Світська хроніка
Золотий голос втрачає вагу
На які тільки жертви не пішов «золотий голос» Росії задля того, щоб його належно оцінила кохана Оксана Фьодорова. Микола Басков вдався не тільки до строгої дієти, а й захопився фізичними вправами. Тож завдяки спеціально підібраній дієті йому вдалося скинути більше восьми кілограмів за місяць. Оточуючі помітили, що артист навіть став виглядати молодшим за свої роки.
Підтягнутий 33-річний Микола разом з Оксаною нещодавно завітали на московський іподром, куди щорічно приходять любителі коней та представники світського кола. Микола ні на хвилину не випускав з уваги свою кохану; ця пара затьмарила всіх.
Серенада для першої леді
Сер Пол Маккартні і президент США Барак Обама заспівали легендарну пісню Бітлз «Mішель». Обама підспівував Маккартні, дивлячись на дружину, яку також звати Мішель – так що пісня бітлів несподівано перетворилася на серенаду.
Концерт відбувався у Білому домі і був присвячений присудженню легендарному музикантові премії за «особистий внесок у справу перетворення популярної пісні на музичний інструмент культурного взаєморозуміння».
Підготовлено за матеріалами інтернет-сайтів
Діти України
Довіра до юних талантів
Не зовсім звичайний концерт напередодні Міжнародного дня захисту дітей відбувся в актовій залі ізмаїльської дитячої школи мистецтв. На концерті відомому міському колективу – ансамблю «Натхнення» – вперше солювали юні скрипалі, вихованці керівника ансамблю – заслуженого діяча мистецтв Республіки Молдови Олени Дмитрієвої.
У дітей не вдавалося добре. Але глядачі з розумінням поставилися до кожного виступу, підтримуючи оплесками учнів 3-го і 4-го класів ДШМ Ніколетту Полікутіну, Роберта Хачатряна, Артема Бойка.
– Гадаю, досягнуто головної мети: діти відчули ту високу відповідальність, яка необхідна солістові, котрий бажає стати справжнім музикантом, опанувати всі секрети гри на скрипці – сказала Олена Дмитрієва. – У той же час відчули і високу міру довіри до них. У концерті взяла участь і наша випускниця Женечка Крапивіна. Вона після випуску далі навчається в Одеській музичній школі імені Столярського. Плануємо і далі практикувати такі виступи. Причому не лише на малих сценах, але й на великій, – у міському Будинку культури.
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»
Виставки
Варіації Миколи Прокопенка
Виставку творів «Романтика Півдня» відомого одеського художника Миколи Прокопенка розгорнуто у виставкових залах Одеського музею західного і східного мистецтва (вул. Пушкінська, 9). Це понад 50 нових живописних полотен, виконаних упродовж 2009 року.
Микола Прокопенко завжди впізнаваний. Він виробив свою глибоко індивідуальну стилістику малярства, витоки якої у модерністичному експериментаторстві молодого покоління митців 1980-х років. Неповторна живописна мова художника: пастозний, майже матеріально-дотичний, як на мозаїці чи керамічному виробі колір; створення із узагальнених напівабстрактних плям емоційно-насиченого середовища, яке пронизують чорні смуги тіні й білі промені південного сонця. Цей потік дематеріалізує фігури, робить їх складовою природи, космосу, вираженням біоенергетичних потоків, які в сукупності складають неповторність цього життєдайного світу. Язичницький, пантеїстичний світ митця знаходить своє найвище вираження в жіночих образах. І в картинах вони підвладні невпинному плину життя: із юних легкокрилих істот перетворюються з часом у зрілих і прекрасних в своїй чуттєвості цілком земних створінь. Нова серія творів Миколи Прокопенка цілком присвячена жінці. Митець опоетизовує певний жіночий тип чуттєвої, чистої в своїй наготі, часом не позбавленої еротики міщаночки, «жінки-кішечки» (вислів Огюста Ренуара), яка, втім може несподівано явитися в подобі гордої цариці ночі («Свічка») чи таємничої незнайомки («Ранок дівчини»).
