Світська хроніка
Рейтинг «Forbes»
Американський фінансово-економічний журнал «Forbes» склав рейтинг акторів, які на знімальному майданчику отримують суму не менше кількох десятків мільйонів доларів. Лідером цього списку став Джоні Депп. Його гонорар складає 75 млн доларів. Така сума накопичилась з причини працелюбністі актора – він часто погоджується грати у скромних проектах режисерів, близьких йому за духом. Натомість Леонардо Ді Капріо вважає за краще зніматися виключно в великобюджетних фільмах і вимагає відповідний гонорар. Тому посідає 5-те місце у списку «Forbes» з 28 млн.
Том Круз посів 8-ме місце з 22 млн, проте, схоже, наступного року його вже не буде у цьому списку. Після провалу його останнього фільму «Лицар дня», голлівудські боси занесли його в інший список – найбільш нерентабельних акторів.
Ришар не в настрої
До Києва приїхав знаменитий французький актор П'єр Ришар. У вересні він зіграє у виставі в драматичному театрі ім. І. Франка. Поїздка 76-річного актора почалася з казусу. Ришар запізнився на літак Париж-Київ. І організаторам терміново довелося бронювати квитки на пізніший рейс.
У результаті з аеропорту актор вийшов не в настрою та ще й вдягнений не за погодою – в теплих джинсах і пальто. Сидячи в машині, він не зміг самостійно закрити вікно. Як потім пояснив Ришар:
– В основному, я їжджу на мотоциклі. І не розбираюся в начинці машини, мене ж водій возить.
За матеріалами інтернет-сайтів
Культура
Атмосфера фестивалю була творчою
Нещодавно завершив свою роботу Другий міжнародний фестиваль літератури та культури «Слов'янські традиції- 2010». Південну Пальміру на ньому репрезентувала велика група молодих літераторів на чолі із головою Одеської обласної організації Конгресу літераторів України Сергієм Главацьким. Наш кореспондент зустрівся з ним і попросив розповісти про цю неординарну подію.
– Як і в минулому, так і цьому році у кримському місті Щолкіно, на узбережжі Азовського моря, зібралися літератори, щоб поділитися своїми творчими досягненнями, познайомитися із творчістю авторів з інших міст та країн. У зв'язку із цим важливо підкреслити, що на літературний конкурс, який проходив у межах фестивалю з 1 лютого по 1 травня 2010 року, свої роботи для участі в різних номінаціях подали 299 авторів із 13 країн світу.
– Про що це свідчить?
– Гадаю, що це засвідчує, перш за все, про великий потенціал слов'янської культури і, передусім, літератури, що далі розвивається як у рідному, так і в іншому мовному середовищі. І це, на мій погляд, створює сприятливе підґрунтя для дозрівання самобутніх талантів, які всотують та переосмислюють традиції інших народів, що й збагачують, таким чином, слов'янську культуру та літературу. Важливо також підкреслити, що якщо в організації минулорічного фестивалю брали участь лише дві слов'янські країни – Росія та Україна, – то цього року до них долучилися Білорусь і Чехія. У планах же організаторів – залучення до участі в організації і роботі в ньому письменників із інших слов'янських держав. Це, власне, і є одним із основних завдань фестивалю – поєднати слов'янські літератури.
– Як, власне, проходив сам фестиваль?
– Цього року було заявлено три конкурсні поетичні номінації – «Вірш на вільну тематику», «Вірш, присвячений Великій Вітчизняній війні», «Літературний переклад» та одна прозова – «Мала проза». До фіналу конкурсу в різних номінаціях вийшло 60 авторів, 12 із них – наші земляки, одесити.
Що ж стосується атмосфери фестивалю, то вона була по-справжньому творчою. Вірші та проза звучали протягом усіх п'яти днів – на ранкових та вечірніх майстер-класах, у літературних музеях, у щолкінському БК «Арабат», де проходили поетичні читання, творчі вечори членів журі, презентації нових книжок учасників фестивалю.
Учасникам та гостям фестивалю було запропоновано велику культурну програму, яка містила у собі відвідування музеїв Феодосії, Старого Криму і Керчі, пов'язаних із творчістю та життям Олександра Гріна, сестер Марини і Настасії Цвєтаєвих, Івана Айвазовського.
– Як виглядали одеські літератори?
– На мій погляд, і в нинішньому році одесити були на висоті. Досить сказати, що в основній конкурсній номінації – «Вірш на вільну тематику» перше місце присуджено Ганні Стремінській, а третє – Сергію Ніжинському. Ілля Рейдерман був відзначений літературною премією за особистий внесок у літературознавство та культурологію. Літературну премію ім. Ю.Г. Каплана одержала одеситка Вікторія Колтунова, їй також вручено приз глядацьких симпатій у номінації «Мала проза». Літературної премії «Слов'янські традиції» були удостоєні також переможці минулого року, серед них Людмила Шарга та Олександр Леонтьєв.
– Практично для усіх літераторів великою проблемою у наш час залишається публікація їхніх творів. Як її намагаються розв’язувати організатори фестивалю?
