Світська хроніка
Старість на радість
Філіп Кіркоров вже замислився про наближення старості і планує побудувати будинок для ветеранів естради у Криму. Співак пояснив, що таким чином вирішив розпорядитися ділянкою землі, яка належить йому як «Почесному громадянину міста Ялти». Нещодавно це звання йому присвоїв мер Ялти безпосередньо під час концерту. Для Кіркорова такий розвиток подій став сюрпризом:
– Я справді протягом 20 років регулярно даю концерти в Ялті, проте найменше за все думав, що за концерти мені присвоять звання «Почесного громадянина», та ще й подарують ділянку кримської землі.
Клочкова – мати-одиначка
Відома плавчиня України Яна Клочкова вирішила виховувати свого сина самостійно. На якомусь етапі стосунків з її чоловіком Леваном Ростошвілі, Яна зрозуміла, що він несерйозна людина і не відчуває відповідальності. Одним словом, Ростошвілі для Яни тепер – егоїст, розпещений хлопчисько, який звик до того, що всі навколо танцюють під його дудку.
– Я не вважаю себе покинутою, нещасливою жінкою. Навпаки, я щаслива молода мама і самодостатня жінка, яка багато чого досягла і досягне ще більшого. Все залежить від мене самої – і моє щастя, і щастя моєї дитини, – впевнена вона.
Моісеєв підтвердив чутки...
Близький друг Лайми Вайкуле Борис Моісеєв підтвердив чутки про її вагітність. Дитина була зачата за допомогою популярної і дієвої процедури штучного запліднення.
– Лайма вагітна, – говорить Борис. – Вже два місяці. І вона ... щаслива! Вік Лаймі – не перешкода!
Нагадаємо, що Лаймі Вайкуле вже 56 років, і це її перша дитина. Раніше вона відмовлялась стати матір’ю через кар’єру. На запитання про батька Моісеєв відповідає неоднозначно:
– Там не зрозумієш, хто з ким живе! Ну, напевно, чоловік у цивільному шлюбі Андрій. Адже Лайма його дуже кохає.
За матеріалами інтернет-сайтів
Традиції
Ізмаїльський стібок у столичний оберіг
Ще на початку нинішнього року в Україні стартувала акція «Столиця – регіонам». Організована вона Київським міським центром щодо роботи з жінками. Було вирішено створити рушник-оберіг довжиною сім метрів, шириною 65 сантиметрів. Вишивають його нитками двадцяти кольорів за попередньо розробленим ескізом. На ньому мовою узорів буде викладено історію «матері городів руських». Цими днями до «Оберегу української столиці» внесли свої стібки ізмаїльські рукодільниці, які ретельно трудилися протягом двох годин.
У створенні ескізу рушника брало участь безліч талановитих людей нашої країни – художників, мистецтвознавців, працівників музеїв історії Києва та Олеся Гончара. У ньому сім розділів історії столиці України. Визначено і техніку роботи, що найбільш відповідає традиціям вишивання рушників.
– Ми вже побували у багатьох областях країни, – розповіла директор Центру щодо роботи із жінками Київської міської держадміністрації Віра Федорівна Міленко. – На черзі Сумська та Чернігівська області. Остаточно рушник буде доопрацьовуватися уже в Києві. Його створення буде завершено до чергового ювілею Києва у травні 2012 року.
– Повинна сказати, – додала вона, – те, що ми перебуваємо в Ізмаїлі у дні святкування 19-ї річниці незалежності країни, глибоко символічно. Ізмаїл недарма називають столицею багатонаціонального Придунав’я. Саме тут, на кордонах Київської Русі, був форпост. Ці місця були відомі київським князям, які понад тисячу років тому створювали нашу державу. Історія столиці, історія країни поєднує нас, як і цей рушник-оберіг.
– Мені подобається спостерігати за роботою ізмаїльських майстринь, – повідала під час самого процесу вишивання гостя із Києва Галина Михайлівна Кушеренко. Вона контролювала правильність виконання роботи згідно із ескізом. – Місцеві майстрині дуже старанні. Можливо, у чомусь їм не вистачає необхідних знань з символіки. Але, гадаю, досвід – справа наживна. І нинішня акція, скажу так, навіть більше, ніж просто майстер-клас.
