Світська хроніка
Слов'яни ідуть!
Мадам Ван Дамма – криворожанка
Якщо хто не помітив, у світі набирає сили «слов’янський бум». Голлівудські секс-символи, ніби змовившись, почали «западати» на слов’янських красунь.
Останньою «жертвою слов'янської краси» нещодавно став не хто інший, як Жан Клод Ван Дамм. Після необхідних консультацій з власною «референтною групою» у рідному для себе Брюсселі американський кіноактор оголосив про намір взяти розлучення з Гледіс Португез заради громадянки України Олени Каверіної. Адвокати Ван Дамма вже розпочали збирати необхідну для процесу розлучення документацію.
У жовтні Ван Дамму виповниться 50 років. Його обраниця більше ніж удвічі молодша: Олені всього 24 роки. Проте, на заздрість своїм ровесницям з гірничорудного міста на Дніпропетровщині, дама встигла не тільки успішно закінчити навчання у Криворізькому педагогічному університеті, але й попрацювати у Таїланді перекладачем з англійської.
Ще зі шкільних років Олена зарекомендувала себе справжньою «зіркою» місцевих дискотек. Ті, хто хоч раз бачив, як вона танцює, стверджують: пластичність, почуття ритму і невтомність дівчини захоплює! Вона здатна не залишати танцмайданчик кілька годин поспіль, дивуючи навколишніх постійно виникаючими у її фантазії новими па, які негайно ж втілювалися в іскрометному танці.
Дівчині пророчили кар'єру професійної танцівниці або стриптизерки десь за кордоном. Власне, Олена і не приховувала, що основна її мета після одержання вищої освіти, – не викладання у якійсь зубожілій сільській школі артиклів/інфінітивів дев'яти або десяти учням різного віку, які залишилися у ній. Тому, одержавши диплом, поїхала до Таїланду.
Там майбутні закохані і познайомилися. Побачивши, що незнайомка витворяє на танцмайданчику, Ван Дамм одразу включив всю свою чоловічу чарівність...
… Коли знаменитий бельгієць раптом захотів обдарувати ласкою Кривий Ріг, причому найменш заможних його мешканців-вихованців дитбудинку, тамтешній обиватель здогадався: неспроста це, ой неспроста. Підозри тільки посилилися, коли, відкинувши комерційні пропозиції крутих дніпропетровських готелів, знаменитий гість оселився на 4 доби у звичайній «хрущовці», де живуть батьки найзвичайнісінької криворожанки – колишній експерт-криміналіст місцевої міліції і домогосподиня. Пояснюючи свій вибір, гість пробурмотів журналістам щось таке: я, мовляв, з простого люду, можу жити і у «Хілтоні», і у звичайній глушині.
Після роздаровування криворіжцям посмішок, демонстрації своїх улюблених ударів ногою і обіцянки зняти у майбутніх кінострічках цілу групу вихованців дитбудинку Ван Дамм просто таки зачастив в Україну. Його, разом з юною супутницею, бачили і у найдорожчих київських готелях, і в нічних клубах, і в престижних ресторанах.
У травні–червні 2010-го актор став власником київської нерухомості. Причому у центрі міста, де ціни дуже зашкалюють.
Втім злі язики пояснюють, це капіталовкладення... неприборканим характером кінозірки.
Одного разу, після чергового бурхливого вечора у компанії з Оленою Ван Дамм вирішив її гарненько провчити. О 3 годині ночі постояльці готелю, де жили щасливі молоді люди у номері за 300 євро за добу, були розбуджені гуркотом меблів, дзенькотом розбитого скла і гучною лайкою. Увійшовши до номера Ван Дамма, нічний портьє і черговий секьюріті були вражені: супутниця актора виглядала як після автоаварії, а у номері були виламані двері і розбитий практично весь посуд. Збиток, завданий готелю нічним скандалом, був оцінений у 30 тисяч гривень. Кажуть, саме після цієї непривабливої історії приятель Ван Дамма – президент Федерації кінного спорту України Олександр Онищенко і порадив обзавестися столичною нерухомістю. Нібито власники київських 4-х і 5-зіркових готелів зобов'язалися ніколи більше не поселяти буйного гостя...
Тим часом Ван Дамм збирає гроші на зйомки у Києві, Кривому Розі та Одесі свого чергового бойовика під назвою «Вежа». Передбачається, що він буде режисером фільму і одночасно виконавцем головної ролі. Крім фільму, Ван Дамм веде переговори про створення одразу трьох реаліті-шоу про східні єдиноборства.
Найцікавіше: на сьогодні в актора є законна дружина і мати його двох дітей. Саме з Гледіс, яка була чемпіонкою США з культуризму, Ван Дамм дефілював під ручку по червоній доріжці останнього Каннського кінофестивалю.
