Незвичайна тема читань для педагогічних працівників, запропонована науковим керівником Всеукраїнської культурно-освітньої Асоціації гуман­ної педагогіки, керівником Міжнародного центру гуманної педагогіки, доктором психології, професором Московського міського педагогічного університету, академіком РАО Шалвою Амонашвілі. Вона називається «Як любити дітей».

Захід відбудеться 6-7 листопада за підтримки Одеського обласного центру гуманної педагогіки та управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації, а також Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушин­ського та Одеського інституту вдосконалення вчителів.

Шалва Олександрович уже двічі проводив авторські семінари в нашому місті. Побував також і у Білгороді-Дністровському.

Отже, про особливості нового підходу до дітей ми розмовляємо з досвідченим педагогом.

– Шалво Олександровичу, в Одесі проходять перші педагогічні читання. Це початок життя «символічної дитини» в нашій області?

– Душа гуманної педагогіки має дуже давні джерела у вченнях мислителів Сходу і Заходу, але дозріла вона у вченні Ісуса Христа.

У класичної педагогіки є одна гідна наслідування властивість: вона нікому себе не нав’язує. Сказано народом: «Те, з чим я народився, – подарунок Бога, те, з чим я помру, – мій подарунок Богові». Гуманна педагогіка сприяє тому, щоб покоління було виховано у дусі цієї мудрості.

– Що собою являє створений Вами міжнародний рух?

– За десятиліття життя Міжнародного центру гуманної педагогіки утворилася досить розлога географія. У Росії, Україні, Латвії, Литві, Естонії, Киргизстані, Казахстані були створені близько 200 лабораторій гуманної педагогіки, понад 19000 учителів пройшли курси підвищення кваліфікації та одержали сертифікати.

Цього року настала черга і вашого чудового міста біля моря. Мета наша така: одухотворяти, облагороджувати освітній простір, впроваджувати в педагогічну свідомість вимір духовності. На наших читаннях часто звучать слова: «Дітям світу потрібні вчителі світла». А учителем і вихователем світла повинен стати кожен з нас.

– Що відрізняє гуманну педагогіку від традиційної?

– Гуманна педагогіка заснована на вимірі духовності. Звідси і все інше: зміст освіти, форми і методи, поняттєва база, вигляд учителя і вихователя. Традиційна ж, або, як її називають, авторитарна педагогіка обмежена матеріалістичними рамками.

– Часто ми чуємо, що гуманна педагогіка годиться тільки для татусевих синочків і доньок, які слухняними дітками сидять у класі і не відривають очей від своїх учителів. А гіперактивні діти, від яких стогнуть учителі і яких у школах дедалі біль­шає, їй не до снаги? Чи не розбестяться учні без міцної волі та твердої руки?

– У гуманній освітній прак­тиці поступово складаються піднесені взаємини між її учасниками. Це є дисципліна духу. Вона єдина і для учнів, і для вчителів. Це дисципліна взаєморозуміння, взаємної любові та поваги, взаємної відповідальності та допомоги. Такої дисципліни просто немає в авторитарній педагогічній практиці.

– Чому, на Вашу думку, це нове явище в педагогіці багатьма адміністраціями шкіл сприймається з песимізмом, а іноді й агресивно?

– Якщо людина вжилася в рамки своєї авторитарної педагогічної практики, звичайно, їй буде важко зрозуміти ідеї гуманної педагогіки.

Зміна педагогічної свідо­мості – нелегка справа. Нам належить зрозуміти всіх, хто не поділяє ідеї гуманної педагогіки, ми мусимо бути чуйними навіть до тих, хто проявляє агресивність. Гуманна педагогіка, яка пройшла через такі перешкоди, ще більше зміцніє, краще розвиватиметься.

– Щороку на педагогічні читання Ви пропонуєте незвичайні теми: про значення вчительської пос­міш­ки, про виховання «крилатих» дітей, про значення серця. І от тема майбутніх читань – «Як любити дітей». У цьому є якась система, мета чи щось ще?

– Теми всіх наших читань мають одну мету: допомогти учасникам, як говорив Кант, навчатися не думок, а думання. Кожна тема звернена на вчителя, на піднесення способу його мислення. Педагогічні читання – це не семінар, а колективне міркування над темою, яка стає сходинкою нашого зростання.

– Дякую, Шалво Олек­сандровичу. Сподіваємося на нові зустрічі на нашій одеській гостинній землі.