В іншій іпостасі себе не бачить
– Ви запитайте, чого вона не вміє, – шанобливо відгукуються співробітники про свого керівника Ніну Іллівну Шишкову.
І вважають, що до цього зобов'язує сама посада – директора районного Будинку культури зі стажем понад 15 років. Із тридцяти, відданих культурі.
Однак «начальницею» Ніна Іллівна не стала. Швидше – другом своїх молодших колег.
– Із розумінням ставлюся до кожного. Ціную їх, – говорить Ніна Іллівна. – Це завдяки колегам у нас напрацьований безцінний творчий досвід.
Це визнають і в області. Художній керівник Олександра Миколаївна Безродняя – талановитий режисер та постановник. Ідеї, запропоновані Шишковою, вона втілює у дуже цікаві постановки, професійні виступи самодіяльних артистів. У районі традиційні та популярні конкурси «Міс Молодість», «Міні-міс», зустрічі «Від усієї душі». Заслуженою популярністю користуються народні колективи – оркестр народних інструментів, танцювальний «Надія», театр естрадної пісні. Оркестром народних інструментів керує музикант, композитор, чудовий аранжувальник пісень для оркестру Юрій Гаваньо. До речі, у його оркестрі грає і Ніна Іллівна. На балалайці. Ніні Іллівні зобов'язаний своїм народженням і театр естрадної пісні, яким вона керує. Виступи його артистів – завжди йдуть на «біс». Один із талановитих артистів – Степан Куруч – визнаний золотим голосом Тарутиного. Талановита дівчинка Віолетта Гаваньо на Всеукраїнському конкурсі пісні «Червона рута» посіла друге місце. Ще одна – Настасія Моісей – успішно показала себе у відомому «Караоке на майдані». І зараз йде суворий відбір до театру молодих голосів.
Без участі театру естрадної пісні не обходиться жоден районний захід. Зокрема – Бессарабський ярмарок, який здобув велику популярність. На знак подяки, діти усіх культпрацівників, які брали участь у заходах ярмарку, відпочили у оздоровчому центрі «Буревісник».
– Районне керівництво, відділ культури на чолі з начальником Іванною Данилівною Деде завжди йдуть нам назустріч, – говорить Ніна Іллівна. – Провадимо конкурс – на 20 – 30 призів гроші обов'язково виділять. Потрібна апаратура – купують.
Сьогодні у відремонтованому Будинку культури гарна світломузика, чудові костюми для народних колективів. Така увага районної влади допомогла свого часу зберегти усі 33 сільські клубні установи. Але проблеми все ж таки є.
Свої претензії працівники культури звертають до держави. Обділяє вона їх у оплаті праці – насиченої, ненормованої. Сьогодні їхні зарплати більш ніж скромні. І лише тому – принаймні, – молодь працювати до клубів не йде. Тим часом, нинішній склад культпраціників старіє. Це вже переважно пенсіонери, або люди передпенсійного віку. А підуть вони – ці поважні, шановані, заслужені фахівці – хто прийде їм на зміну? І чи прийде?
– Назріває серйозна проблема збереження цієї системи, – висловлює свою заклопотаність Ніна Іллівна. – Ми, щоправда, чекаємо на зміни. Але не пасивно. Працюємо!
Заходів Будинок культури провадить багато. Його фахівці виїжджають до сіл, надають методичну та практичну допомогу на місцях. Успішно проведено атестацію клубних установ. Сьогодні усі вони, серед них і 15 сільських будинків культури, працюють стабільно.
Заступник голови Тарутинської районної ради Віра Іванівна Денисова (ще недавно – начальник райвідділу культури) дає коротку, але високу оцінку Шишковій:
– Людина на своєму місці.
Та й сама Ніна Іллівна в іншій іпостасі себе просто не уявляє.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», Тарутинський район
Ось такі вони, наші сучасниці…
Якось прийнято ніжною і принадною вважати жінку, коли вона в довгій сукні. Проте працівниці Савранського РВМВС яскравий приклад того, що жінка і в однострої може бути привабливою і жіночною.