«Гледіс – моє єдине і справжнє кохання, – зізнавався актор в одному інтерв'ю – Це дивовижна жінка! Вона надійна, як гавань, до якої можна повернутися з будь-яких життєвих бур. Я завжди знав, що вона дочекається мого повернення. Другої такої душевної, розумної, вірної і домашньої жінки на світі немає...»
Очевидно, саме через подібні палкі зізнання оточення кіноактора спростовує чутки про наближення розлучення з екс-культуристкою.
Тато ж Олени Каверіної уперто повторює зворотнє: про майбутнє весілля з його донькою він знав ще минулої осені. Що ж до спільних розваг «Вані» (як зазвичай відрекомендовується Ван Дамм) і Гледіс, – у них, мовляв, після повторного взяття шлюбу діє сугубо діловий контракт. У ньому обумовлено багато умов, не тільки фінансових...
Олег БАЗАК,м. Київ
Васильківці: 86-й сезон
Магія театру
До 85-річчя Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька
Заслужена артистка України Світлана Гужва в ролі Секлети-Лимарихи виходить на сцену в комедії «За двома зайцями» за п’єсою М. Старицького (постановка заслуженого діяча мистецтв України В. Туманова) у 205-те! Від дня прем’єри минуло 22 роки.
– Ця вистава – одна з найулюбленіших і в колективі театру, і серед глядачів. А колись я опиралася: гадала, що це не зовсім моя роль. Як, між іншим, колись вважала, що Аза в музичній драмі «Циганка Аза» за п’єсою М. Старицького – не моя роль. Але наш завідувач музичної частини та диригент заслужений діяч мистецтв України Борис Соломонович Зільберглейт відзначав цю мою роботу як великий акторський успіх.
Який це сезон для мене?
Я прийшла до театру після закінчення навчання на акторському факультеті Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського у 1963 році… Отож, виходить, 47-й…
У нас, молодих акторів, які прийшли до театру після інституту, початок був чудовим, багатообіцяючим. У трупі театру працювали видатні актори, можна називати і називати: І. Твердохліб, Ю. Божек, О. Луценко, Г. Бутовська…
Одна з перших ролей – Варка у виставі за п’єсою І. Тобілевича «Безталанна», правда, на початку мені дали роль Софії, я грала Софію, адже ж я все ж вважалася лірико-драматичною актрисою. А роль Варки – то зовсім протилежний характер, то була роль на подолання. В «Законі вічності» за п’єсою Н. Думбадзе грала Марію. Режисер народний артист України Б.В. Мешкіс мене підштовхував до того, аби я розкрила, відчула в собі непізнане, глибинне… В «Сім’ї злочинця» Джокаметті грала Розалію… То був дуже плідний період.
Та й сьогодні, хоча я граю не так багато, як в першу половину мого акторського життя, але все одно – гріх скаржитись! – в детективі «Любов по-французькому» Р. Тома (постановка народного артиста України І. Равицького) граю Габі, в «Ревізорі» за комедією М. Гоголя (постановка заслуженого артиста України Ю. Одинокого) – Ганну Андріївну, у виставі «Ну… дуже маленькі комедії» за новелами В. Ляпіна (постановка народного артиста України І. Равицького, котру ми граємо в умовах експериментального малого сценічного майданчика – «Сцени 38», в новелі «Ех, «Мерседель»!» я граю роль жінки, цілком звичайної, яку можна зустріти в реальному житті, але моє завдання як актриси показати її незвичайність, зіграти долю моєї героїні.
Мені цікаво в театрі. Хоча зараз трохи інакший стиль подачі, і пишуть, і грають, і дивляться інакше, але існує магія багатолюдної зали глядачів, коли виходиш на сцену і відчуваєш його дихання, ці дивовижні хвилини – взаємодії, взаємотворчості. Заради цього ми прийшли в театр, граємо ролі, хвилюємось… і неважливо, який ти сезон в театрі, 47-й, як я, або ж робиш лише перші кроки в мистецтві… все одно є хвилювання, коли виходиш на сцену, забуваєш про те хвилювання, ти вже в ролі, а потім, вже після вистави, знов хвилюєшся, подумки «переглядаєш» виставу, колупаєшся в собі…
Для актора дуже багато важить, коли він відчуває свою цінність. Коли ж ти в пошуку, працюєш над роллю, щось знаходиш для своєї героїні, але не відчуваєш, чи ти на вірному шляху, коли режисер скупиться на слова схвалення, ти віч-на-віч з роллю! – мимоволі затискуєшся… Так відбувається зі мною, не знаю, як з іншими, мабуть, так само. Така вже акторська природа.
Інколи розмірковую, а що коли б знову почати? Могла б стати вчителькою… Але ні, ні, тільки актрисою. Тому що ця професія дарує надзвичайне, яскраве життя. Проживаєш життя своїх героїнь, а на своє власне не вистачає часу.
Третій дзвоник! Вистава починається!
Лілія ТРОЯН
