Свій день народження відзначив голова Апеляційного суду Оде-ської області, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук А.В. Луняченко. Щиро вітаючи Анатолія Васильовича, ми бажаємо йому міцного здоров'я і реалізації всього того, про що він говорив в інтерв'ю нашій газеті напередодні. У словах Анатолія Васильовича, який працює суддею вже тридцять чотири роки, ключ до змін, таких потрібних країні заради її майбутнього.
– Анатолію Васильовичу, різні експерти, оцінюючи нинішню ситуацію у нашій країні, називають її часом очікувань.
– Так, люди живуть очікуванням змін, тому що будь-які вибори – це зміни. Люди сподіваються на поліпшення життя. І їхня захищеність – майнова, соціальна, захист честі і гідності – є основною. Якщо у суспільстві всі ці права людині не гарантуються, у такому суспільстві жити стає неможливо.
У нас, на жаль, зневажаються всі закони. У цьому плані відбувається регрес.
– Чи не здається Вам, що люди вже звикли до постійних і повсюдних порушень закону настільки, що його дотримання сприймається не інакше як дивний і незрозумілий феномен?
– Правильніше було б назвати це цілковитою девальвацією закону. Закон лише зрідка виконується у відношенні до простих людей, які не мають, на відміну від олігархів, можливості його обійти. Так робляться всі брехливі показники роботи правоохоронних органів, прокуратури, судів. Якщо комусь із політиків вдасться змусити суспільство жити за законом, у країні запанує порядок. Але починати треба з прикладу, який буде показувати керівництво країни. Якщо лідери виконуватимуть закон, то тоді вони одержать моральне право вимагати виконання закону від решти людей. І людям я б порадив не піддаватися емоціям, а постаратися піти назустріч владі.
Щоб здійснити такі зміни, керівництву країни потрібні інтелект і воля. Бо регрес триватиме далі, і ми як і раніше житимемо у країні, де процвітають лицемірство, свавілля і зрада.
– Анатолію Васильовичу, чи впливає на нинішню ситуацію та обставина, що сучасна Україна – це держава з дуже різною історією окремих її регіонів?
– Заперечувати, що у різних регіонах країни живуть люди з різними поглядами, традиціями, нерозумно. Але антагонізму у відносинах між людьми не було до 2004 року. Виник він завдяки зусиллям політиків.
На жаль, люди погано знають історію.
Сьогодні вміло розпалюється внутрішній конфлікт між ветеранами Радянської Армії та воїнами УПА. А корисно було б повчитися, наприклад в іспанців та португальців, де фашизм існував аж до 1974 року, як припинити непотрібні чвари.
– Зараз у суспільстві, згідно з опитуваннями, підсилюються очікування сильної влади, здатної жорсткими заходами навести лад. Чи не небезпечні подібні очікування, тому що вони змушуватимуть владу ухвалювати відповідні рішення?
– Чесно кажучи, я не в захваті від загального рівня інтелекту наших людей. Не секрет, що відстали ми від цивілізації давно. Якщо у 60-х роках ХIХ століття у Російській імперії почали скасовувати кріпосне право, то у Лондоні вже запустили метро. На початку ХХ століття при Столипіні і Вітте розпочалися реформи, які дозволили Росії за темпами розвитку перевершити інші країни. Але закінчилося це революцією. Суспільство почало жити за законами, які суперечать загальним законам розвитку. Як наслідок, розпочалося винищування найкращого, що було у народів. Нормальне життя можна організовувати лише за умов існування справжньої демократії.
– У нас же, на жаль, демократія сприймається, як вседозволеність.
– А насправді ж – це жорстке правило жити за законом, виконувати всі свої обов'язки, і, звичайно, користуватися правами.
Щодо твердої руки, то дуже важливо, щоб рука ця була людини освіченої. В іншому разі будуть допущені помилки, які дорого коштуватимуть країні.
– Анатолію Васильовичу, тільки ледачий не говорить про недоліки судів, бачачи у них чи не головну причину безладдя у країні.
– У судах розв’язуються конфлікти, породжувані суспільством, тому тут і відображається все те, що і відбувається у ньому. Парадокс полягає у тому, що сучасне цькування, обструкція судів було організовано людиною, яку суд захистив, відстояв у її боротьбі за президентський пост у державі. Перемогли дрібні особисті амбіції та інші взагалі важко пояснювані речі.
Щодо судової реформи, то як не можна побудувати комунізм в окремо взятій країні, так не можна і реформувати одну галузь у відриві від усього того, що відбувається у державі. Ми опинилися, на жаль, у такому відсталому і занедбаному стані, що реформувати, притому радикально і прогресивно, потрібно буквально все і у комплексі. Щодо правової сфери, то реформувати потрібно у комплексі не тільки судову систему, а й правоохоронні органи, знайти гідне місце прокуратурі у системі судової галузі влади, обов'язково створити незалежне від силовиків і політиків слідство. Але успіх судово-правової реформи матиме місце за умови проведення правильних реформ в економіці, соціальній та гуманітарній сферах.