Не раз доводилося чути від обивателів, що жінка в армії чи міліції не може бути добрим фахівцем. Мовляв, то не жіноча справа. Начальник РВМВС у Савранському районі Вадим Лісниченко спростував цю думку:
– Наші дівчата у своєму професіоналізмові не поступаються чоловікам. Як показала практика, жінки терплячіші, стриманіші, та й теоретичні знання вони опановують ретельніше. Олена Сергіївна Кравець з перших днів роботи у відділі на посаді слідчого зарекомендувала себе якнайкраще. Тепер плануємо дати їй досить відповідальну ділянку – працюватиме старшим інспектором сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Наталя Андерсон займається кадровою роботою. Тут не витримує навантаження жоден чоловік, адже на цій ділянці потрібна особлива увага та пильність.
Наталя Підгородецька працює старшим інспектором щодо режиму секретності. На цій досить відповідальній посаді довела, що вона не тільки добрий фахівець, а й серйозна, дуже відповідальна людина.
Алла Тімановська на посаді слідчого за кілька місяців розслідувала близько десятки справ. Хочу зазначити, що така оперативність навіть досвідченим оперативникам не завжди до снаги.
Ось такі вони, наші сучасниці: гарні і стримані, розумні і витривалі, мужні і водночас дуже жіночні.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Савранський район
Робота і турботливі діти – запорука довгого життя
Степанида Мойсеївна Цуркан – найстарша жителька молдавського села Точилового Ананьївського району. Торік першого липня їй виповнилося 99 років. Не лише прожитими літами багата Степанида Мойсеївна, вона – мати-героїня, яка народила, виростила і виховала 10 діточок. І коли збирається вся її рідня, а це майже півсотні дітей, онуків, правнуків і праправнуків, серце Степаниди Мойсеївни мліє від щастя і радості за свій великий рід. Лише шкодує, що її чоловіка Терентія, який пройшов фінську і Другу світову війни, немає поряд...
Вона була третьою дитиною у незаможній родині селян Мойсея Івановича і Олени Олександрівни з села Липецького, нині Котовського району. Невдовзі з’явилося на світ і ще шестеро її братів і сестер, яких маленька та проворна Степанида, яка сама ледь сп’ялася на ноги, допомагала батькам доглядати. А з 10 років вона стала повноцінною помічницею і трудилася в полі нарівні з дорослими. Сапала та проріджувала посіви кукурудзи, буряків та соняшника, доглядала городину, в’язала снопи на жнивах. Одним словом, не боялася жодної роботи. Працювала завзято, з піснею. Працьовиту, веселу та метку дівчину сватали багато хлопців, але вона серцем прикипіла до красеня Терентія Цуркана, за якого і вийшла заміж. Десять діточок виростило і виховало працьовите подружжя. Правда, довелося пережити їм на своєму віку чимало горя і бід: колективізацію, голодомори, війни, окупацію та поневіряння. Але, слава Богу, все минулося, а за важкою колгоспною працею та сімейними клопотами минуло і все життя.
– Мій чоловік Терентій Іванович прожив лише 81 рік, а я ось топчу ряст уже сотий рік, сімдесят з них – у селі Точиловому, – почала розповідь про своє життя Степанида Мойсеївна. – За свій вік добряче натрудилася і знаю всі горбики тутешніх полів. Щодня руки сверблять, просять роботи, а я вже не можу й сапи підняти. Другий рік зовсім не працюю, лише інколи віника в руки візьму, щоб подвір’я підмести. А шкода, бо не хочеться бути для когось тягарем. На щастя, маю хороших дітей. Вирішила доживати свій вік у рідному селі біля своєї найменшенької – Надії.
Степанида Мойсеївна не єдина довгожителька у своєму роду, її мати також прожила майже сто років, а їхні прадіди жили ще більше. Особливих секретів свого довгого життя С.М. Цуркан не знає. Каже, що, мабуть, завдяки праці та дотриманню нехитрих заповідей Святого Писання вдалося прожити цілий вік. Не довелося їй розкошувати, тому харчувалася родина суто національними молдавськими стравами: мамалигою, плачиндами, голубцями тощо. А зі спиртним бабуся не дружить з юності. Коли торік, на день святкування села, Точилівський сільський голова Олександр Цуркан разом з подарунками вручив Степаниді Мойсеївні ще й пляшку горілки, довгожителька зауважила, що використає її на розтирання.
Шанують в селі та районі довгожительку С.М. Цуркан і щовесни 8 Березня навідуються до її оселі, щоб привітати матір-героїню з чудовим жіночим святом, побажати здоров’я і довгого віку.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей», Ананьївський район
