Цього року українському фермерському руху виповнюється 20 років. За офіційним даними, на сьогоднішній день у країні діють 43 тисячі фермерських господарств, в обробітку яких перебуває близько 4,2 мільйона гектарів ріллі, що відповідає площі такої країни, як Бельгія. Зокрема, на Одещині інтереси близько 7 тисяч фермерів репрезентує обласне об’єднання Всеукраїнської громадської організації «Асоціація фермерів і приватних землевласників України».
– Як усі, напевно, пам’ятають, фермерство в країні приживалося важко і болісно, – говорить голова ради Одеського обласного об’єднання «АФЗУ» Григорій Афанасьєв. – Багато хто не вірив у його життєздатність і ставився до нього з упередженням. І це, на мій погляд, було цілком зрозуміло для країни, вихованої на колективному способі ведення сільськогосподарського виробництва. Але завдяки цілеспрямованій політиці держави, насамперед, створеному державному Фонду підтримки фермерських господарств ситуацію вдалося переломити. І, як ви знаєте, на сьогоднішній день Одеська область за числом фермерських господарств є одним з лідерів серед регіонів України. На їхню частку припадає 13 відсотків ріллі.
У зв’язку із цим слід нагадати, що якщо ще у 1999 році середній розмір фермерських угідь становив у середньому 28 гектарів, то вже у минулому році він досяг 101 гектара.
– Така ж тенденція спостерігалася і у нашій області, – далі говорить Григорій Афанасьєв. – Але головне, що відбулося за ці роки, так це визнання фермерів як рівних партнерів на ринку сільськогосподарського виробництва. Тобто, всі фермери, приватні землевласники, товариства з обмеженою відповідальністю, закриті й відкриті акціонерні товариства мають право на паритетних умовах брати участь у конкурсах на бюджетне фінансування.
Але найбільш сприятливі обставини у цьому плані, за словами Г. Афанасьєва, склалися у таких галузях, як виноградарство і садівництво. Відповідно до чинного законодавства про одновідсотковий збір з реалізації лікеро-горілчаних і тютюнових виробів, кошти перераховуються до спеціального фонду, а потім спрямовуються сільгоспвиробникам на розвиток виноградників і садів. Причому використовувати ці кошти з іншою метою заборонено. Таким чином, ця програма виявилася фінансово найнасиченішою, а головне, незалежною від стану Державного бюджету.
– Трохи гірші справи у рослинництві та інших підгалузях, – далі розповідає Григорій Афанасьєв. – Наскільки я знаю, на сьогоднішній день у сільгоспвиробників, зокрема у фермерів, не вистачає коштів для того, щоб довести посіви озимих до логічного кінця, тобто, до збирання врожаю. На державу надії слабкі, а банки, у зв’язку із кризою, навідріз відмовляються кредитувати програми агропромислового комплексу. Хоча поки що нас тішить погода, немає повідомлень про загибель посівів на значних площах. Тому є надія, що у тих, хто працював за правилами, дотримувався технологічної дисципліни, усе буде гаразд.
Однак у фермерів не все так чудово, як може здатися.
З початку розвитку фермерського руху і створення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація фермерів і приватних землевласників України» минуло вже двадцять років, а більшість господарств користується технікою, що залишилася ще з часів Радянського Союзу, а отже, фізично й морально застаріла. Є чимало проблем зі зберіганням і реалізацією вирощеної продукції. І, як стверджують експерти, саме через домінування на продовольчому ринку посередників і переробників українські фермери втрачають щороку близько 50 – 60 мільярдів гривень, які могли б піти на розвиток їхніх господарств.
– Справді, такі реалії нашого життя, – говорить Григорій Афанасьєв. – І їх потрібно змінювати. Ось постійно кажуть, що віддача краща при великому товарному сільгоспвиробництві. Так, і ми за це. Але на приватній основі. Насамперед, цього можна домогтися при кооперації фермерських господарств, а також при фінансуванні державою розвитку неприбуткових кооперативів. Поки що планується виділити на підтримку фермерських господарств близько 500 мільйонів гривень. З них 300 мільйонів гривень – на кредитування і 200 – на компенсацію придбаної техніки. Це, у масштабах держави невеликі гроші. Але буде фінансування, будуть і результати.
І сподіватися на це є всі підстави. Досить сказати, що у фермерів середня врожайність зернових сягає в середньому 50 – 60 центнерів з гектара, тоді як у великих сільгоспвиробників – 20 – 24 центнери з гектара. Тобто, фермери з одиниці площі одержують урожай набагато вищий. І досягається це, насамперед, за рахунок того, що вони систематично займаються збільшенням кількості гумусу у ґрунті. Зокрема, за допомогою сидеральних парів, дренажу тощо. Вони чуйно вловлюють всі науково-технічні нововведення і з успіхом застосовують їх у своїх господарствах. Це усе разом узяте дозволяє підвищувати родючість ґрунтів, а в остаточному підсумку, одержувати добрі врожаї. Отож, на мій погляд, майбутнє за фермерами.
