Світська хроніка
Ван Дамм хоче жити в Україні
– В Україні я вільно хожу по крамницях. Коли надіваю окуляри, мене взагалі не впізнають. Хочу купити тут квартиру. Можливо, навіть одружуся, – розповів актор.
Ван Дамм уже був одружений п’ять разів. Має двох синів і доньку. Кажуть, у нього роман із 22-річною Оленою з Кривого Рогу. На його прохання вона навіть пофарбувалася. Стала брюнеткою.
У Києві Ван Дамм живе близько півроку і готується до зйомок бойовика «Вежа».
Багатодітний Оскар
36-річний Оскар Кучера став батьком учетверте. Для Кучери ці пологи стали особливими: у нього вперше з’явилася донька.
– Я дуже радий, – зізнався Оскар. – Малу ми назвемо Алісією.
Історія кохання Оскара та його дружини Юлії дивовижна. Так, першу дитину Юля народила таємно від щасливого тата й зізналася йому в цьому тільки після того, як вони, нарешті, офіційно оформили свої стосунки.
Хочу одружитися
Родіон Газманов, нарешті, дозрів до шлюбу. Велелюбного сина Олега Газманова не раз помічали в компанії дівчат модельної зовнішності, і от, він зробив вибір.
Цього разу його обраницею стала 20-річна Анжеліка. Вона працює менеджером в торговельній фірмі.
– Це моя наречена, – відрекомендував Родіон дівчину. – Мені скоро 30 років стукне. Набридло ходити холостяком.
Родіона не бентежить десятирічна вікова різниця. Проте наскільки серйозні його наміри, залишається тільки гадати.
Ледве не осліп…
У Діми Білана сталася неприємність на зйомках спільного кліпа із західною співачкою Анастейшею.
– Кліп знімали майже добу, Діма несподівано почав скаржитися на зір, – розповіли члени знімальної групи. – У нього запаморочилося в голові, все попливло перед очима.
Білана відвезли до клініки, де з’ясувалося, що співак отримав сильний опік сітківки від яскравого світла софітів. Якби не своєчасне втручання медиків, то співак міг би осліпнути.
Презентація
«Будь-яке місто світу могло б пишатися таким минулим»...
Презентація книжки «Что было на месте Одессы» відбулася у Золотій залі Одеського літературного музею. Її автори – нині покійний Володимир Петрович Романюк, який протягом багатьох років був дуже активним діячем Одеського земляцтва, і професійний археолог, історик культуролог Іван Тихонович Черняков.
– Яким чином Україна відноситься до Трипілля поки що питання відкрите. А от те, що ми маємо найбезпосередніший стосунок до дуже давньої кіммерійської культури, наша територія є, по суті, її центром, давно науковий факт, але чомусь про це знають небагато людей, – заявив президент міжнародної громадської організації «Одеське земляцтво» Валентин Симоненко, який надав реальну допомогу у публікації книжки.
Своєрідність цього видання у тому, що автори, ґрунтуючись на численних джерелах, наукових історичних та археологічних даних, занурюють читача у глибину століть і тисячоліть історії цивілізацій. Простою і зрозумілою мовою вони розповідають про джерела зародження людського суспільства, про різні субетноси, які існували на території сучасної Одеси та Одеської області.
– Книжка досить актуальна і у політичному значенні, – відзначив Валентин Костянтинович.– Сьогодні, коли говорять про те, що Україна розколота на дві, а то і більше частин, книжка дозволяє зрозуміти і розібратися у джерелах цих непорозумінь. Політикам та інтелігенції непогано було б з нею ознайомитися, щоб не загострювати, а навпаки, спробувати згладити ті кути, які сьогодні існують.
Це друга презентація книжки. Перша відбулася два місяці тому у київському Будинку письменника. І одразу прозвучали зауваження, що стосуються місця проведення. Тому організатори вирішили приїхати до Одеси й ще раз провести презентацію.
– Я працював над цією книжкою с 1959 по 1990 рік. Будучи студентом Одеського державного університету, брав участь у багатьох розкопках на території Одеської області, – говорить Іван Черняков. – Ми копали в Усатовому, Чорноморці, на території інституту Таїрова знайшли поселення ХV століття до н.е. В Аркадії… От на Приморському бульварі виявлено поселення давніх еллінів. Будь-яке місто світу могло б лише пишатися такими знахідками, таким своїм минулим… Одеса лежить на всіх ступенях развитку історії людства. Та ніхто не склав їх докупи.
На запитання про те, що було найскладнішим для авторів книжки, Іван Тихонович відповів: « Її публікація».
Кожен з присутніх у літературному музеї зміг одержати у подарунок книжку з автографом автора.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
Виставка
Картини і аромати 50-х
В Одеському обласному художньому музеї відбулося урочисте відкриття фестивалю мистецтв «Біла акація». Організатори – Одеська громадська палата і арт-центр «Кандинський».
