Уроки Островських:«А українською кажуть так…»
Займенники в ролі сполучників
Така роль властива займенникам відносним – тим, що й питальні, але без запитань: хто, що, який, чий, котрий, скільки.Вони поєднують головне речення з підрядним у складнопідрядних реченнях і мають ще назву сполучних слів.
Займенники хто, щов ролі сполучних слів виступають у різних відмінках (кого, чого, кому, чому, ким, чим, на кому, на чому):Я тебе за те люблю найбільше, чоготи сам в собі не розумієш (Леся Українка); Кому легко на серці, до того цілий світ сміється (приказка).
А займенники який, чий, котрийзмінюються ще й за родами та числами: Копали колись цей колодязь чумаки, чиїдороги пролягли в цих сивих степах (О. Гончар); Фатьма стояла під деревом, тінь від якоговкривала Алі (Коцюбинський).
Якими ж сполучними словами користуватися, якщо маємо потребу приєднати підрядне речення до головного?
І
Народна мова й класична література найчастіше послуговуються займенником що:Віддай мене за такого, щосіються вуса (пісня); А у тої дівчиноньки, щочорнії брови… (пісня); Підходить до коня, щоз чорною гривою (з казки), І всі ми вірили, щосвоїми руками розіб’ємо скалу (Франко), Море… так світить ласкаво, щоаж каміння сміється (Коцюбинський).
ІІ
Менш поширеним є сполучне слово який. Найчастіше його вживають там, де йдеться про якість: Яка хата, такий млин, якийбатько, такий син. Якийїхав, таку здибав. Якийпан, такий крам (приказки).
Ставлять якийі тоді, коли в реченні вже є сполучник що:Тож і здається, щосонце й людина, якайде вулицею, поспішають одне одному назустріч (П. Інгульський).
Ще одна особливістьу будуванні речень зі сполучним словом який.
Цей займенник у називному відмінку (який, яка, яке, які) може приєднувати до головного лише ті підрядні речення, що прямопояснюють дії героя (предметна розмова). Краще допоможе в цьому зорієнтуватися елементарний (шкільний) розбір речення:
Косарі, які працювали на леваді, невдовзі перейшли в інше місце.
Головне речення: Косарі невдовзі перейшли на інше місце.
Підрядне речення: які працювали на леваді.
Підрядне речення пояснює дії героя (предмета розмов – косарі) і приєднується до головного з допомогою сполучного слова який(у називному відмінку множини).
Розберімо за цим зразком (для практики) ще кілька речень: На Січі дуже поважали козаків, якідобре знали степи й шляхи (Стороженко); Привернув увагу сержанта, якийсаме розмовляв з прикордонниками (Гончар); Я бачив мисливця, якийусе своє життя провів у тайзі; Під’їхали до саду, якийпломенів уже стиглими вишнями (газ.).
Підрядні речення тут скрізь стосуються предмета розмови і прямопояснюють дії героя.
Але бувають підрядні речення, які пояснюють НЕ дії самого героя (предмета розмови), а навпаки, характеризують дії, спрямовані НА цього героя чи предмет розмови. В такому разі приєднуємо підрядне речення до головного НЕ з допомогою сполучного слова,а з допомогою сполучних зворотів: що їх, що її, що його, що вона, що він, що воно, що я, що ми. Це широко репрезентує народна мова: В кінці греблі шумлять верби, щоя їхсадила; Пішли хлопці за границю, що ми їхлюбили (з пісень); Ліс, що вінчерез нього йшов, почав густішати (з казки).
Не цурається такої складні й література: Батько казав нам… про таке, що в нас йогонемає (Леся Українка); Клекотить в соках надія й те велике жадання, що йогозвати – плодючість (Коцюбинський), Ворожі машини наближалися до позицій, що їхзайняла танкова рота Крамаренка.
Невеличкий відступ.Останній приклад узято зі збірника диктантів для 4 – 8 класів (автор – Г. Поєдинок), а в підручнику для 7-8 класів («Синтаксис» під редакцією В. Масальського) уживанню сполучних зворотів,описаних вище, не приділено жодного рядка. Навпаки, за нормативну розглядають фразу: Небо, якезасіяли зорі (с. 89). Сама логіка викладу «просить» написати Небо, що йогозасіяли зорі, бо без цього важко зрозуміти, хто кого засіяв: чи небо – зорі, чи зорі – небо. І трудно визначити предмет розмови.
Щов сполученні з формами непрямих відмінків особових займенників (що його, що її, що з ним, що ми їх тощо) синтаксис для педучилищ (автор О.М. Пархоменко) відносить до рідко вживаних і тим ніби вказує на їхню необов’язковість. Наслідок такої «полегшеної» шкільної науки – щонайпряміший: навіть філологічні розвідки, не кажучи вже про газети, рясніють недоладно сконструйованими фразами. Ось приклади: Повість «Інститутка» багата на розповіді про жахливі катування, якічинять поміщики над кріпаками; Активізуються готові російські блоки, якімовець тільки наповнює українськими словами; З поетових уст звучать гіркі слова правди, якіпроголошували найгеніальніші: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка1.
Набагато зрозумілішими стали б ці фрази, якби на місці сполучного слова який,стояв СПОЛУЧНИЙ ЗВОРОТ що їх.Можете в цьому переконатися самі (для практики). Кінець відступу. Повертаємось до сполучного слова який.
Досі ми розглядали цей займенник у ролі сполучного слова в називному відмінку. У непрямих відмінках він набагато толерантніший і входить у зв’язки зі словами вільніше: Край дороги, якоюкотився віз, лежав білий пісок (Коцюбинський), Ми їхали берегом озера, з якоговитікала річка (зі шкільного підручника); Прослалась килимом земля, якусходив Тарас малими босими ногами (Рильський).
ІІІ
Ще менш поширеним у ролі сполучного слова є в українській мові займенник котрий.Хоч «мода» на нього і на заході, й на сході країни останнім часом чомусь зростає.
Почалося таке явище ще за життя видатного мовознавця О.О. Потебні. Він пояснював його впливом польського «Który» на заході і впливом російського «который» на сході. «Чиста відносність, – писав він, – тобто цілковита рівність об’ємом відносного займенника з іменням, що з ним в’яжеться (человек, которого я видел), виражається в українській мові словом ЩО». Що ж до українського котрий(которий), то О. Потебня твердить, що він «виразно зберігає давнє російське та церковнослов’янське значення «который изъ двухъабо изъ многихъ». А також значення якийсь, дехто, деякий.
Це твердження засвідчується багатьма народномовними фактами: Розбіжимось, розлетимось, як кленове листя, котрена Вкраїну, котрена Полісся (пісня); Як треба тобі буде котрогоз нас, то присмалиш оту волосинку (казка). І фактами з класичної літератури: Не раз та й не два доводилось таким осадам зникати без прослідку, як прокрадуться татари которимшляхом (Куліш); Як которий,то й навчиться, а цей – ніколи(Грінченко);
Часом несподівано котрадівчина вбіжить до мене з будинку (М. Вовчок); Звісно, коли хто котрулюбить, то й думає, що вона усім така хороша (Квітка-Основ’яненко).
Якщо ж часом народна мова і вживає займенника котрий (которий)у ролі сполучного слова, то ставить його здебільшого в позиції препозитивній(тобто передголовним реченням) і в наступному (підрядному) реченні йому відповідає займенник той:Котра дівчина чорнобривая, тачарівниця справедливая (пісня). Можлива також конструкція і без займенника тойу другому реченні: «Котрібільші, знялись полетіли; котріменші, коло матері сіли (дитяча приповідка).
«Постпозитивне которийу значенні сполучника витворилось під впливом російської літературної або польської мови. Так вважає Потебня, так слід вважати й нам, і займенника котрийу ролі сполучного слова не надуживати, особливо в позиції ПІСЛЯ головного речення». Так радить О. Курило Остапові Нитці, авторові відомого в 20-ті роки оповідання «По огонь». Вона пише: «Замість казати: «Нао мріяв про той малесенький вогник, здобувати КОТРИЙ (незнана в українській мові позиція займенника котрий!) він оце вирушив», – треба: «Нао мріяв про той малесенький вогник, щоздобувати йоговін оце вирушив».
Як бачимо, не тільки який,а й котрий (которий)можна (а часом просто треба!) замінювати сполучним зворотом.
Вище наведено кілька прикладів використання займенника котрийу значенні хтось, якийсь, дехто, деякий.Може в цій ролі виступати також займенник який.Ось як читаємо у Шевченка: Дивлюся: в могилі усе козаки – якийбезголовий, якийбез руки, а хто по коліна неначе одтятий. Або в Котляревського: Якому меду та горілки, якомумолодиці, дівки.
_____________
1Курс історії української літературної мови, К.:АН УРСР, – 1958, т. 1, с. 398.
