Фельдшером Наталією Володимирівною Лесик репрезентований увесь медперсонал ФАПу у селі Полєзному Великомихайлівського району.
Н. Лесик – жінка незамінна. Вона надає першу допомогу, робить уколи, щеплення, ставить крапельниці, вправляє грижі, лікує дітей та «сердечників», приймає пологи. Ваги для зважування дітей не застоюються. Малят тут з кожним роком усе більше, є родини, де по 8 і навіть 9 дітей. Чимала частка нинішнього юного покоління села у буквальному розумінні пройшла через її руки.
Формально робочий день у ФАПі починається з 8.30. До першої години дня йде прийом. А потім Наталя Володимирівна починає обходи хворих, пенсіонерів, яким важко вставати та самостійно йти до медпункту – єдиного на усі 7 сіл, об'єднаних Полєзненською сільрадою. Її нерідко будять вночі: адже загострення та напади в людей відбуваються поза графіком, святами та вихідними. Буває, Наталя Володимирівна встигає заготувати овочі на борщ, а доварює його, коли вже настав час лягати спати.
Проте, вона весела та привітна. Радіє тому, що в її закладі достатньо медикаментів та перев'язувального матеріалу. У Н. Лесик лише одне прохання: про виділення в її господарство мопеда. Велосипед, даний їй 5 років тому, не розв’язує роз'їзної проблеми. Іноді фельдшер будить свого чоловіка, і чоловік супроводжує Наталю Володимирівну, розуміючи, що відмовити хворому вона не може.
І ще одна мрія: щоб у приміщенні ФАПу було тепло. Санітарка по-дідівськи палить грубку дровами та вугіллям, а до магістрального газопроводу усього 3 метри. Влада обіцяє провести газ у приміщення ФАПу, і місце для встановлення агрегата-обігрівача знайшли. Лише грошей на здійснення задуму немає. І коли будуть – невідомо.
