Конкурс
Красуня і… капуста
Дванадцять маленьких красунь Ізмаїльського району блиснули своїми талантами в конкурсі за звання «Міні-міс Ізмаїльщини-2010». Для проведення цього заходу, який організував і провів районний відділ культури і туризму, була надана сцена Будинку культури селища Суворового. Після капітального ремонту – це одна з кращих сцен у районі.
Дівчатка з усіх сил старалися продемонструвати свої таланти і можливості під час конкурсів «Знайомство», «Музичний», «Реклама», «Дефіле». А у підсумку суворому журі було дуже нелегко визначити – хто ж, так би мовити, «найсильніша ланка».
Здавалося б, треба дати перше місце красуні із Старої Некрасівки, чотирирічній Маргариточці Армаш. Вона, незважаючи на свій вік, трималася на сцені дуже гідно. Але ж не менш успішно виступили Настуся Вишинська з Броски та Аміна Матвієнко з Першотравневого. А як зачарувала всіх семирічна Даніелла Істраті з Утконосівки! Як справжня бессарабка, відрекомендувала себе трьома мовами – молдавською, російською та українською. А як оригінально рекламувала, здавалося б, такий всім відомий в ужитку овоч, як капусту. Виявляється, мешканці її села у своїх теплицях вирощують не лише помідори, але і цей дуже корисний овоч. Мені довелося спостерігати, як члени журі записували рецепти використання капустяного листя – виявляється, вони придатні не лише для борщу або відомих бессарабських голубців, але можуть і головний біль знімати і багато в чому іншому згодитися! Не було рівних Даніеллі і в інших конкурсах, у чому, звичайно ж, велика заслуга і її групи підтримки. Втім, так само активно підтримували й інших учасниць конкурсу.
Втім, будь-який конкурс обов'язково передбачає, що хтось вийде вперед, а хтось трішки відстане, зате проявить себе в іншому плані.
І тому немає сумніву – перемогли всі дванадцять юних учасниць! Кожна з них була нагороджена відповідним титулом.
Ну, а Даніелла Істраті випередила всіх. Їй і вручили корону головної маленької принцеси Ізмаїльського району.
Євген КУЗНЕЦОВ, Ізмаїльський район
Культура
Відчуття єдиної родини
Вперше до мальовничого Кодимського району завітала берегиня української пісні Ніна Матвієнко разом із своїм чоловіком, директором Національного музею народної архітектури та побуту України, художником Петром Гончарем.
Дводенний візит народної артистки України та відомого художника став для кодимців справжнім подарунком долі. Ми мали щастя спілкуватися з шанованими людьми, чий талан відомий далеко за межами України, з людьми, закоханими у свою Вітчизну, які надзвичайно високо цінують все українське: народну пісню і сільські краєвиди, традиції і обряди, звичаї і простих трударів.
Свою подорож барвистими стежками нашого краю Ніна Митрофанівна і Петро Іванович розпочали зі знайомства з історією та культурою краю. Познайомилися кияни і з керівництвом району. Огляд експозицій і виставок районного історико-краєзнавчого музею не залишило поза увагою жодної деталі – від знахідок палеоліту до робіт сучасних творців. Екскурсія залами музею супроводжувалась танцювальними мелодіями та народними піснями колективу районного Будинку культури «Konsonans-Retro» та хору-ланки «Доярочка» із села Сербів, а також тривалими розмовами, обміном думок, танцями.
Потім дорога пролягла до села Івашкова, де гості вклонилися святим ликам старовинного храму Покрови Пресвятої Богородиці, історія якого бере свій початок з 1884 року. Храм є історичною пам’яткою архітектури дерев’яного зодчества.
Село Пиріжна вразило гостей виробами майстрів гончарних справ.
Шершенці, які цілком справедливо називають маленькою Швейцарією, полонили своєрідним ландшафтом, гостинністю сільчан.
Знайомство із селом Загнітків розпочалось зі школи, побачивши у Києві фольклорний колектив «Витоки», Ніна Митрофанівна дуже захотіла приїхати в село, де плекаються такі надзвичайні таланти. На ґанку гостей зустріли з квітами діти, а у музейній кімнаті – сільський голова Михайло Андрійович Сливінський, директор сільського Будинку культури Фросина Сторож. Майстрині продемонстрували свої ткацькі вироби і процес їх творення. Захоплено відгукнулася пані Ніна і про обереги, які зберігаються у музейній кімнаті.
Під час теплих зустрічей з людьми краю столичні гості відкривали для себе таємниці духовної суті глибинки, її невмирущі цілющі джерела народної творчості, які базуються на міцному духовному зв’язку минулого і сьогодення. Гості наповнювали свої душі світлою енергетикою первозданної краси природи, її цнотливості і величності. Щирість сільських жителів Одещини, їхня самобутність, талановитість, трепетне ставлення до минулого краю, живучість українського пракоріння наповнювали гордістю серця гостей.
