Два дні народження на Благовіщення
7 квітня, на Благовіщення, Одеський академічний український музично-драматичний театр відзначив одразу дві річниці. Перша – день народження видатного актора, режисера Василя Степановича Василька, чиє ім'я носить театр. І ще одна дата – день народження заслуженої артистки України, живої легенди театру Станіслави Михайлівни Шиманської. Станіслава Михайлівна віддала сцені 75 років свого життя, створивши цілу галерею яскравих незабутніх образів.
У житті Василя Василька був не один театральний колектив, який претендував на те, щоб носити його ім'я. Але саме Одеса стала для режисера містом, яке подарувало йому щастя та муки творчості, містом, до якого він неодноразово приїжджав, залишав його і знову повертався.
На Одеській українській сцені Василь Василько здійснив 30 постановок. Серед них українська, російська та світова класика, а також сучасні п'єси, у яких він виступав не лише як режисер, але і як драматург. Вистави Василька увійшли до золотого фонду усього національного театру України.
У день народження Василя Степановича Василька на Одеській українській сцені пройшла вистава "Кайдаші" – сімейна хроніка у 2-х частинах за мотивами повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я". Автор інсценівки та режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України К. Пивоваров.
Наш кор.
Століття – не межа
Цими весняними днями 100-річний ювілей відсвяткувала уродженка с. Заводівки Дарія Григорівна Галат. Це не просто ювілей, в якому вмістилася ціла епоха – це велике, багате й різноманітне життя, сповнене щастя і горя, достатку і злиднів.
Ювілярку відвідали заступник голови районної ради В. Поліщук, завідувачка організаційного відділу райради О. Лопушинська, Заводівський сільський голова Н. Рахнянська, депутат районної ради Л. Антошенко. Гості з теплими вітаннями вручили квіти і подарунки від райради і сільради. До них долучилися депутат райради С. Васильєв, керівник АФГ «Сатурн» С. Богоміл та голова первинної ветеранської організації М. Корінь.
Гості поспілкувалися зі старенькою та рідними, які її доглядають – онукою Ольгою Павлівною Варчук, її чоловіком Олександром Володимировичем, правнуками Оксаною та Сергійком.
Дарія Григорівна з тих людей, які творили історію не лише власного життя, а й свого покоління.
Народилася наша героїня в селянській сім’ї, де виховувалося п’ятеро дітей. Батько загинув на війні. Д.Г. Галат пам’ятає ті страшні роки горя, бідності, труднощів… Як забирали корівку, що була годувальницею для її діточок… Згодом стало трішки легше. З війни повернувся чоловік.
– Тяжко працювали, як чорні воли, – згадує бабуся. Доводилося виконувати різну роботу.
Все своє життя вона віддала дітям, постійно намагалася заробити на хліб. Час минув, як ото вода збігає…
Вона не втратила почуття гумору і тепер, у затишному сімейному оточенні зустріла своє 100-річчя. Незважаючи на поважний вік, Дарія Григорівна має хороший зір, добру пам’ять. Щоб не відставати від життя, охоче дивиться телевізор. Найбільшим скарбом та втіхою для старенької є п’ятеро внуків, шість правнуків і два праправнуки. Щодня то гуртом, то поодинці відвідують бабусю, гомонять з нею, допомагають. Життя триває й за віковою межею…
Наталія МОТОВИЦЬКА, Березівський район