Значне місце посідають роботи з пляжними мотивами («Білий Ланжерон», «Пляж Ланжерон»), який дає узагальнений образ Півдня. Прокопенко звертається до зображення великих білих куль при вході. Автор інтерпретує їх метафорично, як джерело світлої енергії, чогось стабільного й вічного, як форми спокою, біля якої, ніби в материнському лоні, затишно приникла жіноча постать.
До речі, цьогоріч Миколі Прокопенку виповнюється 65 років. Але, як бачимо, він не збирається підбивати підсумки творчості, явивши на суд глядача твори одного щасливого і романтичного року, поєднані в одній експозиції. Вони звучать як ода радості сонцю і життю.
Виставка відкрита до 20 червня з 10.00 по 18.00, вихідний – середа.
Володимир КУДЛАЧ
Домінують біло-блакитні тони
ГарнимподарункомдлябілгороддністровцівсталаперсональнавиставкановихробітчленаНаціональноїспілкихудожниківУкраїниПоліниЗіновєєвої, якапройшлауміськомуарт-салоні«Ексклюзив». Шанувальники живопису, її колеги одностайно відзначили величезні зміни, які відбулися у творчості молодої художниці.
Останнім часом Поліна Зіновєєва, яка закінчила Білгород-Дністровську художню школу, живе в Одесі. Раніше в її творчості переважала тема рідного прадавнього Акермана. Сьогодні ж, однією із основних тем стали одеські будинки та вулиці, пам'ятки архітектури та пляжі, з домінуванням біло-блакитних тонів.
У новій інтерпретації улюблених мотивів художниця репрезентувала на суд глядачів дивовижні за кольоровим рішенням полотна, зокрема, урбаністичні – «Прогулюючись Пушкінською», «Весна», «Старі стіни», «Закоханий натюрморт», «Прогулянка у вересні», «Муза», «Бегемот», «Августівки», «Натюрморт із ніжками».
Багато із раніше написаних картин залишилися на батьківщині, у приватних колекціях. Деякі колекціонери високо оцінили роботи Поліни Зіновєєвої, повізши їх до близького та далекого зарубіжжя, зокрема, до Ізраїлю, США, Канади.
Відповідаючи на запитання кореспондента «ОВ» про те, що найбільше сприяє натхненню, Поліна Зіновєєва сказала:
– Безумовно, це враження від поїздок до Криму, Дунайських плавнів, інших мальовничих місць. Часом же бідність степового пейзажу – це величезне значеннєве наповнення для чергового полотна. Як правило, після цього настає час інтенсивного творення начерків, багатьом із яких судилося стати картинами.
Тетяна АЛЕКСЄЄВА
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009.
Т.В. Розе
В чужом глазу сучок видим, а в своем и бревна не замечаем
О том, кто у окружающих замечает мелкие недостатки, а у себя и больших не видит.
Судиться о чужих грехах мы все мастера. В чужом глазу сучок видим, а в своем и бревна не замечаем.
В.И. Немирович-Данченко. «Драма за сценой»
Вашими бы устами да мед пить
Говорится в ответ на добрые пожелания или предсказания
– Что будет из всего этого, трудно еще сказать. Но гений века, сила вещей – этот главный архитектор – работает без устали над всем… Время возьмет свое…
– Вашими да устами мед пить! Вашими! – вставая из-за стола, сказал Вечереев.
Г.П. Данилевский.
«Девятый вал»
Взялся за гуж, не говори, что не дюж
Взялся за дело, делай его и не жалуйся.
Гуж – одна из частей конской упряжи, служащая для управления лошадью. За гуж берутся, когда приступают к какому-либо делу.
Кабы не стыдно было, воротился бы прямо к тебе, ни строчки не написав. Да нельзя, мой ангел. Взялся за гуж, не говори, что не дюж – то есть уехал писать, так пиши же роман за романом, поэму за поэмой.