– В нас на генетичному рівні закладена любов до української народної пісні. Тому вона і передається з роду в рід, – поділилася своїми міркуваннями Ніна Матвієнко. – Саме любов до рідного краю, до Батьківщини, до історії і традицій свого народу і прокладає місток з минулого у майбуття, поєднуючи покоління.
Неординарна подія у культурному житті Кодимщини зібрала у селах чимало прихильників народної артистки, її мелодійного голосу, який нагадує мамину пісню, її любов, до болю ніжну, саможертовну. І коли пані Ніна співала на кодимських пагорбах, здавалося, то промовляє її серце і струменить добротою простої жінки з народу.
А коли настав час говорити «до побачення», гостям вручили на згадку подарунки для Національного музею народної архітектури та побуту України – вишиту у народному стилі нашого краю сорочку (майстриня-вишивальниця з Кодими Тетяна Мураховська), автентичний костюм та палатари (директор Загнітківського Будинку культури Фросина Сторож) тощо.
Гості поїхали, а відчуття єдиної родини залишилось. Напевне, це тому, що відбулося оте невидиме єднання душ навколо ідеї збереження і збагачення духовної спадщини українського народу, дослідження та популяризації фольклору. Адже це сьогодні має надзвичайно особливе значення для України і насамперед пов’язано з могутнім творчим потенціалом української культури, яка є головним чинником морально-естетичного оздоровлення, відродження національної свідомості, духовності народу, збереження і розвитку рідної мови, підґрунтям для розвитку професійного мистецтва.
Любов КУЗЬМЕНКО, м. Кодима
ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ
Роберт Бернс
1759 – 1796
Знає собі ціну
Прогулюючись набережною Темзи, Бернс побачив, як один багач впав у воду. Якийсь бідняк, ризикуючи життям, врятував багача, але в нагороду за це одержав лише мідну монету. Люди, що зібралися на набережній, були обурені невдячністю багача і хотіли знову кинути його в ріку, але тут втрутився Бернс.
– Облиште його, – промовив поет, – йому самому краще знати, чого він вартий.
Луїджі Керубіні
1760 – 1842
Втішне слово
Керубіні був присутній на генеральній репетиції однієї з своїх опер. Виконавець головної партії був співаком старанним, проте не дуже здібним. Після закінчення репетиції хтось зауважив композиторові:
– Співак робив усе, що міг, чому б вам не сказати йому кілька втішних слів?
– Ви маєте рацію, – відповів Керубіні. – Покличте його.
Співак підійшов. Композитор простяг йому руку і сказав:
– Я не гніваюся на вас.
Бенжамен Констант
1767 – 1830
Винайдена мова
Письменник Бенжамен Констант, відомий перекладами на французьку мову багатьох класичних творів світової літератури, в дитинстві дуже не любив вивчати чужоземні мови. Один з його вчителів через побоювання залишитися без роботи вигадав таку річ – запропонував учневі створити свою особисту, нікому не відому мову, якою будуть володіти тільки двоє: учень і його вчитель. Хлопчику сподобалася так пропозиція. Він почав мріяти, що стане винахідником ще не відомої мови. Вчитель спочатку запропонував цікавий алфавіт. Потім вдвох почали будувати слова, складати граматику. Мова виявилася багатою, гарною, цікавою. А пізніше хлопець довідався, що вона не нова: це була грецька мова.
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009.
Т.В. Розе
Вот тебе хомут и дуга,
а я тебе не слуга
Означает разрыв всяких отношений
Пословица родилась из жизни крестьян. Мужик, возвращая хозяину конскую упряжь (хомут и дугу), этим подчеркивал свою независимость и нежелание дальше выполнять его приказания.
– Чему ты радуешься-то? – спросила она.
– А радуюсь, потому что весело…хе-хе!.. Придумал одну веселенькую штучку… Только я к этому форсуну, Павлу Иннокентьевичу, не пойду. Шалишь… Вот тебе хомут и дуга, а я тебе не слуга.
Д.Н. МАМИН-СИБИРЯК.
«Сократ Иваныч»
Все хорошо, что хорошо кончается
Трудности и невзгоды забываются, если дело завершается успешно
От Висима до города было около двухсот верст, и мне пришлось ехать чуть не две недели. Как говорится, хорошо то, что хорошо кончается, а я приехал здоровым и бодрым, чтобы начать новую жизнь.
Д.Н. МАМИН-СИБИРЯК.
«Отрезанный ломоть»
Всем сестрам по серьгам
Наказание не минует никого: достанется и виноватому, и невиновному
Досуг мне с вами разбираться , кто прав, кто виноват. Дал всем сестрам по серьгам – и порядок. Злей будете.
В.В. ТЫЧИНИН.«Год жизни»
