В «ОВ» за 9 вересня ц.р. було опубліковано кореспонденцію «Чи бути туристичній стежці» про проблеми Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я напередодні його двадцятиріччя. Під час ювілейних урочистостей, які відбулися цими днями, представники виконкому міськради, виступаючи із привітаннями, запевнили, що міська влада знає про проблеми музею, високо оцінює діяльність його працівників. У міру наявних сил та можливостей буде сприяти втіленню планів щодо подальшої реконструкції, створення нових експозицій, зокрема і «бессарабського подвір'я» на прилеглій до музею території.
Ну, а саме свято вийшло теплим, щирим, «домашнім». Нинішні господарі зуміли відтворити атмосферу «шляхетних зборів» того часу, коли ще був живий власник стародавнього особняка, міський голова, Почесний громадянин Ізмаїла Федір Павлович Тульчіанов. І, без сумнівів, сюрпризом для гостей стала поява самого Федора Павловича – його роль чудово виконав художник-реставратор музею В'ячеслав Гуменний, учасник діючого при музеї народного театру «Софокл». Колишній голова в особі самодіяльного артиста порадів за служителів музею, які по зернинці збирають артефакти минулого та усе, чим відзначається наш придунайський багатонаціональний край.
За багато років музей змінив не одного господаря. Старожили пам'ятають часи, коли тут, у червні 1941 року, розташовувався штаб оборони міста. А у період Першої світової війни тут же розташовувався штаб оборони гирл Дунаю.
У післявоєнний час і до середини вісімдесятих будинок віддали міській дітворі – Палацу піонерів. На жаль, у ті часи якось не замислювалися щодо виділення коштів на ремонт будинку, і він поступово занепав. Дійшло до того, що в місті почали подумувати про знесення будинку, який, безсумнівно, має високу культурно-історичну цінність. Залишається лише дякувати ентузіастам, які перешкодили цьому. Вони запропонували саме сюди перемістити історико-краєзнавчий музей Придунав’я, який виріс із відділу історії міста, що діяв при музеї О.В. Суворова. І, насамперед, звичайно, у цьому заслуга Раїси Петрівни Шишкіної. Вона «пробивала» це питання на різних рівнях і стала першим директором музею.
На жаль, особливих фінансових «вливань» до музею і понині немає, хоча плани у працівників – грандіозні. Про що свідчить макет, розташований в одній із зал. То ж багато у чому працівники, як і раніше, сподіваються самі на себе. А також на спонсорів, яких, звичайно, могло б бути більше.
А статистика така: за двадцять минулих років у фондах історико-краєзнавчого музею накопичилося понад 30 000 експонатів. Створено 25 виставок. З них десять було відкрито за останні два роки. Розконсервовано другий поверх. Причому в основному, знову ж таки, за рахунок зусиль місцевих ентузіастів та працівників. Постійно зростає кількість відвідувачів.
Тому дуже хочеться сподіватися, що запевнення представників міської влади – не чергові обіцянки на честь ювілею.
