Кінофестиваль

Три фільми про самотність

Сьогодні останній день роботи Одеського міжнародного кінофестивалю. Він обіцяє бути дуже насиченим подіями. Відбудуться круглі столи за участю кінематографістів, зокрема і на тему «Кіновиробництво в Одесі», прес-конференції. А головне – будуть названі переможці фестивалю.

Напередодні відбулася прем'єра фільму-претендента на приз глядацьких симпатій " Моє самогубство" . Тема у ньому порушена досить важка – підлітковий суїцид.

Режисер Девід Лі Міллер, незважаючи на свою сивину, створив молодіжний фільм, оповідаючи при цьому, як він вважає, мовою нового покоління.

Головний герой Арчибальд, або просто Арчи, підліток, життя якого – це відеоігри, інтернет, чати, вечірки, алкоголь і легкі наркотики. Але це лише зовнішня сторона його життя.

Темою своєї шкільної роботи 17-річний Арчи Вільямс обирає підлітковий суїцид. Все, що відбувається довкола нього, він знімає на відеокамеру. У результаті він вирішує відзняти на відеокамеру своє самогубство. Про це він розповідає однокласникам...

– Це фільм не про суїцид, хоча навколо цієї теми ми крутилися. Він більше про проблеми, які хвилюють підлітків, про те, що їх оточує, про взаємини головного героя з усім світом і конкретною дівчиною" , – пояснив режисер кінокартини.

Габриель, виконавець головної ролі, у житті зовсім не схожий на свого героя. Сміхотливий, життєрадісний, він із задоволенням позував перед журналістами, які його фотографували, і роздавав автографи.

– "Мій суїцид" – фільм про щоденне життя підлітка, про яке більшість дорослих забуває, – вважає режисер фільму.

Ще один фільм про життя молоді, але вже російських кінематографістів – "Дітям до 16…" – викликав чимало запитань у представників ЗМІ. Вони були адресовані режисерові Андрію Кавуну, відомому за такими фільмами як "Кандагар", "Полювання на піранью" ...

Як заявила куратор російської програми Марія Безрук, на Одеському кінофестивалі відбувся перший публічний показ цього фільму, який "за попередніми оцінками багатьох знавців кіно, може і повинен підірвати пострадянський прокат і одержати визнання на Заході" .

Фільм про почуття та емоції сучасного покоління. Його внутрішній зміст одночасно і простий і складний. Кінофільм, за словами режисера, знято поза часом і поза якимось конкретним місцем дії:

– Ця історія могла б статися у будь-якому сучасному мегаполісі – чи то Лондоні, Гонконзі, Одесі чи будь-якому іншому місті. Це вічна історія – фільм про кохання. І я викреслював звідти все, що могло мати будь-який стосунок до соціальних підтекстів. – сказав Андрій Кавун.

Сценарій для фільму написав Олег Маловічко, відомий за своїми роботами для таких фільмів, як "Домовик" і "Реальний тато".

– Я розумів, що, на відміну від "Кандагара" з його брутальністью, мені потрібно естетське, дуже музичне зображення, тому що я розумів, що у фільмі потрібно дуже багато музики, і картинка повинна підтримувати її. Взагалі ми намагалися показати урбаністичну Москву, я сказав, щоб, не дай Боже, у кадрі не було ні храму Христа Спасителя, ні собору Василя Блаженного. У нас було ще одне завдання, з яким ми не до кінця впоралися, – щоб у кадрі не було жодного зеленого листочка. І я не зациклювався на тому, що це Москва. Це міг бути будь-який мегаполіс, де багато машин, людей, і жахлива самотність – самотність у юрбі", – сказав режисер А. Кавун.

"Стежкою Тарантіно" – так визначили напрям роботи молодого російського режисера багато журналістів, які переглянули фільм " Непрощені" .

"Фільм викликає гнітючий настрій", – висловлювали свою думку одні любителі кінематографа. "Та у ньому ж все, як у житті", – заперечували другі.

