Справи йдуть добре, коли усе – поруч
У минулому році за результатами обласного конкурсу на кращий санітарний стан серед населених пунктів північних районів області рішенням обласної комісії серед переможців було названо Олексіївську сільраду, нагороджену легковим автомобілем «жигулі».
Тут одними з перших у районі, з метою економії, у спорудженому будинку сільради під одним дахом розмістили всі необхідні соціальні служби. Тепер не потрібно іти в один кінець села, щоб потрапити на прийом до фельдшера, потім у другий, щоб вкинути до поштової скриньки листа. Все поруч: і пошта, і ФАП, і кабінет дільничного.
Тепер у сільського голови Володимира Сметани є можливість за лічені хвилини разом з фахівцями за необхідності побувати не тільки на околиці Олексіївки, але й у сусідніх населених пунктах, які входять до складу сільради.
Анна СТЕПАНОВА,власкор «Одеських вістей», Котовський район
Годинник від губернатора
Уперше Олег Маймескул почав працювати на жнивному полі шестикласником. Тоді й дозволили йому потримати кермо потужного степового корабля. Потім підліток разом із старшим братом Максимом опановував нелегку комбайнерську науку в досвідченого механізатора, знаного на весь район, Віктора Васильовича Москаленка.
А коли ж Максимові дозволили самому управляти «кейсом», то він узяв собі в помічники Олега. Отак і жнивували два брати Маймескули у «Світанку». Причому працювали не гірше від інших. Ще б пак! Адже старалися не підвести батька, директора ПСП «Світанок» В.Ф. Маймескула, щоб ніхто не зміг дорікнути, мовляв, у синів низькі намолоти. А збирати у господарстві було що, адже зернові і технічні культури щорічно займали тут приблизно 3000 гектарів.
Неодноразово комбайновий екіпаж Максима та Олега Маймескулів входив до трійки призерів, вони намолочували найбільше зерна. Трудилися самовіддано – від роси до роси. Додому ж поверталися, коли у вікнах світилося світло. Світилося й у Маймескулів. Мати чекала на своїх синів.
– Заждіть хвилиночку, я зараз до борщу ще сметанки принесу, – метушилася біля хлопців Людмила Михайлівна.
Коли ж сини лягали спати, мати ще залишалася біля столу. До неї підходив чоловік і ніжно обнімав за плечі. Потім виходив у двір – долали думки про господарство, про синів, які пішли його стежкою, обравши нелегку хліборобську професію.
Старший, Максим, закінчив агрономічний факультет Одеського державного аграрного університету. На п’ятому курсі цього ж факультету й молодший Олег. Професор, завідувач кафедри рослинництва цього ж навчального закладу Віктор Якимович Щербаков високо оцінює знання та здібності свого студента Олега Маймескула і вважає, що у того велике майбутнє, бо не уявляє свого життя без землі, роботи на ній, причому творчої.
…Коли почало сіріти, Віктор Федорович сказав дружині:
– Треба будити хлопців.
– Та хай би ще трохи поспали, натрудилися ж за день.
– Ні, коли взявся за гуж… Тож хай беруться до роботи, щоб не пасли задніх…
Уже п’ять сезонів Олег самостійно водить потужного «кейса». Під час минулорічної жнивної кампанії він видав із бункера свого комбайна 1756 тонн зерна. Бували й такі дні, коли досягав рекордних намолотів – по 200 тонн.
Добре потрудився О.В. Маймескул у минулому році й у господарствах Тернопільської області, де допомагав збирати кукурудзу. Там він своїм «кейсом» намолотив 1000 тонн зерна.
Невтомний труд цього молодого землероба не залишився непоміченим. Так, з нагоди Дня працівників сільського господарства голова облдержадміністрації нагородив Олега Маймескула іменним годинником. Заслужена нагорода!
…Пригадую, торік зустрічався з Олегом на жнивному полі. Розмовляли про життя-буття, про навчання в університеті, про те, як у пору літніх канікул він жнивує у рідному господарстві. Коли ж розпрощалися, то Олег сів за кермо, увімкнув швидкість і потужний «кейс» плавно рушив у степ. А назустріч йому низько вклонялася і шуміла буйним колоссям пшениця…
Іван ТРЕГУБЕНКО, Ширяївський район