– Ми пишаємося, що одержали право внести свої стібки в оберіг Києва – «матері городів руських», – говорить одна із активісток клубу «Искусница» Любов Деньгіна.
– Ви знаєте, не передати почуття, коли навіть просто доторкаєшся до цього дивовижного полотна, – додала її колега, відома багатьма оригінальними роботами, Тамара Затинченко.
– Для мене – велике щастя брати участь у вишиванні рушника-оберега, – сказала учениця однієї з ізмаїльських шкіл Валюша Безручко. Між іншим, в одному із конкурсів мереживниць вона показала добру майстерність. – А ще велика радість у тому, що працюю я поруч зі своєю улюбленою прабабусею – Оленою Олексіївною Костюк.
…На думку киян, місцеві рукодільниці поставилися до роботи із величезним старанням, передавши оберегу часточку бессарабської душі. І це, будемо вважати, найголовніше при створенні такого унікального рушника.
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»,м. Ізмаїл
Цікаві бувальщини
(З життя видатних людей)
Генріх Гейне
1797 – 1856
По-датськи
Перебуваючи в Парижі, датський письменник Оеленшлегер у присутності Гейне прочитав свою останню трагедію. Читав датчанин німецькою мовою, яку немилосердно калічив.
Після прочитання твору Гейне сказав:
– Я й не знав, що так добре розумію по-датськи.
Повідомлення про смерть
Під час подорожі до однієї з провінцій Гейне прочитав у «Загальній німецькій газеті» повідомлення про свою смерть.
– Найбільше мене обурило те,– говорив Гейне, – що редактор не вмістив цього повідомлення на першій сторінці.
Багато води
Коли Гейне запитали, чи прочитав він останню брошуру німецького письменника Венедея, поет повідомив:
– Ні. Я читаю тільки великі полотна нашого колеги і найбільше люблю його чотири або п’ятитомні твори.
Співбесідника це дуже здивувало.
– Чому так? – вів далі Гейне. – Справа у тому, що вода у великій кількості – озеро, море, океан – це красива річ. Але чайна ложка води мене не приваблює.
Взаємне піклування
Якось Генріх Гейне одержав від приятеля великого доплатного листа. У ньому було багато обгорткового паперу і маленький аркуш, на якому було написано: «Почуваю себе добре. Твій…»
Невдовзі на адресу приятеля надійшов великий ящик, за пересилку якого довелося платити чималі гроші. В ящику лежав грубий камінь і коротенька записка: «Коли я прочитав, що ти почуваєш себе добре, цей камінь звалився з мого серця. Твій Гейне».
Професія бога
Коли один релігійний філософ умовляв Гейне повернутися до лона церкви, щоб заслужити собі прощення бога, поет відповів:
– Бог і так простить мене, це його професія.
Зміст життя
Одного разу друзі звернулися до Гейне з проханням коротко визначити, що являє собою людське життя. Відповідь була така:
– Людське життя складається із двох частин: протягом першої людина тягнеться до другої, а протягом другої тягнеться назад, до першої.
Причина хвороби
На звістку про захворювання Ротшильда Гейне сказав:
– Йому, мабуть, приснилося, що він роздав біднякам сто тисяч франків, і від цього захворів.
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009.
Т.В. Розе
Гора с горой не сходится, а человек с человеком сойдется
Говорится о неожиданной встрече давно не видевшихся друзей
Это был мой давний товарищ… Что же, и прекрасно: гора с горой не сходится, а человеку с человеком – очень возможно сойтись.
Н. Лесков. «Отборное зерно»
Горбатого (одна) могила исправит
Укоренившиеся убеждения невозможно чем-либо исправить
Пью за ваше здоровье, дружище, а вы выпейте за здоровье старого дуралея-идеалиста и пожелайте ему, чтобы он так идеалистом и умер. Горбатого могила исправит.
А.П. Чехов. «У знакомых»
Горе женится, нужда замуж идет
Говорится при женитьбе бедных, неимущих людей
Мать сама подыскала ему невесту, в чуждой деревне и в такой же, как и сами, бедняцкой семье, так что корить их и судить никому не было никакой нужды… «Горе женится, нужда замуж идет. Нищий на нищем ничего не взыщет». Таков был людской приговор на Кузино сватовство.
Ф. Тихонов. «Земля и хлеб»
