Світська хроніка
Каналізаційний детектив
Співачка Ірина Алегрова стала жертвою власної безтурботності. Вона ледве не залишилася без персня з діамантом у п’ять каратів, що служив їй талісманом. Каблучка, зісковзнувши з руки, потрапила в зливну трубу у ванній її заміського будинку в підмосковних Ватутінках.
– Я відразу викликала сантехніка, – поділилася співачка. – Але той, пропрацювавши кілька годин, розвів руками: мовляв, труби в будинку заховані в стіни і щоб знайти каблучку, їх доведеться ламати.
На допомогу прийшов давній друг співачки Костянтин Кримський. Розібравши невелику частину підлоги і стіни, він 5 годин чистив всі труби в будинку. Залишалося останнє коліно на стику труб, що йдуть в підвал.
– Ламай вже! – вирішила Ірина, підраховуючи збитки. У цю мить щось зі стукотом пролетіло в пилозбірник. Засунувши руку всередину, Алегрова виявила свій перстень.
Балканські непорозуміння
Голлівудська актриса Анджеліна Джолі нарешті отримала дозвіл знімати на території Боснії і Герцеговини свій перший режисерський фільм. Нагадаємо, що раніше міністр культури цієї країни відмовив актрисі у праві знімати через неправдоподібність сюжету, заснованого на історії кохання боснійки та серба і про те, як вплинула на їхні стосунки війна.
Однак компанія, що продукуватиме картину, заявила, що непорозуміння було викликане лише відсутністю остаточної версії сценарію. Джолі, в свою чергу, зазначила, що її новий фільм описує делікатну природу взаємин між головними героями, але як саме вони розвивалися, глядачі дізнаються лише тоді, коли фільм вийде в прокат.
Чи стрибнути з парашутом?
Останнім часом на своїй сторінці в інтернеті співачка Настя Каменських пише, що у неї дуже цікава робота, вона її любить, але інколи їй буває сумно. Тому Каменських розмірковує, як зробити життя яскравішим.
«Я просто божевільна, не можу стояти на місці, як акули. Я от думаю, як зробити своє життя яскравішим і веселішим. Може, почати вивчати японську, або стрибнути з парашутом, або...» – розмірковує співачка. Розмірковує вона і про відпочинок, оскільки зіркове життя сповнене подій: «Ех, як би хотілося махнути кудись у забуте Богом місце на рік, без грошей, без зв’язку, подалі від галасу і меркантильності…»
Дві хвилини тиші
Лідер відомого британського гурту «Radiohead» Том Йорк візьме участь у записі благодійного синглу «Дві хвилини тиші». Зміст повністю відповідає назві – композиція буде містити дві хвилини тиші. У роботі над синглом також візьмуть участь люди, що не мають стосунки до музики – актор Боб Хоскінс, тенісист Енді Мюррей і Прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон.
Публіці репрезентують цей «музичний» твір в день пам’яті загиблих у Першу і Другу світові війни. Передбачається, що трек може досягти певних успіхів у хіт-парадах, а виручені кошти будуть передані Королівському британському легіону (благодійна організація, що надає підтримку військовослужбовцям).
За матеріалами інтернет-сайтів
Творчість
Є такий художник Кольцов...
Він шукав себе у живопису довго. Пробував, писав. Але нікому не показував свої роботи. Тільки вірний друг і супутниця життя знала про здібності чоловіка. Вона ж сама і купила йому в одній з поїздок до Одеси мольберт, фарби і пензлі.
Борис Онисимович Кольцов у поважному віці закінчив курси при художній студії. Тоді і почався для для нього політ фантазій. Малював портрети, пейзажі, натюрморти. Почав також писати ікони, фрагменти біблійних тем.
– Мене ніби щось осяяло і надихнуло, – говоритьБорис Онисимович. – Ми – старообрядники, люди глибоковіруючі. Мабуть, мої роботи стали до вподоби Богові. Одержав благословення у митрополита Саватія і почав працювати.
За його ескізами, на пам’ять про предків, на березі невеликої річечки у Балті споруджено храм, стіни якого прикрашені написаними Кольцовим іконами. Одна з них – Богородиці – навіть називається Балтською.Герб міста – теж його рук справа.
Художник Кольцов мріє про особисту виставку, але поки що такої можливості немає. Немає відповідного приміщення під галерею, де можна було б продемонструвати землякам свою творчість, великою мірою написану душею.
Анна ІВАНОВА, м. Балта
Із життєвих уроків Макара Посмітного
Макар Онисимович Посмітний, як відомо, досить суворо карав тих колгоспників, які заглядали в чарку на работі. Траплялося, карав карбованцем, а бувало, так «пропісочить» по місцевому радіо, що десятому закажеш порушувати трудову дисципліну. Але інколи голова колгоспу вдавався й до особливих, так би мовити, особистих методів виховання, властивих мудрим керівникам з тонким гумором. І такі життєві уроки Посмітного, як правило, давали чудовий (іноді просто чудесний) результат.
Один такий випадок оповіданням «Сон рябої кобили» зафіксував письменник Борис Дубров. Коротка суть оповідання така. Все частіше голова колгоспу став помічати, що їздовий Сидір, який возив сметану з ферми на молокозавод, під час «рейсу» завертає до куми. Голова попередив підлеглого, щоб той не гостював у робочий час. Але Сидір сподіваючись на те, що голова не помітить, таки не дотримав даного Посмітному слова і заїхав на чарку та теплу розмову до самотньої жінки.
Коли надворі засіріло, спохопився захмелілий Сидір та став з кумою прощатися. Вийшов на ґанок, глянув у бік воза – і обімлів: у віз запряжена не його гніда, краща на весь колгосп, а якась чужа ряба кобила! «Цигани підмінили!!!» – громом ударила думка. Притьмом кинувся Сидір до контори:
– Макаре Онисимовичу! Біда!!! Треба здоганяти злодіїв, поки далеко не втекли з колгоспною власністю!
А Посмітний на цей час уже й правління скликав. Вивів усіх з контори до того воза із рябою кобилою і каже:
– Ось бачите, люди, до чого пияцтво доводить! А я ж тебе, Сидоре, попереджав, що доп’єшся…
Після гнітючої паузи, яка вже не тільки на Сидора, а й на інших стала діяти, підійшов Макар Онисимович до воза, і віхтем соломи став обтирати ту рябу кобилу. На очах у Сидора вона поступово знову стала… гнідою.
– Та це ж моя кобила! – аж підскочив Сидір.
– Авжеж, – посміхнувся хитро голова. – Це тобі зп’яну якийсь сон рябої кобили, мабуть, приверзюкався. Ну та їдь вже, бо молочний завод без продукції зупиниться. А про сон не забувай…
Поїхав зраділий Сидір, що так все обернулося. Хоча нічого й не зрозумів. А Посмітний розповів правлінцям, що це він сметаною так розмалював ту кобилу, коли Сидір транспорт свій із вантажем заради чарки без догляду залишив.
Люди переповідають, що урок той на Сидора дуже подіяв: на роботі його більше напідпитку не бачили.
Олександр НЕБОГАТОВ
Толковый словарь пословиц и поговорок русского языка
М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009.
Т.В. Розе
Дела давно минувших дней
(преданья старины глубокой)
Говорится о ветеранах, вспоминающих о своем боевом прошлом
Цитата из поэмы А.С. Пушкина «Руслан и Людмила». Вошла в разговорный русский язык как воспоминание о событиях давнего прошлого.
Теперь все это уже «дела давно минувших дней» и «преданья старины», хотя и не глубокой, но предания эти нет нужды торопиться забывать.
Н.С. Лесков. «Левша».
Дела идут, контора пишет
Ироничная оценка бурной, но бесполезной деятельности человека
Кто-то прикатил и поставил на попа бочку из-под бензина. Приволокли три немецкие канистры. Уложив их одна на другую, Слесарев устроился возле бочки, извлек из полевой сумки общую тетрадь, развернул ее перед собой, надел очки. Он уже работал, этот квадратный человек.
– Дела идут, контора пишет, – подмигивали в его сторону старые ткацкие подмастерья.
Б.Н. Полевой. «Глубокий тыл».
Цікаві бувальщини
(З життя видатних людей)
АВРААМ ЛІНКОЛЬН
1809 – 1865
Генерали-ліліпути
Лінкольн не любив своїх генералів, які, за незначним винятком, воюючи за Північ, в душі співчували Півдню – рабовласникам. Тому й успіхи північних частин, що перебували під командуванням цих генералів, були невеликі. Та Лінкольн мусив терпіти поганих офіцерів, бо їх ніким було замінити.
Коли в цирку Барнума виступали ліліпути «Генерал Том» і «Адмірал Натт», Президент прийшов подивитися на них. Після вистави Лінкольн сказав Барнумові:
– Не розумію, чому публіка дивується, коли бачить цих маленьких генералів? Адже в мене, Барнум, слово честі, генерали ще менші.
Що дорожче?
Одержавши повідомлення, що кілька генералів і обоз потрапили в полон до південних частин, Лінкольн вигукнув:
– Яка втрата! Адже кожен мул коштує двісті доларів!
Помилка можлива
Генерал Мак Клеллан був прихильником «вичікувальної» тактики, сам ніколи не вступав у бої з південним частинами. Якось він одержав від Лінкольна записку: «Мій дорогий Мак Клеллан! Якщо Вам зараз не потрібна Ваша армія, я хотів би позичити її на деякий час. З пошаною Лінкольн».
Мак Клеллан відповів: «Пане Президент, Ви вважаєте мене за дурня?» Лінкольн написав на цьому листі: «Звичайно, ні… Але я можу помилятися».
Прозаїчне заняття
Якийсь англійський дипломат, прийшовши в Білий дім, застав Лінкольна за цілком прозаїчним заняттям: президент чистив черевики. «Як, пане Президент! – вигукнув він. – Ви самі собі чистите взуття?» – «Звичайно, – відповів Лінкольн. – А ви кому чистите?»
