельної плитки у санітарних кімнатах – це цілком зрозуміло, – відзначив один із відвідувачів-чиновників, – але навіщо ви встановили біде? Можливо, ці діти за усе своє життя більше не побачать такої розкоші!
– Але до зразка культурного й комфортного життя будуть прагнути, – відповів директор дитячого будинку.
Щоразу маленькою перемогою педколективу вважається, якщо вчителі звичайної міської школи довго не розпізнають вихованців дитбудинку у середовищі своїх учнів. Це вдається не лише тому, що дітей намагаються одягати різноманітно, а іноді й модно: тенденції одягатися «по-інкубаторському» давно залишилися у минулому. Головне, багато хто у процесі мешкання в дитячому будинку одержує можливість розкрити свої індивідуальні особистісні здібності і таланти, іноді не поступаючись одноліткам із домашніх сімей.
Численні дипломи та грамоти, які свідчать про спортивну та художню славу вихованців, виставлені на загальний огляд. Їх привезли із Києва, Одеси, Криму, Закарпаття та багатьох інших місць, де діти виявляли свої яскраві таланти. Чергового разу діти виступлять на всеукраїнському фестивалі «Запали мрію» 5 лютого, у театрі музкомедії, в Одесі.
Початковий імпульс розвитку дитячих талантів дають заняття в ізостудіях з малювання, вишивки, ліплення, майстерні ляльок, етнотеатральному ансамблі «Заграва» під керівництвом досвідчених педагогів Тетяни Анатоліївни Новикової та Лідії Панасівни Портянко. Причому етнокостюми для своїх виступів на різноманітних конкурсах діти готують самостійно. І в них не соромно було з’явитися в Артеці або у міжнародному таборі Закарпатської Капачави.
– Попереду багато перспективних планів, – говорить директор дитбудинку, – нещодавно при огляді обласних комунальних підприємств Білгорода-Дністровського в нас побував начальник управління з майнових відносин облради Юрій Іванович Загоруйко, який обіцяв допомогти в устаткуванні зовнішнього спортивно-ігрового майданчика. Незважаючи на те, що у приміщеннях дитячого будинку взимку тепло, потрібна заміна деяких дерев’яних дверей та вікон. У березні цього року наш дитбудинок відзначить 30-річчя існування, і ми дуже раді, що колектив підходить до цієї дати із гідними підсумками роботи.
