Чому район унікальний?
Жителі Савранського району так звикли до того, що їх оточують ліси, що протікають річки, струмки, цілющі джерела, що не надають цьому особливого значення. Але ж серед усієї цієї розмаїтості чудової природи є унікальні куточки, заповідні місця. Минулого літа довелося почути від однієї корінної жительки району такі слова: «Скільки живу, а що у нас є заповідник, і не підозрювала. З дитинства знала, що навколо нас ліс, куди ходили по гриби, там саджали картоплю. От і все».
– Який же він насправді, заповідник?
Із цим запитанням звертаюся до головного лісничого державного підприємства «Савранський лісгосп» Михайла Петровича Сірого.
– З 11 тисяч гектарів лісонасаджень, які належать державному підприємству «Савранське лісове господарство», майже 8 тисяч 400 гектарів становить заповідник загальнодержавного значення «Савранський ліс». Це найбільший за площею вододільний ліс, розташований між річками Дністер і Південний Буг. Він має дуже велике значення для виростання дуба скельного. Крім того, для цієї території характерно значне поширення багатьох видів рослин і тварин, зокрема, тут налічується 11 видів рослин, 15 видів комах, 4 види плазунів, 3 види птахів, які занесені до Червоної книги України. Заповідник входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання.
– Чи означає це, що заповідник перебуває під особливим режимом охорони?
– Звичайно. У ньому не лише встановлена особлива охорона, але й спеціальний режим відновлення і використання.
Головним завданням заповідника є збереження місць поширення багатьох видів тварин і птахів, а саме борсука, лісового кота, вечірниці гігантської, орла могильника, змієїда і багатьох інших. Серед рослин особливе місце посідають цибулина ведмежа, шафран сітчастий та інші.
Стежимо також за підтримкою загального екологічного балансу в регіоні.
Займаємося поширенням екологічних знань. Для цього тісно співпрацюємо із загальноосвітніми школами.
– 600-річний дуб теж відноситься до заповідника?
– На території заповідника «Савранський ліс» є ще два об’єкти, які належать до природно-заповідного фонду України. Це ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Слюсарівський віковий дуб», вік якого, як ви вже відзначили, досяг майже 600 років. Дерево за своїми розмірами найбільше в лісовому масиві, та й у межах усього Савранського району. Це і надає йому особливої історичної, екологічної та й естетичної цінності.
Другий об’єкт – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Гайдамацька криниця». Це стародавнє джерело серед лісу, яке, за свідченнями місцевих краєзнавців, було місцем дислокації козацьких загонів у ХVII-ХVIII століттях.
Є в районі гідрологічні пам’ятки природи місцевого значення. Джерело «Кишеве», розташоване на території Кам’янської сільської ради. А на території Дубинівської сільської ради є відоме джерело «Огруд». Обидва ці джерела мають дуже приємну на смак і багату на мінерали воду.
Також у селі Гетьманівці є парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Гетьманівський дендропарк» площею 2,4 гектара. Цей парк за кількістю зібраних порід дерев не має аналогів у регіоні. Їх налічується близько 35 різних видових форм. За історичними даними, цей парк був закладений наприкінці ХIХ сторіччя.
– Крім листяних лісомасивів і цих історичних об’єктів, напевно, чимале значення має і хвойний ліс? Адже саме за допомогою соснових насаджень у минулому сторіччі зміцнювали піщані ґрунти?
– Справді, крім ландшафтного заповідника загальнодержавного значення «Савранський ліс», на території ДП «Савранський лісгосп» є лісовий заповідник місцевого значення «Сосновий ліс», що займає близько дев’яти гектарів. Він справді має велике ґрунтозахисне і кліматорегулююче значення. На його території росте переважно сосна звичайна, береза звисаюча і акація біла.
– Господарство чимале і досить цінне. Але щоб воно стало надбанням і майбутніх поколінь, потрібно його не лише охороняти, а й примножувати. Що робиться в цьому плані?
– Цілком правильно. І цьому питанню ми надаємо особливого значення. Тільки з 2006 по 2009 роки створено 467 гектарів нових захисних лісів на землях непридатних для ріллі.
– Для створення нових лісових масивів і підсадження потрібні саджанці. Ви вирощуєте самі?
– У нас є лісорозсадник, що займає 23 гектари. Лише торік тут було вирощено понад один мільйон 300 тисяч штук посадкового матеріалу. Його використовували для лісооновлення і створення нових захисних лісонасаджень. Використовується для озеленення населених пунктів. Крім того, в усіх трьох лісництвах є теплиці, у яких вирощують посадковий матеріал декоративних рослин, що використовують для створення плантацій новорічних ялинок і озеленення. В асортименті є понад десять порід різноманітних дерев.
У Савранському районі майже 14 відсотків території займають об’єкти природно-заповідного фонду України. Це робить наш район унікальним. Для того, щоб він залишався таким і для наступних поколінь, над цим працює колектив ДП «Савранський лісгосп».
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Савранський район
Життя зимового лісу
Спить зимовий ліс, дрімають засніжені поля. Придивімося: довкруж дерев можна помітити маленькі чорні личинки. Це снігові черви.
Ліс живе. Поважно походжають нетрями у теплих рудих шубках, лисиці. А голодні вовки-сіроманці підходять аж до людських осель, в надії поживитися тваринами і птицею. Лосі, козулі, дикі кабани живляться гіллям дерев, жолудями, що збереглися під снігом. А от зайці, русаки та біляки, здається, тільки те й роблять, що нишпорять по лісу. Постійної схованки вони не мають. Удень тварини відпочивають у земляних або снігових виїмках. Там вони залягають головами до сліду. У лісових та чагарникових хащах зайці можуть ховатися серед повалених дерев.
Як правило, заєць мчить за вітром, потім повертається проти і залягає носом до вітру і свого сліду. Заєць часто вибігає на дороги для того, щоб заплутати сліди. Зайці чудово плавають, можуть ховатися в лисячих норах, причаїтись на мурашниках і пеньках.
З неабиякими труднощами зимують птахи. Їм не вистачає корму. Отож, доволі біля людських осель горобців, галок, ворон, граків. Важко знайти під снігом сніданок снігурам, омелюхам. Ці птахи чудові поширювачі багатьох видів ягідних рослин: з’їдаючи плід, вони розносять потім кісточки, зернятка далеко від того місця, де натрапили на ягоду.
У дятлів їжа доступніша: своїм міцним дзьобом вони виколупують з-під кори комах, личинок, роздовбують шишки. А шишкарі зовсім не відчувають холоду. Отож навіть взимку вони виводять пташенят.
А чи знаємо ми, де раки зимують?
А зимують вони в нірках, під корчами, у заростях. Причому самиці – поодинці, зариваючись не дуже глибоко. А самці ж, навпаки, зариваються у дуже глибокі ями. І так до самісінької весни. Потепліє – повільно виповзають уночі зі своїх схованок і починають полювати. Добре, коли довкола повно комах у водоймах. Улітку в раків вилупляться з яєчок рачки завбільшки з мурашку. Днів через десять їх можна буде побачити на клешнях мами-рачихи.
Природа – дбайлива мати. Вона дає нам простір для мрій та фантазій і водночас не терпить недбайливого до себе ставлення, не пробачає помилок.
Інна ЧУМАК, прес-секретар Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства
