Суєта суєт, всі поспішають, квапляться. Погода нестійка. Читач примхливий. Довгі статті, переважно, переглядають. Тому намагаюся коротше. Історія фізкультурного руху у пароплавстві, долі старих моряків-спортсменів... Чому «осідлав» цю тему? Кому цікавий учорашній день? А вам не траплялося, стомившись від потоку теленовин і забійних детективів, переключитися на «Ретро» або «Ностальгію»? Щоб зануритися у ті спокійні часи, коли гроші вирішували багато що, але не все, коли спорт був далекий від політики і бізнесу, коли не було допінг-контролю, спонсорської допомоги та призових фондів, зате були у хлопців невичерпний запас ентузіазму і підтримка держави.
Анатолій Григорович Гавриленко. Сьогодні він капітан. Біографію стандартною не назвеш. Багато років тому заїхав до Ізмаїла цирк. Здається, київський. Величезний намет розбили трохи нижче Міжрейсового будинку відпочинку моряків. Юний акробат Толя Гавриленко – контактний, допитливий, товариський хлопець – швидко подружився з ізмаїльцями-моряками, серед яких було багато спортсменів, шанувальників його таланту. Словом, цирк поїхав, а він залишився. На знімку Анатолій демонструє своє мистецтво перед курсантами Кілійської морехідної школи. Матрос, шкіпер морських барж, курсант ОВІМУ, штурман морських буксирів, робота на суховантажах...
Цирком «перехворів», а спорт не залишив. Дружба з тренерами ДСТ «Водник» В.І. Бондаренком та А.В. Грабчовим привела нашого героя на боксерський ринг. Став міцним першорозрядником, якби не рейси, на цьому б не зупинився. Але... Спорт і праця поруч ідуть – так тоді нас навчали. Та й англійською настав час зайнятися серйозно. Спортивну форму умудрявся, та й зараз умудряється, у рейсах не втрачати. Боксерські рукавички, «груша», гантелі кочують з пароплава на пароплав. Стійку на руках «майстер» тримає на Мальті. Знімок, що називається, свіжий. Анатолію Гавриленку 62 роки. Тримати, Толю!
