Потрібний
Тільки цей прикметник зі своїми «родичами» (потрібен, треба, потребувати, потреба) має право на вжиток у нашій мові: він потрібний (потрібен) мені; в цьому є потреба, а в тому нема; оте треба зробити негайно тощо. Іноді до «родичів» для підсилення вислову додають означення конечний, доконечний, нагальний, невідкладний, пильний, прикрий, істотний:нагальна (невідкладна, істотна) потреба; конче потрібний (потрібен)і т.д.
А щодо поширених сьогодні в нашій пресі й ефірі слів необхідний, необхідно, то в них українська мова жодної потребине має. Навіть у такому вислові, як необхідна умова,бо ця умова, якщо керуватись логікою українського словотворення, є невідмінною(від відміняти – переменять, изменять:«Природу тяжко одмінити» – Номис; «Вчора був такий прикрий мороз, а сьогодні відмінило» – Грінченко).
Рідкий, рідкісний
Помиляється той, хто гадає, ніби ці прикметники, так само як російські редкийіредкостный,є синонімами. Не можуть вони бути синонімами, бо український прикметник рідкиймає інше значення:
1) негустий: Байдуже, що мак рідкий,аби пшениця росла густо, На рідкесито просієш – с остюками їстимеш (приказки).
2) українське рідкийтотожне рос. жидкий:Не звариш крутої, як і на рідкуне стає (приказка). Це так кажуть про кашу. А про рідкийкуліш – пшонина пшонину ловить.
Спорідненим рідкомує іменник рідина (жидкость).
А що діяти, коли заходить потреба відтворити нашою мовою поняття «редко встречающийся»? Для цього маємо прикметник рідкісний: рідкіснаріч, раритет.
Отже, рідкийі рідкіснийу нашій мові – не синоніми. Ці слова передають різні поняття. У російській мові все не так. Але російська мова нам, як кажуть, не указ.
Робітничий, робочий
Ці прикметники теж іноді плутають. Щоб уникнути цього, треба згадати: робітничийє похідним від робітника, робочий– від робота. Робітничанарада – це нарада робітників; робочийдень – частина часу, відведеного для роботи.Він, цей час, іще має назву робітний, але сучасні літератори цього слова не знають, хоч воно виразніше від російськоподібного робочий…
Прикметник робочийіноді може означати ще й працьовитий, роботящий.Ось як співає відома щедрівка: Наша Маланка працьовита – на ній сорочка шовком шита, а та Маланка неробоча– на ній сорочка парубоча.
Свідомий
Усі знають, що свідомий– це еквівалент рос. сознательный,і плутанини тут, хвалити Бога, нема. Та коли мова заходить про іменник,від якого названий прикметник походить, виникають непорозуміння. Їх ґрунтом є факт, що українське слово свідомістьвідповідає не одному рос. слову, а двом: сознаниеісознательность.Коли росіян каже потерять сознание,а українець перекальковує (причому робить це частенько!) втратити свідомість,то виходить смішна річ, яку можна зрозуміти й так, ніби хтось потерял сознательность.
Тому, як і завжди, не треба калькувати. Потрібна проста заміна рос. фразеологізму на український: потерять сознание – знепритомніти,тобто опинитись на якийсь час не при тому(див. вище «Потомок»).
Свійський
Звертаємо увагу на цей прикметник єдино для того, щоб нагадати: саме свійськиминазивають українці птахів, що їх росіяни звуть домашними,а деякі засоби масової інформації цю назву повторюють. Отже: свійськітварини, свійськагуска (не дика), свійськакачка. Приклад: Як немає диких, то з досади свійськихлущить (Стороженко).
Світовий
Це слово має кілька значень, але використовується, на жаль, не в усіх. А вони такі виразні:
1) утренний, предрассветный – світовий (Поки світовіпівні заспівають – Манжура);
2) живущий на белом свете – світовий (Тут світовізважте люди, що то в онім пеклі буде – Головацький);
3) всемирный – світовий (світовий закон);
4)известный всему миру – світовий (То світовийбрехун –Свидницький);
5) житейский – світовий (Світові розкоші – Грінченко);
6) обыкновенный, естественный, общепринятый – світовий (Світова річ – Номис).
Світова зоря–народна назва Венери.