А.С. Пушкин. Письмо Н.Н. Пушкиной, 19 сент. 1833 г.
Видит око, да зуб неймет
Хотелось бы что-то получить, но нет возможности это желание осуществить.
Оком в старорусском языке называли глаз.
А кисти сочные,
как яхонты горят.
Лишь то беда, висят они высоко.
Отколь и как она
к ним ни зайдет,
Хоть видит око,
Да зуб неймет.
И.А. Крылов. «Лисица и виноград»
Цікаві бувальщини
(З життя видатних людей)
О.В. Суворов
1729 – 1800
Зайвий винахід
Полководець Суворов був особисто знайомий з самоуком-винахідником Кулібіним. Якось він звернувся до нього з жартівливим проханням:
– Послухай, Іване Петровичу, я хочу замовити тобі килим-самоліт.
– Таке замовлення буде зайве, ваша світлість, адже ви і без нього всюди швидко літаєте! – відповів винахідник.
Важка ноша
Суворов мав звичку з’являтися на офіційні прийоми при всіх своїх орденах.
На одному з прийомів до нього підійшло кілька дам, чоловіки яких заздрили Суворову.
– Ой, Олександре Васильовичу! – вигукнули вони. – Ви такий кволий, а на ваших грудях стільки тягаря! Адже вам важко?
– Боже, як важко! Ой, як важко! – сказав Суворов. – Вашим чоловікам не під силу.
«Змилуйся боже,
як добре!»
Поет Державін часто оспівував подвиги Суворова. Незадовго до смерті генералісимуса Державін відвідав його.
– Яку ж ти мені епітафію напишеш? – запитав Суворов.
– Мені здається, що багато слів не потрібно, – відповів поет. – Досить сказати: «Тут лежить Суворов».
– Боже мій, як добре! – вигукнув полководець.
Запропонований Державіним напис і був висічений на гробниці.
Йосиф Гайдн
1732 – 1809
«Пророцтво»
До старого віденського капельмейстера прийшов молодик і, простягнувши конверт з листом від свого вчителя музики, соромливо попросив навчити його контрапункту.
Капельмейстер розірвав конверт і прочитав: «Продавець цього – нікчемний фантазер, який вбив собі в голову, що може зробити переворот у музиці. У нього зовсім немає таланту. І він, звичайно, за все своє життя не створить нічого порядного. Ім’я його Йосиф Гайдн».
«Я цілком задоволений!»
Капітан одного судна далекого плавання прийшов до композитора й запитав:
– Ви пан Гайдн?
– Так, – відповів композитор.
– У такому разі, – сказав капітан, – прошу вас написати марш для моїх матросів, щоб трохи підбадьорити їх. Я заплачу вам тридцять гіней, але марш я маю одержати сьогодні ж, бо завтра відпливаю до Калькутти.
Гайдн погодився, і капітан пішов. Композитор сів за рояль, і за чверть години марш був готовий. Вважаючи, що така праця не варта тридцяти гіней. Гайдн створив ще два марші, щоб дати можливість капітанові зробити вибір.
Капітан прийшов на світанку.
– Чи готовий мій марш? – питає він.
– Так. Ось він, – відповів Гайдн.
– Будь ласка, програйте мені його. Гайдн сів за рояль, і поки він грав, моряк відрахував тридцять гіней, поклав їх на рояль. Потім узяв ноти і швидко пішов. Гайдн кинувся за ним.
– Пождіть! – гукнув він. – у мене є ще два марші, кращі за ці. Вертайтесь і послухайте їх.
– Я цілком задоволений. – сказав капітан і швидко пішов.
– Я вам подарую їх, – кричить Гайдн.
Та моряк був уже далеко.
А коли композитор послав ці два марші йому на корабель, той повернув їх з написом: «Я цілком задоволений».