За словами директора арт-центру Ганни Глазової, мета цього культосвітнього проекту – дати можливість одеситам згадати, а молоді – пізнати настрій одеситів 50-річної давнини. Для цього в музеї відкрито виставку, яка складається із трьох частин. Це – картини одеських художників середини ХХ століття, котрі принесли Одесі світову славу; флакони з ароматичними сумішами, створені художником аромату Євгеном Лазарчуком і покликані викликати асоціації з часом написання картин; виставка наданих колекціонером Анатолієм Петровим флаконів від парфумів, якими користувалися у ті часи, – переважно, радянських, але є в експозиції і французькі.
У межах фестивалю також відбуваються майстер-класи та екскурсії для дітей і дорослих, за допомогою яких одесити можуть ознайомитися з таємницями створення парфумів і ретро-модою середини минулого століття, і навіть навчитися самим створювати композиції ароматів. Фестиваль завершиться 21 червня.
Олена Корольова
Цікаві бувальщини
(З життя видатних людей)
Вольфганг – Амадей Моцарт
1756 – 1791
Взаємні поради
Коли Моцарт у семирічному віці давав концерти у Франкфурті-на-Майні, до нього підійшов хлопчик років чотирнадцяти и сказав:
– Як ти чудово граєш! Мені ніколи так не навчитись…
– Чому? Адже ти зовсім дорослий. Спробуй, а якщо не вийде, почни писати ноти.
– Я пишу… вірші…
– Це теж дуже цікаво. Писати гарні вірші, мабуть, ще важче, ніж створювати музику.
– Та ні, зовсім легко. Ти спробуй…
Співбесідником Вольфганга Моцарта був юний Вольфганг Гете.
Геніальна пам’ять
Коли Моцарту було чотирнадцять років, він прибув до Рима і пішов у собор святого Петра. Там на органі виконувався один з творів церковної музики, ноти якого папський двір зберігав у суворій таємниці. Повернувшись додому, Моцарт записав напам’ять усю музику. Через багато років було порівняно запис Моцарта з оригіналом нот. Виявилось, що композитор не зробив жодної помилки.
Неможливе виконання
Молодий Моцарт якось вирішив пожартувати з свого вчителя – композитора Гайдна.
– Я написав таку музичну п’єсу, яку ви не зможете виконати, – сказав він.
Узявши ноти, Гайдн сів до рояля.
– Але ж тут обидві руки повинні виконувати складні пасажі на протилежних кінцях клавіатури саме тоді, коли треба взяти кілька нот посередині. Таку музику неможливо виконати. Моцарт усміхнувся, сів до рояля і, граючи п’єсу, взяв ці ноти носом.
Як пишуться симфонії
Один юнак запитав Моцарта, як писати симфонію.
– Ви ще надто молоді. Чому б вам не почати з балад? – сказав Моцарт.
Юнак заперечив:
– Але ж ви почали писати симфонії, коли вам ще не було й десяті років.
– Так, – відповів Моцарт, – але ж я нікого не розпитував, як їх треба писати.
Менует за кілька хвилин
На одній з вулиць Відня якийсь чоловік звернувся до Моцарта по допомогу. Моцарт хотів щось дати, але при ньому не було грошей. Тоді він покликав прохача з собою до кав’ярні, витяг з кишені папір і за кілька хвилин написав менует. Віддав цей твір прохачеві разом з листом і порадив звернутись до видавця. Чоловік одразу пішов за вказаною адресою, не дуже вірячи в успіх. Та як же він був вражений, коли видавець одразу ж дав йому за менует п’ять золотих.
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009. Т.В. Розе
Вор у вора дубинку украл
Мошенник мошенника перехитрил
– А кто же, по-вашему, виноват?
– А по-моему – оба виноваты…
Вор у вора дубинку украл, вот и завели суд.
Д.Н. Мамин-Сибиряк. «В горах»
Воробьи торопились, да маленькими уродились
Излишняя поспешность может испортить все дело
– А ты не торопись, воробьи торопились, да маленькими уродились! – Дедушка малость струхнул, но хорохорился. – Слушай вот.
Ю.М. Нагибин. «Бабье царство»
Вот тебе бог, а вот и порог
Говорится тому, чье присутствие в доме нежелательно
В крестьянских избах иконы висели в красном углу и, как правило, напротив входа. Когда хозяева хотели кого-либо выпроводить из своего дома, то произносили вышеприведенную пословицу и указывали ему на дверь.
– Что ты такое мне говоришь? – спросил значительно Наум.
– Пошел вон отсюда: вот что я тебе говорю. Вот бог, а вот порог… понимаешь? А то худо будет!
И.С. Тургенев. «Постоялый двор»