– Можу сказати, що на найближчий час заплановані колективні та окремі публікації переможців «Слов'янських традицій-2010» у російській та українській періодиці, журналах, альманахах, інтернет-виданнях, а також – що найважливіше – вийде з друку п'ятий номер альманаху «ЛитЭра», присвячений винятково нинішньому фестивалю.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
Червоні вітрила надії
Підбито підсумки Першого міжнародного Гріновського фестивалю «Червоні вітрила». Автор ідеї та керівник цього проекту Рита Колобова разом з головою Одеської регіональної організації НСЖУ Юрієм Работіним, за підтримки, фактично всіх ЗМІ Одеси, зокрема і «Одеських вістей», вважають, що перший млинець не вийшов глевким і фестиваль вдався. Його програма, автором якої виступила Ольга Лєсовикова, була яскравою і насиченою, пронизаною романтизмом, що співзвучний творам Олександра Гріна, який талановито оспівав висоту почуттів і красу довколишнього світу.
У межах фестивалю «Червоні вітрила» змагалися поети і прозаїки, пройшла юнацька вітрильна регата. Відбувся конкурс короткометражних фільмів, кращі з яких демонструватимуться у «Дні одеського кіно» Євгеном Женіним у Голлівуді, як повноважним представником Європейської асоціації одеситів. Було проведено хіт-парад у Будинку мод – Театрі Олександра Перуцького. А танцювально-театральні вистави у Воронцовському палаці завершилися гала-концертом у Великій залі обласної філармонії. Замість вхідного квитка люди приносили іграшки та інші подарунки для дітей зі шкіл-інтернатів, дитячих будинків. Цими днями організатори фестивалю відвезли ці подарунки до с. Тузли Татарбунарського району. Рита Колобова та Юрій Работін після роздачі подарунків дітям вручили директорові Тузлівської школи-інтернату Михайлові Дмитровичу Покровщуку пам'ятну грамоту з надією побачити його юних вихованців серед учасників фестивалю «Червоні вітрила» наступного року, підготовка до якого уже розпочалася.
В. МАКСИМОВ
ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИних людей)
Віктор ГЮГО
1802 – 1885
Велич дипломата
До Віктора Гюго завітав приятель, що завдяки високій протекції мав стати дипломатом.
– Скажи мені, – звернувся він до письменника, – від чого залежить велич дипломата?
– Од величі справи, що стоїть за ним, – пояснив автор «Знедолених».
Гарний засіб
У Віктора Гюго була термінова робота. Щоб примусити себе виконати її, письменник обстриг наполовину голову й бороду, а ножиці викинув надвір. Поки відросло волосся, Гюго встиг закінчити роботу у визначений термін.
Запитання і відповідь
Коли вийшла в світ нова книжка Віктора Гюго, автор, бажаючи дізнатись, як вона розходиться, надіслав видавцеві листівку, на якій тільки й було: «?» Видавець відповів теж дуже стисло: «!»
Гектор БЕРЛІОЗ
1803 – 1869
Берліоз і Лафонтен
Французький байкар Лафонтен розповідав друзям, що свою байку «Два голуби» створив уночі вві сні, а коли вранці прокинувся, одразу ж записав готовий твір.
А от з композитором Берліозом сталося інакше. Він твердив, що найкращу з своїх симфоній він створив, коли спав. Прокинувшись, хотів записати, та не було під рукою ані паперу, ні олівця. Так і заснув. А вранці нічого не міг пригадати.
М.І. ГЛІНКА
1804 – 1857
Хто розумніший?
Коли М.І. Глінка створив свою оперу «Іван Сусанін», цар Микола І наказав дати їй назву «Життя за царя». Пушкін, прослухавши оперу, сказав, що композитор матиме лютих ворогів свого твору, яких не цікавить справжнє народне мистецтво. Так воно й було. Вельможі й аристократи на чолі з царем аплодували не музиці, а лібреттистові Розену, який зробив Сусаніна надто «вірнопідданим». Створена Глінкою музика з її глибоко народною ідеєю синовньої любові до вітчизни була зовсім чужа цареві та його сановникам. Уже на першій виставі вони презирливо знизували плечима і цідили крізь зуби по-французьки: «Це – кучерська музика!» почувши про такі відгуки, Глінка сказав: «Це добре і навіть вірно, бо кучери, по-моєму, розумніші за своїх панів».
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009.
Т.В. Розе
Давали дураку холст, а он говорит: «толст»
О безрассудном упрямстве кого-либо
С сожалением и презрением Пахом Никитич посмотрел на Вагина, на штанах и рубахе которого было множество разных и по величине, и по цвету заплат, покачал головой и пошел к лошадям, осуждая безрассудное Степаново упрямство: – Давали дураку холст, а он говорит: «Толст». Видно, совсем отрепье.
Ф. ТИХОНОВ. «Земля и хлеб»
Давши слово, держись (а не давши, крепись)
Напоминание о необходимости быть верным своему слову
Гусеницы сидят на капусте, и мы с вами дали слово уничтожить их! А давши слово – держись! Так говорится в пословице.
Л. НЕКРАСОВА. «Поиски храбрых»
Дай вору золотую гору, все равно воровать не перестанет
Порочный человек неисправим, какие бы условия для него ни создавали
– Их надо в исправительную колонию, там их перевоспитают! – Да, да – прервал Сергея Трепалов. – Таких бандюганов, как Сабан, только в тюрьму и до скончания века, – он рубанул рукой. – Дай вору золотую гору, все равно воровать не перестанет.
М.Н. КУБЕЕВ. «Ломбард в Хамовниках»