– Мене у чому тільки не звинувачували, зокрема і у запозиченні... Адже Тарантіно для нас – це ім'я загальне, не те що, наприклад, Тарковський. Тільки ти робиш щось із західною стилістикою, це одразу погано! Одразу вигуки: "Ой, це ж Тарантіно, це ж Гай Річчі." І я відверто кажу, що ніколи не приховував своєї любові до цих режисерів. Головне – що безпосереднього запозичення у моєму фільмі немає. До того ж мій фільм існує у післятарантинівську епоху, і всі ті персонажі, які діють у моєму фільмі, вони бачили фільми Тарантіно, – парирував критику журналістів Клим Шипенко.

Стрілянина і ненормативна лексика героїв фільму Шипенка, який у 16-річному віці побував у США за обміном студентами, і там "захворів" на американське кіно, "це – не кич, а реальний зріз життя". Чомусь саме цей "зріз" російського життя поки що викликає найбільший інтерес у молодого режисера.

Вікторія КИРИЛІНА

Цікаві бувальщини

(З життя видатних людей)

ЛЮДВІГ ВАН БЕТХОВЕН

1770 – 1827

Забув про обід

Бетховен так пристрасно віддавався своїм композиціям, що часто забував про їжу. Коли його кликали обідати, він доводив, що вже пообідав.

Для свиней не граю

Коли Бетховен здобув загальне визнання як видатний композитор, його закликали на свої домашні концерти деякі вельможні аристократи-меценати. Але Бетховен ніколи нікому не вклонявся, – ставився однаково до всіх. Якось він грав свою сонату в розкішному салоні і раптом помітив, що один з австрійських міністрів стиха розмовляє із своєю сусідкою. Бетховен припинив гру, вигукнув: «Для таких свиней я не граю» – і побіг з кімнати. Його довго умовляли повернутися, та він категорично відмовився йти, за його словами, «у хлів».

Дотримав слова

Бетховен у Дрездені слухав досить невдалу оперу композитора Паера «Елеонора». Коли після вистави Паер запитав, якої думки Бетховен про оперу, той відповів:

– Ваша опера мені настільки сподобалась, що я, мабуть, напишу до неї музику.

І Бетховен дотримав слова: він написав на той же сюжет оперу «Фіделіо».

Князів багато…

Бетховен був глибоко переконаний у тому, що розум, працездатність, геній вище знатності й багатства. Прикрашені золотом палати вельмож не могли сховати від нього неуцтва й дурного гонору їх господарів. Навіть кращим з вельмож він не прощав нічого.

Якось він мав досить гостру розмову з князем Ліхновським. Потім писав йому: «Князь! Тим, чим ви є, ви зобов’язані випадковості народження. Тим, чим я є, я зобов’язаний самому собі. Князів існує і буде існувати тисячі. А Бетховен – лише один».

«Доведеться

ще довго писати»

Залюбки допомагаючи талановитій молоді, Бетховен був різким і безжально прямим з нездарами. Коли до нього унадився якийсь самозакоханий хлюст, композитор, уважно проглянувши його твори, похмуро усміхнувся і сказав:

– Так, юначе, вам доведеться ще довго писати, поки ви зрозумієте, що писати вам не слід.

Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка

М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009. Т.В. Розе

Где мед, там и мухи

Всегда найдутся люди, готовые воспользоваться чем-то соблазнительным

Человека, животных, а также насекомых, в частности мух, больше всего влечет к себе сладкое. Так и в обыденной жизни: соблазн привлекает к себе людей, как правило, легкомысленных, жаждущих поживиться за чужой счет.

– Приданое есть за ней?

– Будет приданое и богатое.

– А будет приданое – будут и женихи, где мед, там и мухи.

А.Н. ОСТРОВСКИЙ. «Богатые невесты»

Где тонко, там и рвется

Где что-либо неладно, непременно произойдет беда

Роман… горестно сетовал:

– Где тонко, там и рвется. У богачей десятки кобыл гуляют в степи и ничего им не делается. А тут одну-единственную волки съели.

К.Ф. СЕДЫХ. «Даурия»